Ухвала суду № 76509256, 12.09.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2146/17

№ провадження 1-кс/208/1711/18

УХВАЛА

Іменем України

12 вересня 2018 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Борман В.І., скаржника ОСОБА_2, прокурора Бражник О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 24.04.2018 року про закриття кримінального провадження № 12016040800000953 від 30.03.2016 року за ч. 4 ст. 358 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову слідчого СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 24.04.2018 року про закриття кримінального провадження № 12016040800000953 від 30.03.2016 року за ч. 4 ст. 358 КК України, згідно якої, прохає скасувати вказану постанову як таку, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

На обґрунтування скарги зазначив, що 24 квітня 2018 року слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Дніпропетровської області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016040800000953 від 30.03.2016 року у зв’язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, з якою заявник не погоджується, вказує, що 29 березня 2016 року він подав заяву до правоохоронного органу щодо протизаконного використання технічного паспорту громадянкою ОСОБА_4 як доказу при судовому розгляді цивільної справи № 207/4805/15-ц, виготовленого в БТІ міста Дніпродзержинська за замовленням її покійного батька ОСОБА_5. Під час подання заяви ним надані пояснення, що в технічному паспорті вказаний замовник документу, який ніколи не володів кватирою, яка розташована по пр. Леніна (ОСОБА_6) АДРЕСА_1 і відповідно не мав права на замовлення даного документу.

ОСОБА_4 отримала цей технічний паспорт після смерті ОСОБА_5 та використала як доказ в суді, і на підставі дослідження якого одержала завідомо неправосудне, на думку заявника, рішення на її користь.

Ця обставина була вказана заявником слідчим, дії яких він вважає непрофесійними та спрямованими на затягування розслідування, доступу до матеріалів кримінального провадження він не мав. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження, на думку заявника, не містить висновків щодо заявлених ним подій, в яких він вбачає ознаки злочину, зокрема неправильно встановлена належність спірної квартири, спосіб використання ОСОБА_4 підробленого, на думку заявника, документа, теперішній власник квартири, ОСОБА_6, не допитаний під час розслідування, не досліджені матеріали цивільної справи № 207/4805/15-ц, в межах якої встановлювалась належність певній особі спірної квартири.

У судовому засіданні ОСОБА_2 скаргу підтримав, просив задовольнити з вказаних у її мотивувальній частині підстав.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, оскільки досудове розслідування проведене з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, слідчим встановлені факти, які виключають наявність кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

24.04.2018 року слідчим СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016040800000953 від 30.03.2016 року за ч. 4 ст. 358 КК України, якою встановлено цивільно-правовий характер відносин, що склався у спорі щодо належності квартири по пр. Леніна (ОСОБА_6) АДРЕСА_1.

Заявник вказує, що під час винесення оскаржуваної постанови було порушено порядок збирання доказів та дачі їм правової оцінки, зокрема, з часу внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань заяви та порушення кримінального провадження, слідчим всупереч ст. 9 КПК України, не вчинено жодної слідчої дії, спрямованої на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В той же час, відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття,що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов'язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «ОСОБА_7 проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

Проте обставини, викладені особою, що подала заяву про вчинення кримінального правопорушення, не в повній мірі стали предметом контролю слідчого, прокурора при проведенні досудового розслідування, оскільки постанова про закриття кримінального провадження вказаним нормам КПК України не відповідає, являється не в повній мірі вмотивованою, оскільки її зміст не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, в ній в повній мірі не проаналізовано суть заяви особи, не надано обґрунтовані відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, зокрема слідчим не надана оцінка сукупності та характеру дій ОСОБА_4 при використанні під час судового розгляду цивільної справи № 207/4805/15-ц доказу – технічного паспорту, на які заявник посилається як на такі, що можуть мати ознаки шахрайства, інші обставини, заявлені ОСОБА_2, теж не знайшли всебічної перевірки органом досудового розслідування та не зафіксовані в належній процесуальній формі.

Тобто, з оскаржуваної постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано необхідну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.

Керуючись ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову слідчого СВ Кам’янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 24.04.2018 року про закриття кримінального провадження № 12016040800000953 від 30.03.2016 року за ч. 4 ст. 358 КК України - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ізотов В.М.