Рішення № 76508966, 13.09.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/21938/14-ц

Провадження № 2/200/966/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«13» вересня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Сокол І.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», третя особа ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про покладення обов’язку і стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивач, яка не має в своєму розпорядженні телевізора, радіо, та не має змоги в зв’язку зі скрутним матеріальним станом купувати газети, не володіє інформацією щодо розміру діючих тарифів на природний газ для населення, тому кожного року звертається до відповідача із проханням повідомити щодо чергового підвищення тарифів на газопостачання. Однак відповідач в порушення вимог Законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян», «Про захист прав споживачів» жодного разу такої інформації не надав. Тим самим відповідач накопичив борг позивача за природний газ. Своєю бездіяльністю відповідач наніс позивачу моральну шкоду, яка виразилась в тому, що позивач змушена звертатися до різних інстанцій, до прокуратури та ін., витрачає кошти на поїздки, розсилку листів, папір, позивач переносить стреси, отримавши повідомлення про наявність боргу, в якому немає її вини.

Позивач просила суд зобов’язати відповідача повідомити їй тарифи оплати за використаний природний газ на місяць. Стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (том 1, а.с. 1).

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Циганкова В.О. від 27 березня 2014 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про зобов’язання вчинити певні дії, та призначено справу до судового розгляду (том 1, а.с. 14).

14 травня 2015 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги (том 1, а.с. 21-22), та вказала, що працівники відповідача 10.03.2015 року обманним шляхом, незаконно відключили її квартиру від газопостачання, в зв’язку з чим вона позбавлена можливості готувати нормальну їжу, що негативно впливає на стан її здоров’я та вона вимушена звернутися за допомогою до лікаря-гастроентеролога, що потягло додаткові витрати на лікування. Вона оплачує комунальні послуги та заборгованості за природний газ не має.

Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10000 грн. Зобов’язати відповідача здійснити за свій рахунок підключення квартири позивача до послуг газопостачання.

ОСОБА_3 розподілу справ між суддями Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2015 року вказану цивільну справу передано для подальшого розгляду судді Яковлеву Д.О., та ухвалою судді Яковлева Д.О. від 08 липня 2015 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про зобов’язання вчинити певні дії, прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду (том 1, а.с. 33).

Представник відповідача 18.08.2015 року надав письмові заперечення на позов, де вказав, що вимога позивача зобов’язати відповідача вказати тарифи за використаний природний газ за місяць не відповідає способам захисту, передбаченим ст.16 ЦК України. Вказав також, що позивач не в повному обсязі розраховувався за поставлений природний газ, в зв’язку з чим станом на момент припинення 10.03.2015 року газопостачання до будинку № 28 ж/м Тополя-2 корп. 5 до квартир № 3, 7, 11, 13, 17, 21, 25, 29, 33 внаслідок ліквідації витоку газу та проведення ремонтно-відновлювальних робіт борг позивача склав 1111,75 грн. Після проведення ремонтних робіт газопостачання до вказаних квартир було відновлено, однак позивачем не було надано доступ до вимикаючих пристроїв, перевірки системи газопостачання на герметичність до квартири № 11, про що складено акт № 754. Доводи позивача про те, що їй не було надано інформації щодо діючих тарифів для оплати за спожитий природний газ спростовуються листами відповідача від 17.12.2014 року, 28.01.2014 року, 02.04.2015 року, якими надано грунтовну інформацію на заяви позивача. Зазначає також, що на законодавчому рівні не закріплено обов’язок ПАТ «Дніпрогаз» безпосередньо повідомляти кожного абонента-споживача про зміни та діючі тарифи на природний газ. Заперечив також проти вимог про стягнення моральної шкоди з мотивів недоведеності неправомірності дій, що могли б спричинити таку шкоду, її розміру та відсутності доказів, якими визначається її розмір. Просив у задоволенні позову відмовити (том 1, а.с. 40-44).

Заявою від 18.08.2015 року позивач збільшила позовні вимоги та просила зобов’язати відповідача здійснити за свій рахунок підключення квартири позивача до послуг газопостачання. Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 20000 грн. (том 1, а.с. 61).

22 вересня 2015 року позивач надала доповнення до позовної заяви, оформлене як письмові пояснення, де додатково вказала, що відповідачем завдано їй матеріальну шкоду, а саме 20.03.2015 року ним проводилось відрізання газової труби через квартиру № 15, через що у позивача осипалась побілка зі стелі. Крім того, позивач змушена харчуватися лише хлібом та консервами, що їй протипоказано за станом здоров’я, та в неї загострилось захворювання пієлонефрит.

Позивач просить суд зобов’язати відповідача здійснити за свій рахунок підключення квартири позивача до послуг газопостачання. Здійснити перерахунок і зняти з особового рахунку позивача наявну нібито по вині позивача заборгованість. Стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10000 грн. (том 1, а.с. 66-69).

ОСОБА_3 автоматичному розподілу справ між суддями Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про зобов’язання вчинити певні дії передано для подальшого розгляду судді Женеску Е.В., та ухвалою судді Женеску Е.В. від 31 грудня 2015 року цивільну справу, прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду (том 1, а.с. 201).

20 січня 2016 року позивач подала доповнення до позовної заяви (том 1, а.с. 203), в якій просить зобов’язати відповідача здійснити за свій рахунок підключення квартири позивача до послуг газопостачання.

Ухвалою суду від 25 березня 2016 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (том 1, а.с. 228).

Відповідач 27 квітня 2016 року надав письмові пояснення, по суті аналогічні викладеним у запереченнях на позовну заяву (том 1, а.с. 238-241), та 17 серпня 2016 року надав заперечення на позовну заяву з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог (том 2, а.с.38-40). У запереченнях зазначив, що позивач не довела завдання їй матеріальної та моральної шкоди діями відповідача, оскільки відсутні докази, що загострення захворювань та придбання позивачем ліків пов’язане саме з припиненням газопостачання в її квартирі, зважаючи на те, що позивач є літньою людиною та має хронічні захворювання.

Ухвалою суду від 14 грудня 2016 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», третя особа ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії, до набрання законної сили рішення у справі № 200/19115/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання актів-претензій недійсними.

Ухвалою суду від 02 січня 2018 року провадження у справі відновлено, та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19 червня 2018 року визначено судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», третя особа ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії, здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 12 липня 2018 року.

10 липня 2018 року позивач збільшила позовні вимоги, та просила суд визнати нібито наявну заборгованість по особовому рахунку позивача у сумі 1111,78 грн. недійсною по двом причинам: накопичення суми по халатності відповідача, так як квитанції нерегулярно надсилались, та в особовому рахунку наявні неточні нарахування на шкоду позивачу. Здійснити підключення газопостачання в квартиру позивача за рахунок відповідача та поновити подачу газу в квартиру ОСОБА_1 Стягнути з відповідача матеріальну шкоду: за ксерокопіювання документів – у сумі 559 грн., за поїздки до суду – в сумі 142 грн., за придбання ліків – в сумі 714 грн., за листування в сумі 135 грн., за витрачання паперу, наявного в матеріалах справи, за пошкодження стелі на кухні – у сумі 200 грн. Стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Відповідач 11.07.2018 року надав відзив на позовну заяву, по суті аналогічним раніше наданим запереченням та поясненням на позовну заяву.

Позивач 16.07.2018 року надала до суду заперечення на відзив відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_3 із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 17.01.2014 року зверталась до ПАТ «Дніпрогаз» з заявою, в якій просила повідомити про чергове підвищення тарифів на послуги, та просила повідомити про причину зміни особового рахунку (том 1, а.с. 53).

Листом від 28.01.2014 року відповідач надав відповідь позивачу щодо номера особового рахунку та наявності заборгованості за природний газ в сумі 859,81 грн. (том 1, а.с. 52).

16 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Дніпрогаз» з заявою, в якій просила повідомити про чергове підвищення тарифів на послуги (том 1, а.с. 56).

Листом від 02.04.2015 року відповідач надав відповідь позивачу, в якій детально вказав норми споживання природного газу та ціни на природний газ для населення (том. 1, а.с. 54-55).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 04.12.2014 року зверталась до голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації за скаргою на працівників ПАТ «Дніпрогаз», які не повідомили її про зміну тарифів, та на це звернення ПАТ «Дніпрогаз» надав відповідь ОСОБА_1 17.12.2014 року (том 1, а.с. 78-79), в якій повідомив про встановлені тарифи на природний газ для населення та їх зміну, починаючи з 1996 року по жовтень 2014 року.

Про те, що ОСОБА_1 цю відповідь отримала, свідчить її посилання на вказаний лист у її заяві відповідачу, що надійшла 16.03.2015 року.

Таким чином, в судовому засіданні безспірно встановлено, що відповідач надавав відповіді позивачу на її звернення щодо розміру тарифів на природний газ для населення, та позивачу про ці тарифи було відомо.

ПАТ «Дніпрогаз» направив ОСОБА_1 «Попередження про припинення газопостачання», в якому вказав, що станом на 29.10.2014 року на її особовому рахунку № 708811 обліковується заборгованість за спожитий природний газ в сумі 1064,35 грн. Вказане «Попередження…» ОСОБА_1 отримала 02.12.2014 року, що підтверджується її власноручним підписом (том 1, а.с.59).

В судовому засіданні встановлено, та сторонами не заперечується, що 10 березня 2015 року відповідачем було припинено подачу газу до будинку 28 корп.5 ж/м Тополя-2, в якому мешкає ОСОБА_1 (том 1, а.с. 82).

ОСОБА_3 № 301 від 10.03.2015 року, складеного працівником ПАТ «Дніпрогаз» ОСОБА_4, до квартир №№ 3,7, 11, 13, 17, 21, 25, 29, 33 за вищевказаною адресою припинено газопостачання в зв’язку з ліквідацією наслідків аварії та проведення ремонтно-відновлювальних робіт (том 1, а.с. 99).

Листом від 20.03.2015 року ПАТ «Дніпрогаз» повідомив Бабушкінську районну раду в м. Дніпропетровську про те, що 10 березня 2015 року за адресою ж/м Тополя-2 буд. 28 корп. 5 проводились ремонтно-відновлювальні роботи по ревізії запірної арматури. В результаті виконання робіт із-за негерметичності газопроводу без газу залишились квартири №№ 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35. За результатами обстеження відсутній доступ до квартир № 27, 31. Повторний пуск газу буде здійснено після усунення можливих технічних порушень і надання доступу до кожної квартири (том 1, а.с. 102).

Також відповідач надав Акт-претензію № 135 від 12.03.2015 року, згідно якого ПАТ «Дніпрогаз» в особі майстра ОСОБА_5, слюсаря ОСОБА_6, контролера ОСОБА_7 висловлює претензію ОСОБА_1 з приводу не допуску до вимикаючого приладу в квартирі. Повідомлення залишено в дверях (том 1, а.с. 134).

ОСОБА_8 № 159 аналогічного характеру, про не допуск до вимикаючого приладу складено 17.03.2015 року (том 1, а.с. 135).

ОСОБА_3 запису № 56 в «Журналі реєстрації нарядів-допусків на виконання газонебезпечних робіт», та відповідного наряду-допуску, 27.03.2015 року виконані роботи щодо пуску газу за адресою ж/м Тополя-2, буд. 28 корп. 5 (том 1, а.с. 105-106, а.с. 110).

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що до її квартири подача газу була припинена 20.03.2015 року, оскільки жодними доказами ці доводи не підтверджено.

Відповідно до п. 32 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 476, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі – Правила № 2246), газопостачальне підприємство зобов'язане: забезпечити безперервне постачання газу з відповідними якісними показниками в порядку, передбаченому договором; неухильно дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання; публікувати в засобах масової інформації детальну інформацію про зміну роздрібних цін на газ за п'ять днів до введення їх у дію та перелік послуг, що надаються споживачеві і вартість яких включена до тарифу на постачання природного газу; надавати споживачам інформацію щодо тарифів на постачання газу, ціни газу, порядку плати за спожитий газ, переліку послуг з газопостачання і виконавців послуг, розміру плати за виконання додаткових робіт, правил підключення до газових мереж та методики розрахунку плати за підключення до газових мереж, нормативних та фактичних параметрів якісних показників газу та його тиску в газовій мережі тощо.

На думку суду, відповідачем доведено належними та допустимими доказами, що ним надавалась на запит позивача інформація щодо тарифів на постачання газу, ціни газу, а отже, не допущено порушень вимог чинного законодавства в цій частині.

Крім того, відповідно до п. 6 Правил № 2246, передбачено, що газопостачання на об`єкт припиняється у разі проведення планово-профілактичного обслуговування та/або капітального ремонту систем газопостачання; ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт. проведення планово-профілактичного обслуговування та/або капітального ремонту систем газопостачання; ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновних робіт; порушення споживачем строків сплати за надані послуги з газопостачання, встановлених в абзаці п'ятнадцятому пункту 10 та у пункті 17 цих Правил; самовільного використання газу споживачем; самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання; зривання або пошкодження пломб на запірних пристроях, засувках на вводі в будинок, пошкодження або зняття інвентарних заглушок тощо; порушення споживачем Правил безпеки систем газопостачання, що створює загрозу виникнення аварійної ситуації; подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання; відмови споживача від встановлення лічильника газу з ініціативи і за кошти газопостачального підприємства.

Відповідно до п. 8 ч. 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, оператор газорозподільних систем у встановленому законом порядку має право припинити/обмежити газопостачання на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у випадку визнання у встановленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що причиною припинення 10.03.2015 року газопостачання в будинку, де мешкає позивач, стало проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Газопостачання до будинку було відновлено 27.03.2015 року, однак не до всіх квартир, що підтверджено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, в тому числі не було відновлено газопостачання до квартири № 11, де мешкає ОСОБА_1

Відповідач стверджує, що причина невідновлення газопостачання до квартири позивача – не надання доступу ОСОБА_1 до вимикаючого приладу в квартирі, про що складено акти-претензії № 135 від 12.03.2015 року, та № 159 від 17.03.2015 року.

Разом з тим, суд критично ставиться до вказаного доказу, оскільки він суперечить іншому доказу, наданому відповідачем у справі. Так, як уже зазначалось вище, 20.03.2015 року ПАТ «Дніпрогаз» повідомив Бабушкінську районну раду в м. Дніпропетровську про те, що 10 березня 2015 року за адресою ж/м Тополя-2 буд. 28 корп. 5 проводились ремонтно-відновлювальні роботи по ревізії запірної арматури. В результаті виконання робіт із-за негерметичності газопроводу без газу залишились квартири №№ 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35. За результатами обстеження відсутній доступ до квартир № 27, 31 (том 1, а.с. 102). Тобто, станом на 20.03.2015 відомості про відсутність доступу до квартири позивача відповідачем не підтверджено.

Крім того, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2017 року у справі № 200/19115/16 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання актів-претензій недійсними – акти-претензії № 159 від 17.03.2015 року та № 135 від 12.03.2015 року, складені ПАТ «Дніпрогаз» у відношенні споживача ОСОБА_1 з приводу не допуску до квартири 11 корпусу 5 будинку 28 по ж/м Тополя-2 в м. Дніпро визнані недійсними. Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.4,5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що фактично причиною не відновлення газопостачання до квартири позивача є наявність у неї заборгованості за спожитий природний газ, при тому, що про факт заборгованості послідовно стверджується відповідачем у всіх його поясненнях та запереченнях на позовну заяву. Однак, оскільки згідно наданих доказів, причиною припинення газопостачання була не наявність боргу у позивача, відмова відповідача поновити газопостачання до квартири ОСОБА_1 не ґрунтується на законі, а відповідно, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити за свій рахунок підключення квартири позивача до послуг газопостачання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання нібито наявної заборгованості по особовому рахунку позивача у сумі 1111,78 грн. недійсною суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем позовна вимога не відповідає способам захисту цивільного права та інтересу, передбаченим Цивільним Кодексом України.

Крім того, стверджуючи про відсутність заборгованості, позивач в якості доказів надає лише копії квитанцій про оплату послуг газопостачання, при цьому не приводить власних розрахунків, міркувань, з яких він виходив, зазначаючи певну ціну на газ у квитанціях за той чи інший період, що позбавляє суд можливості з’ясувати правомірність розрахунків, здійснених позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання нібито наявної заборгованості по особовому рахунку позивача у сумі 1111,78 грн. недійсною необхідно відмовити.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду: за ксерокопіювання документів – у сумі 559 грн., за поїздки до суду – в сумі 142 грн., за придбання ліків – в сумі 714 грн., за листування в сумі 135 грн., за витрачання паперу, наявного в матеріалах справи, за пошкодження стелі на кухні у сумі 200 грн. – суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди;б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода — у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. За загальним правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі, тобто відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода (у разі завдання шкоди особою, яка є суб?єктом підприємницької діяльності); особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

У ч. 1 ст. 1166 ЦК міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов?язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність). Деліктні зобов?язання ґрунтуються на принципі генерального делікту, згідно з яким кожному заборонено завдавати шкоду майну чи особі та будь-яке завдання шкоди іншому вважається протиправним, якщо особа не уповноважена на це.

