Рішення № 76508964, 10.09.2018, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 151/156/18

Провадження № 2/126/672/2018

"10" вересня 2018 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Вербська сільська рада Чечельницького району Вінницької області , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Чечельницька районна державна адміністрація Вінницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Позов мотивують тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 являються батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Мати дитини -ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4. На даний час дитина проживає з тіткою по материнській лінії ОСОБА_4 та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 повністю самоусунувся від виконання ним батьківських обов'язків, участі у вихованні та утриманні сина не бере. Враховуючи викладене просять позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; призначити опікуном ОСОБА_1 тітку ОСОБА_4 та стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 800 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

До початку розгляду справи по суті, голова Чечельницької РДА надав на адресу суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з"являвся, про причини неявки не повідомляв .

Представник виконкому Вербської сільської ради Чечельницького району ОСОБА_6 та ОСОБА_4 надали до суду письмові заяви про визнання позову та розгляд справи у їх відсутність.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії І-АМ № 304370 виданого виконкомом Куренівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області ОСОБА_1 народився 18.01.2016 року та його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-АМ № 363865 виданого виконкомом Куренівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

Матеріалами справи встановлено, шо після смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_2 усунувся від виконання батьківських обов"язків щодо виховання та утримання свого малолітнього сина ОСОБА_1 та надав письмову згоду на проживання сина в сім"ї ОСОБА_4.

Відповідно до наказу служби у справах дітей Чечельницької РДА № 13 від 26.10.2017 малолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був поставлений на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, з підстав проживання дитини в сім"ї, у якій батько ухиляється від виконання батьківських обов"язків .

Згідно з висновком Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області від 26.02.2018 року № 3 ОСОБА_2 фактично залишив сина тітці ОСОБА_4, не займається вихованням дитини, не підтримує її ні матеріально, ні морально, а тому вважають за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, стан; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно норм ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Як зазначено у ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно матеріалів справи відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не приділяє дитині необхідної уваги та не сприяє її психічному розвитку, суд розцінює це як винну поведінку батька по відношенню до дитини, як свідоме нехтування своїми обов`язками і байдужість до долі дитини.

При вирішенні спору про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина, суд виходить не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дитини, умов її нормального виховання, бере до уваги ставлення батька до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини, інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи встановленні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківстких прав підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно ст. 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що фактично після смерті матері малолітній ОСОБА_1 проживає в тітки ОСОБА_7, яка має бажання його виховувати та створила необхідні умови для його проживання, що підтверджується актами обстеження умов проживання від 20.09.2017, 11.10.2017, 23.02.2018.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Чечельницької районної державної адміністрації Вінницької області № 37 від 21.08.2017 року ОСОБА_4 може бути потенційним опікуном, піклувальником.

Враховуючи бажання та можливість ОСОБА_4 дбати про малолітнього ОСОБА_1, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом, вжиття заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів дитини, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

При визначенні розміру аліментів суд враховує положення ч. 2 ст. 182, ч. 2 ст. 183 СК України, приймає до уваги майновий стан відповідача, який є працездатною особою, не має жодних перешкод для працевлаштування та отримання грошових коштів для утримання свого малолітнього сина, не надав доказів перебування на його утриманні інших осіб, а також враховуючи інтереси дитини суд приходить до висновку про можливість стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання його малолітнього сина ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подачі позову, а саме з 27.02.2018 року і до повноліття ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати за вимогу про позбавлення батьківських прав та за вимогу про стягнення аліментів - 1409 грн. 60 коп.

Керуючись Європейською конвенцією про здійснення прав дітей (Страсбург, 08.09.1995 року), Декларацією прав дитини (20.11.1959 р.), ст.ст. 164, 165, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 263-265, 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Призначити опікуном малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительку АДРЕСА_1.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_3) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.02.2018 року і до повноліття дитини.

В решті позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 1409,60 грн. судового збору на користь Державної судової адміністрації України (вул. Липська 18/5 м. Київ, 01601 код ЄДРПОУ 26255795) отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. І. Губко