Рішення № 76510199, 12.09.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3150/18

Провадження № 2/210/1562/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" вересня 2018 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що з 15.10.2015 року по 07.03.2018 року він працював на ОСОБА_3 «Криворіжіндустрбуд» сторожем. 07.03.2018 року звільнився з роботи. В день звільнення з роботи йому не виплачено заробітну плату за період з січня 2018 року по березень 2018 року. Вважає такі дії відповідача незаконними, тому звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача на його користь нараховану але не виплачену заробітну плату за період з січня 2018 року по березень 2018 року; компенсацію за невчасно виплачену заробітку плату; моральну шкоду в розмірі 2000, 00 грн. та компенсацію за затримку розрахунку.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Представник відповідача правом на відзив не скористався.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював на підприємстві ОСОБА_3 «Криворіжіндустрбуд» з 15.10.2015 року сторожем, та звільнився з підприємства 07.03.2018 року.

З довідки ОСОБА_3 «Криворіжіндустрбуд» від 04.06.2018 року № 138 слідує, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 станом на 23.05.2018 року складає 8829,72 грн., з яких: за січень 2018 року 3301,50 грн.; лютий 2018 року 3225,89 грн.; березень 2018 року 2302,33 грн.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем ОСОБА_3 «Криворіжіндустрбуд» вище зазначені норми закону дотримано не було, що дає суду підставу стягнути з нього на користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка складає станом на 23.05.2018 року 8829,72 грн.

Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76 цс 14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

На ухвалу суду відповідачем було надано довідку про середній заробіток ОСОБА_2, з якої слідує, що розмір середньоденного заробітку останнього складає 180,19 грн. в день.

Відтак, суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у зв’язку з тим, що він не проведений відповідачем й до розгляду справи, то суд розраховує по день постановлення рішення, оскільки роботодавець не довів відсутність в цьому своєї вини.

Заробітна плату затримано на таку кількість робочих днів: у січні 2018 року 21 день, у лютому 2018 року 20 днів, у березні 2018 року 21 день, у квітні 2018 році 19 днів, у травні 2018 року 20 днів, у червні 2018 року 20 днів, у липні 2018 року 22 дні, у серпні 2018 року 22 дні, у вересні (до день постановлення рішення суду) 8 днів, тобто період прострочення виплати розрахункових коштів становить (21+20+21+19+20+20+22+22+8) = 173 дня, отже середній заробіток 180,19 грн. * 173 дні = 31172,87 грн.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яку позивач оцінює у 2000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1); моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2); моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частина 4).

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суду при вирішенні вказаного питання необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Пунктом 9 вказаної Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем ОСОБА_2 надано суду копію довідки МСЕК та зазначено, що в наслідок не виплати йому заробітної плати не він не пройшов чергове обстеження в лікарні та не отримав певне лікування, що погіршило стан його здоров’я.

Отже, суд вважає, що сам факт затримки у виплаті заробітної плати свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1000,00 грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.

Що ж стосується, вимоги позивача про компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату, то суд також відмовляє в цій частині позивних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» підприємства, установи і організації всі форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 3 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після отримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Позивач звертаючись до суду з вимогою про компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату, не надав суду відповідний розрахунок, а вимогу виклав формального змісту.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Правова природа оцінки доказів полягає в зобов'язанні суду оцінити кожну обставину з позицій її первинності, тобто яка зі сторін спочатку висунула її в якості підстави для вимоги або заперечення, і, виходячи з цього, відносити до тягаря доказування позивача чи відповідача.

При цьому, слід зазначити, що суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що згідно п.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має майновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за дві позовні вимоги (704 грн. 80 коп. + 704, 80 грн.), що в сумі складає 1409,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 3, 4, 12, 76-81, 141, 274-279, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (код ЄДРПОУ 01239186, 50051, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10) на користь ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з січня 2018 року по березень 2018 року, яка склала 8829,72 грн. (вісім тисяч вісімсот двадцять дев’ять гривень сімдесят дві копійки).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (код ЄДРПОУ 01239186, 50051, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10) на користь ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2), середній заробіток за весь період затримки розрахунку ( з січня 2018 року по день ухвалення рішення суду - 12.09.2018 р.) у розмірі 31172,87 грн. ( тридцять одна тисяча сто сімдесят дві гривні вісімдесят сім копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (код ЄДРПОУ 01239186, 50051, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10) на користь ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) моральну шкоду в сумі 1000, 00 грн. (одна тисяча гривень).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі за один місяць.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (код ЄДРПОУ 01239186, 50051, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10) на користь держави судовий збір в розмірі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять гривень шістдесят копійок) .

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко