Рішення № 76508294, 06.09.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6722/18

2-о/296/117/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, за участю заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України та ОСОБА_2 федерації про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: загибелі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язку військової служби 20 січня 2015 року на території Донецької області, м.Донецьк, Україна, внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України.

Заявник мотивує свої вимоги тим, що її чоловік – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, загинув при виконанні обов’язку військової служби 20 січня 2015 року на території Донецької області, м. Донецьк, Україна, внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України. Вказала, що 06.07.2009 року начальником 155-го територіального центру комплектування міста Житомир ОСОБА_3 призвано на військову службу за контрактом, яку він проходив у званні старшого солдата на посаді стрільця-помічника гранатометника аеромобільного взводу аеромобільної роти. В період з 22.05.2014 року по 29.07.2014 та з 18.01.2015 року по 20.01.2015 року ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей. 20.01.2015 року колона аеромобільної роти, у складі якої був старший солдат ОСОБА_3, здійснювала прорив до Міжнародного аеропорту «Донецьк» для евакуації захисників нового терміналу. В ході прориву бронеавтомобіль, який рухався в голові колони, підірвано російськими найманцями. Після цього колона десантників, яка знаходилося на злітній смузі, потрапила під обстріл російських угрупувань, які вели вогонь з різних видів озброєння, в тому числі із танка. Під час обстрілу старший солдат ОСОБА_3, який надавав першу медичну допомогу пораненому побратиму, загинув внаслідок вибуху. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 22.01.2015 року №188, свідоцтвом про смерть від 23.01.2015 року серії І-ТП №253437, отримані під час виконання бойового завдання «Шок. Травма декількох ділянок тіла. Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів і осколків» старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 послужили причиною його смерті 20.01.2015 року. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини – польова пошта В2010 від 26.01.2015 року №19, старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3, стрільця-помічника гранатометника аеромобільного взводу аеромобільної роти, який загинув 20.01.2015 року в службовий час, в ході бою під час виконання бойового завдання в напрямку Піски – Донецький аеропорт - з 20.01.2015 року виключено зі списків особового складу частини та особового складу Збройних Сил України у зв’язку зі смертю. Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №615

від 24.02.2015 року, травма старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 «Вибухова травма. Травма декількох ділянок тіла. Шок» стала причиною його смерті 20.01.2015 року. Крім того, даний витяг із протоколу засідання Військово-лікарської комісії встановлює, що така травма і вищевказана причина смерті пов’язані з виконанням обов’язків військової служби. Заявник вважає, що встановлення факту загибелі її чоловіка, ОСОБА_3, при виконанні обов’язку військової служби внаслідок військової агресії ОСОБА_2 Федерації можливо встановити лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку встановлення такого факту чинним законодавством України не передбачено.

В судове засіданні заявник не з’явилася, згідно поданого клопотання просила розглядати справу у її відсутність, заяву підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній (а.с.114)

Представник заінтересованої особи - Міністерства соціальної політики України, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечення на заяву не подав (а.с.109).

Представник заінтересованої особи - ОСОБА_2 Федерації у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечення на заяву не подав (а.с.110).

Дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, починаючи з 24 листопада 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії І-ТП №105040, виданого 24.11.2013 року відділом запису актів громадянського стану Виконавчого комітету Миропільської селищної ради Романівського району Житомирської області (а.с.24).

06.07.2009 року начальником 155-го територіального центру комплектування міста Житомир ОСОБА_3 призвано на військову службу за контрактом, яку він проходив у званні старшого солдата на посаді стрільця-помічника гранатометника аеромобільного взводу аеромобільної роти. Як вбачається з довідки Військової частини - А1910 №124 від 17.08.2017 року солдат ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей з 22.05.2014 року по 29.07.2014 року та з 18.01.2015 року по 20.01.2015 року (а.с.76).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 22 січня 2015 року №188, виданим Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи «Шок. Травма декількох ділянок тіла. Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів і осколків» старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 послужили причиною його смерті 20.01.2015 року (а.с.83).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини – польова пошта В2010 від 26.01.2015 року №19, старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3, стрільця-помічника гранатометника аеромобільного взводу аеромобільної роти, який загинув 20.01.2015 року в службовий час, в ході бою під час виконання бойового завдання в напрямку Піски – Донецький аеропорт - з 20.01.2015 року виключено зі списків особового складу частини та особового складу Збройних Сил України у зв’язку зі смертю. (а.с.25).

Витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №615 від 24 лютого 2015 року встановлено, що «Вибухова травма. Травма декількох ділянок тіла. Шок» стала причиною смерті ОСОБА_3 20.01.2015 року, поранення і причина смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби (а.с.85).

Згідно з Указом Президента України від 23 травня 2015 року №282/2015 ОСОБА_3 посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (а.с.86-88).

Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви убачається, що 20 лютого 2014 року

були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_2 Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил ОСОБА_2 Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_2 Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту ОСОБА_2 Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації, а Чорноморський флот ОСОБА_2 Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово - Морських Сил України. У подальшому лідер партії «Русское единство» ОСОБА_4 проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента ОСОБА_2 Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент ОСОБА_2 Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів ОСОБА_2 Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу ОСОБА_2 Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім ОСОБА_2 Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".

17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом ОСОБА_2 Федерації "Договір про прийняття до ОСОБА_2 Федерації Республіки Крим і створення у складі ОСОБА_2 Федерації нових суб'єктів".

21 березня 2014 року владою ОСОБА_2 Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя".

Згідно зі ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VІІ, із змінами і доповненнями, Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації 20 лютого 2014 року.

Незаконно анексувавши Республіку Крим Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_2 Федерації озброєні формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_2 Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року №337-VIII, зазначені події на сході України відбувалися таким чином.

Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян ОСОБА_2 Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями -

громадянами ОСОБА_2 Федерації, батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.

11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.

На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня 2014 року, в звязку з агресією ОСОБА_2 Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».

Нерегулярні збройні формування, задіяні ОСОБА_2 Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси, які постачалися з території РФ. Це підтверджувалося поясненнями численно затриманих військовослужбовців Збройних Сил ОСОБА_2 Федерації.

Підтвердженням окупації ОСОБА_2 Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ ОСОБА_2 Федерації.

Статтею першою Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ збройна агресія визначається як застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема:

-вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;

-напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

За наслідками військової агресії ОСОБА_2 Федерації прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року за №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до абз.2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами ОСОБА_2 Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія ОСОБА_2 Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання ОСОБА_2 Федерації державою-агресором.

Силові дії ОСОБА_2 Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.

Військові дії ОСОБА_2 Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.

Отже, при вирішенні даної справи знайшов своє підтвердження факт збройної (військової) агресії ОСОБА_2 Федерації відносно України, що є загальновідомим.

ОСОБА_3 перебував у районні виконання бойових завдань особовим складом частини та безпосередньо приймав участь у антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях з 22.05.2014 року по 29.07.2014 року та з 18.01.2015 по 20.01.2015 (а.с.76).

Викладені вище обставини справи встановлюють причинний зв'язок між пораненнями, що ОСОБА_3 отримав під час проходження військової служби і внаслідок яких загинув, та участі у проведенні антитерористичної операції на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України.

Враховуючи, що в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих ОСОБА_2 Федерацією, ОСОБА_3 20 січня 2015 року загинув, також обставини того, що внаслідок саме військової агресії ОСОБА_2 Федерації на території Донецької області було порушено право ОСОБА_3 на життя і здоров’я, передбачене ст.27 Конституції України, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Звернення заявника в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, обумовлено необхідністю визначення статусу ОСОБА_3., як жертви міжнародного збройного конфлікту, особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених нормами міжнародного гуманітарного права (що складається з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року, Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та отримання заявником допомоги від гуманітарних організацій.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 загинув 20 січня 2015 року, виконуючи обов’язки військової служби, в результаті збройної агресії ОСОБА_2 Федерації, заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язку військової служби 20 січня 2015 року на території Донецької області, м.Донецьк, Україна, внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 Федерації проти України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили

після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник:

ОСОБА_1

проживає за адресою:

АДРЕСА_1

паспорт серії ВН №624402

Заінтересовані особи:

Міністерство соціальної політики України

місцезнаходження за адресою:

м.Київ, вул.Еспланадна,8/10

ЄДРПОУ 37567866

ОСОБА_2 Федерація

адреса листування:

Посольство ОСОБА_2 Федерації в Україні,

Повітрофлотський проспект, 27

м.Київ, 03049

Повний текст рішення складено 17.09.2018 року.

Cуддя О. С. Рожкова