Обов?язковою підставою деліктної відповідальності є також причинний зв?язок між протиправною поведінкою і шкодою, який характеризують наступні положення: причинний зв?язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ. Причина завжди передує результату, а останній — це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; причина з необхідністю породжує свій наслідок. Там, де зв?язок результату з дією, що йому передувала, випадковий, взагалі немає причинного зв?язку, а є проста послідовність подій; причина і наслідок мають значення відносно конкретного випадку; при виявленні причинно-наслідкових зв?язків у суспільних (в тому числі й правових) відносинах необхідно розрізняти суспільні та звичайні причини, тобто юридично-значиму причину, якою завжди є поведінка людини, та звичайний зв?язок подій, пов?язаний з результатом. При постановці питання про відповідальність звичайна низка подій (обставин) в кожному конкретному випадку повинна вивчатися з точки зору того, яке місце в ній займає людина, а саме, необхідно враховувати, насамперед, суспільні наслідки поведінки його учасників.

ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 559 грн. за ксерокопіювання документів, однак, на думку суду, позивач не довела належними та допустимими доказами розмір завданої їй шкоди, та причинний зв?язок між протиправною поведінкою відповідача і завданою шкодою. Так, позивачем надано копії товарних чеків про надання копіювальних послуг, однак із наданих чеків не вбачається, що кошти сплачувались саме за копіювання документів, які мають відношення до спору позивача з ПАТ «Дніпрогаз». Зазначене позбавляє суд можливості прийняти рішення на користь позивача.

Аналогічним чином позивачем не доведено, що витрачання нею за листування коштів в сумі 135 грн. пов’язане саме зі спором з ПАТ «Дніпрогаз», оскільки позивачем додано до позовних заяв чеки Укрпошти, які свідчать про направлення листів до «Спец. Суду України» (чек від 21.12.2015 року), до «ОСОБА_6 суду» (чек від 22.03.2017 року), до НКРЕКП (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.02.2017 року, від 30.03.2016 року) та інше.

Суд не може також задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів за придбання позивачем ліків в сумі 714 грн. Так, позивачем долучено до позову оригінали чеків про придбання ліків, однак не надано жодного доказу, що була необхідність у придбанні саме цих ліків, оскільки позивач надав лише витяги із записів лікаря про прийом, з яких вбачаються характер скарг позивача на стан здоров’я, однак відсутні будь-які рекомендації та рецепти лікаря з приводу придбання ліків. Крім того, позивачем не доведено, що придбання нею саме зазначених ліків (реамберин, реасорбілакт, карсил, амброксол, тощо) має причинний зв’язок з протиправними діями відповідача щодо не відновлення газопостачання в квартиру позивача.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вимоги позивача про стягнення витрат на папір та витрат на ремонт стелі не можуть бути задоволені, оскільки позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження розміру шкоди. Крім того, з наданого позивачем ОСОБА_8 від 29 квітня 2015 року не вбачається, що саме стало причиною пошкодження стелі (том 1, а.с. 86).

Позивачем також не надано належних доказів на здійснення витрат на поїздки до суду, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди необхідно відмовити в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50000 грн., суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.п. 3, 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Відповідно до п.36 Правил № 2246, газопостачальне та газорозподільне підприємство несуть відповідальність згідно з законодавством, зокрема, за безпідставне припинення газопостачання.

Суд зазначає, що в судовому засіданні встановлено неправомірність дій відповідача щодо непоновлення газопостачання до квартири позивача. Суд погоджується з доводами позивача, що зазначеними діями їй завдано моральну шкоду, яка виявилася в перенесеному стресі, викликаному неможливістю готувати гарячу їжу та нормально харчуватися протягом тривалого часу. Газопостачання було припинено ще 10 березня 2015 року та не відновлено досі, тобто більш ніж три роки, відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача. Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди, вказаної позивачем, є завищеним, та приймаючи до уваги обставини справи, характер діяння відповідача, ступінь моральних та психічних переживань позивача з приводу протиправних винних дій відповідача, та виходячи з принципу об'єктивності, засад розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що сума 10000 грн. в повній мірі зможе компенсувати заподіяну позивачу моральну шкоду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», третя особа ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Здійснити підключення газопостачання в квартиру ОСОБА_1 за адресою м. Дніпро, ж/м Тополя-2АДРЕСА_1, за рахунок Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» та поновити подачу газу в квартиру ОСОБА_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску