Постанова № 76507273, 11.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Справа №918/90/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.2018 р. у справі №918/90/18 (суддя Церковна Н.Ф., повний текст рішення складено 21.06.2018 р.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод"

до приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", від імені якого діє його філія Рокитнівський район електричних мереж

про скасування оперативно-господарської санкції

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.06.2018 р. у справі №918/90/18 позов приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про скасування оперативно-господарської санкції задоволено. Скасовано оперативно-господарську санкцію у вигляді рішення комісії Рокитнівського району електричних мереж приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією, оформлене протоколом засідання комісії від 23.01.2018 р. №36 по розгляду акту про порушення від 09.07.2015 р. №R006366, про нарахування приватному акціонерному товариству "Томашгородський щебеневий завод" вартості не облікованої електроенергії в сумі 211159,18 грн.

В обґрунтування свого рішення суд першої інтанції вказав, що відповідачем двічі було застосовано до позивача оперативно-господарську санкцію у вигляді прийняття рішення про нарахування Заводу вартості не облікованої електроенергії на підставі одного і того ж акту про порушення від 09.07.2015 р. №R006366, що суперечить принципу неможливості подвійного притягнення особи до відповідальності за одне і те ж вчинене правопорушення. Звертає увагу, що лише належно оформлений акт є підставою для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії згідно Методики, натомість відповідачем вимог Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ) щодо складання акту дотримано не було.

Крім того, посилаючись на п.п. 5.1, 6.40-6.42 ПКЕЕ, ст.ст.20, 235-236 Господарського кодексу України, зазначає, що рішення комісії товариства по розгляду актів про порушення Правил, щодо застосування до позивача оперативно-господарської санкції про нарахування вартості не облікованої електроенергії, оформлене протоколом від 23.01.2018р. №36, прийнято з порушенням вимог Правил, і відповідач у встановленому законом порядку не спростував наведених обставин, з огляду на вказане дане рішення є незаконним, а тому вимоги приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" щодо його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вказує, що відповідачем дотримано вимоги п.6.42 ПКЕЕ, зокрема, даний пункт не забороняє енергопостачальнику самостійно скасувати своє рішення про нарахування вартості необлікованої електроенергії та повторно розглянути порушення. Також апелянт зазначає, що вплив на прилад обліку тягне за собою застосування Методики, про що складається акт про порушення, натомість в акті технічної перевірки зазначаються порушення, які не передбачені п.6.40 ПКЕЕ (і які не тягнуть за собою нарахування згідно із Методикою).

Скаржник також звертає увагу, що вплив на лічильник підтверджується не лише актом №R006366, а й актом експертизи №98. У зв’язку із вказаним, порушення позивача дійсно мало місце і останній повинен нести за нього відповідальність у вигляді донарахування необлікованої електроенергії згідно з Методикою.

Позивач, приватне акціонерне товариство "Томашгородський щебеневий завод", подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення суд першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вважає протиправною поведінку відповідача з повторного розгляду спірного акту про порушення, оскільки законом не передбачено проведення повторних засідань комісій після скасування попередньо прийнятого протоколу комісії. Вказане зумовило подвійне притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування оперативно-господарської санкції, що суперечить чинному законодавству.

Також позивач вказує, що в порушення п.4.7.2 Процедури виготовлення, зберігання, розгляду та обліку актів про порушення ПКЕЕ споживачами ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та п.4.4.2 Документованої процедури виготовлення, зберігання, розгляду та обліку актів про порушення ПКЕЕ споживачами ПрАТ "Рівнеобленерго", оскаржуване рішення відповідача, оформлене протоколом від 23.01.2018 р. №36, фактично було прийнято через два з половиною роки після складання акту про порушення, а не протягом 30-денного терміну як це передбачено локальними актами відповідача.

Крім того, судом вірно встановлено невідповідність акту про порушення №R006366 від 09.07.2015 р. нормативно-правовим вимогам, оскільки останній підписаний неуповноваженими особами постачальника, складений з порушенням вимог закону, не містить всіх необхідних і достатніх даних для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків, в тому числі вихідних даних.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.01.2010 р. між відкритим акціонерним товариством "Томашгородський щебеневий завод", правонаступником якого є позивач, та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого є відповідач, укладено договір про постачання електричної енергії № 270011621, згідно з п.1 якого (з урахуванням додатків № 1, № 3, № 4, № 7.1 та №8), останнє взяло на себе зобов’язання продавати позивачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок з сумарною приєднаною потужністю 4000 кВт, а споживач, у свою чергу, оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (т.1, а.с.26-48).

Відповідно до п.2.1 договору під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України та ПКЕЕ.

Споживач зобов’язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред’явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії (п. 2.3.5 договору).

У відповідності до п.3.1.4 договору, постачальник має право вимагати відшкодування збитків, завданих постачальнику внаслідок порушення споживачем умов цього договору.

Згідно з п.4.2.3 договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи з приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричної енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 р., за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі такий дій споживача, зокрема, споживання електроенергії поза засобами обліку.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається в присутності представників обох сторін договору в двох примірниках.

Під час технічної перевірки, 09.07.2015 р. уповноваженими представниками приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на об’єкті споживача приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" за адресою: Рокитнівський р-н, смт.Томашгород, вул.Поліська, 7, при обстеженні точки обліку підприємства було виявлено порушення пунктів 3.2, 3.3, 6.40 ПКЕЕ, яке полягало у вчиненні споживачем дій, що призвели до зміни показників приладів обліку; фіксація індикатором М8810052 впливу постійного магнітного поля, про що складено акт №R006366 про порушення (т.1, а.с.60-61). Крім того, 09.07.2015 р. був складений акт-повідомлення №R006366 про направлення на експертизу лічильника електроенергії (т.1, а.с.62).

14 липня 2015 року працівниками товариства за участю представника ДП "Рівнестандартметрологія" та в присутності представника позивача проведено експертизу лічильника №893424 типу LZQM321,02,534, оформлену актом №98, під час якої встановлено, що даний прилад непридатний для подальшого використання через спрацювання індикатора впливу магнітного поля М8810052. В зчитаних даних з лічильника за допомогою ПК зафіксовано вплив магнітного поля у кількості 99 разів, дата останнього впливу 9 липня 2015 року о 09 год. 28 хв. Натомість представник Заводу з висновками експертизи не погодився, про що було зазначено в самому акті (т.1, а.с. 68).

За результатами розгляду акту №R006366 про порушення 28.07.2015 р. винесено протокольне рішення №9 про нарахування споживачеві вартості необлікованої електроенергії в сумі 211063,06 грн. (т.1, а.с.50).

Зазначене рішення електропередавальної організації споживач оскаржив до господарського суду, однак, за обставин скасування його електропостачальною організацією на підставі протокольного рішення відповідача від 19.10.2017 №10/10-17 (т.1, а.с.51-53) після порушення провадження у справі №918/690/17, ухвалою місцевого господарського суду від 27.11.2017р. провадження у зазначеній справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 ст.80 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017 (відсутність предмета спору).

Разом з тим, 23.01.2017 р. відповідачем проведено повторне засідання комісії з розгляду акту про порушення від 09.07.2015 р. №R006366, на якому прийнято рішення про нарахування ОГС за період з 20.06.2015 р. по 09.07.2015 р. в сумі 211159,18 грн., визначеній за пунктом 2.6 та формулою 2.7 Методики.

Не погоджуючись з цим рішенням, приватне акціонерне товариство "Томашгородський щебеневий завод" оскаржило його до господарського суду Рівненської області, що й стало предметом розгляду у справі №918/90/18.

Взаємовідносини, пов’язані з продажем і купівлею електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), на момент складення спірного акту про порушення регулювались Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" та п.5.1 ПКЕЕ, споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною енергією згідно із законодавством України (ст.26 Закону України "Про електроенергетику").

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної енергії, пошкодження приладів обліку, порушення правил користування енергією.

Згідно з п.6.40 ПКЕЕ (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів, перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 р. за №782/12656.

За порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ст.235 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України, встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, із змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості не облікованої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією.

Згідно з ч.2 ст.237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Пунктом 6.41 ПКЕЕ встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень; в акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків; за необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень; акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві; акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача; у разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації); споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акту, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання; акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Виходячи з положень вказаного пункту ПКЕЕ, можна дійти висновку, що саме акт про порушення є основним до застосування доказом порушення споживачем Правил.

Натомість акт технічної перевірки згідно з п.3.33. ПКЕЕ є актом, яким оформляються проведені роботи з контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів електричної енергії із зазначенням в акті прізвища уповноваженого представника електропередавальної організації, який проводив роботи, та номера його службового посвідчення, підстави проведення технічної перевірки або контрольного огляду засобу обліку та детального опису результатів обстеження. В акті технічної перевірки зазначаються порушення, які не передбачені п.6.40 ПКЕЕ, та не тягнуть за собою нарахування згідно із Методикою. Тобто акт технічної перевірки не є належним доказом у підтвердження виявлення порушення і не підлягає розгляду на комісії електропередавальної організації, що відповідно не є підставою для накладення на споживача оперативно-господарської санкції.

Зважаючи на вказане, беручи до уваги, що акт про порушення та акт технічної перевірки не є тотожними документами, не дублюють, не замінюють один одного та мають різне призначення, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача щодо невідповідності кількості підписантів вказаних актів та те, що в акті технічної перевірки об’єктів споживача відомостей про виявлені під час такої перевірки порушень не виявлено, оскільки до кожного акту встановлені різні вимоги щодо їх змісту та оформлення, згідно ПКЕЕ.

Колегією суддів встановлено, що акт про порушення №R006366 від 09.07.2015 р. підписаний п’ятьма представниками енергопостачальника, оскільки представники споживача, головний енергетик ОСОБА_3 та директор ОСОБА_4В,. відмовилися від підписання акту та отримання його копії (т.1, а.с.60-61). Повноваження представників енергопостачальника підтверджені наявними в матеріалах справи довідками ПрАТ "Рівнеобленерго" №26-23/26 від 13.03.2018 р., №26-23/27 від 13.03.2018 р., №26-23/28 від 13.03.2018 р., №26-23/29 від 13.03.2018 р. (т.1, а.с.117-120).

Відповідно до абз.1 п.6.42 ПКЕЕ на підставі акту порушення уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості тарозрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Отже, комісія зобов'язана за результатами розгляду акту визначити обсяг недоврахованої електричної енергії та суму завданих споживачем збитків.

Листом від 02.01.2018 р. за вих..№35/14-06/1 відповідач повідомив позивача про дату, час та місце розгляду виявленого порушення (т.1, а.с.132). Як вбачається із поштового повідомлення, позивач отримав вказаний лист 04.01.2018 р. (т.1, а.с.133). Представник позивача, директор ОСОБА_4, був присутнім на розгляді порушення.

З огляду на наведене, апеляційний суд констатує, що відповідачем дотримано, передбачену ПКЕЕ, процедуру розгляду акту про порушення.

Як зазначено в протоколі №36 від 23.01.2018 року засідання комісії по розгляду акту про порушення №R006366, відповідачем прийнято рішення про нарахування необлікованої електричної енергії за період з 20.06.2015 р. по 09.07.2015 р. в сумі 211159,18 грн., визначеній за пунктом 2.6 та формулою 2.7 Методики.

У відповідності до п.2.6. Методики, у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності договору або в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2.1 цієї Методики, у разі виявлення випадків фіксації індикаторами впливу постійного (змінного) магнітного або електричного полів, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W, кВт.год), доб.с.п. розраховується за формулою W доб.с.п. = P с.п. · t вик.с.п. (формула 2.7.), де P с.п. - потужність самовільного підключення (кВт), що визначається за формулою: P с.п. = I · U ном.фаз. · cosj; де I - сила струму, визначена виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення до мережі, та допустимого тривалого струму, який може ними протікати згідно з главою 1.3 Правил улаштування електроустановок, А.

Дослідивши акт про порушення №R006366 від 09.07.2015 р. апеляційним судом встановлено його відповідність вимогам п.6.42 ПКЕЕ , зокрема, акт містить зміст виявленого порушення (дії споживача, які призвели до зміни показів приладу обліку; фіксація індикатором М8810052 впливу постійного магнітного поля), посилання на відповідні пункти ПКЕЕ (п.п.3.2, 3.3, 6.40), схему електропостачання споживача, відомості про прилади обліку електричної енергії споживача на дату складання акту та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу недоврахованої електроенергії. З огляду на вказане, спірний акт є належним доказом порушення Правил користування електричною енергією.

Крім того, в п.5 спірного акту вказано, що на момент складання акту паспортних даних всіх наявних струмоприймачів не надано. Споживач відмовився ввімкнути всі наявні струмоприймачі на максимальну потужність для проведення замірів. Споживач не допустив на свою територію для складання переліку струмоприймачів.

Враховуючи, що позивач не виявив згоди на фіксацію порушення та проведення необхідних замірів, відповідач виходив із найменшої сили струму, яка може протікати через сталеві шини прямокутного перерізу. Беручи до уваги також тарифи, що діяли під час порушення споживачем ПКЕЕ, відповідачем здійснено розрахунок вартості не облікованої електричної енергії по акту №R006366 від 09.07.2015 року на загальну суму 211159,18 грн.

Зазначеним спростовуються доводи апелянта щодо недостатності даних для обрахування вартості недоврахованої електроенергії.

Вказаний розрахунок вартості не облікованої електричної енергії по акту №R006366 від 09.07.2015 року та рахунок-фактуру на оплату позивачу надіслано 27.02.2018 р., копію протоколу засідання комісії № 36 від 23.01.2018 року отримано 09.02.2018 року, що останнім не заперечується.

Таким чином, відповідачем дотримано порядок оформлення виявленого порушення, що полягало у фіксації індикатором М8810052 впливу постійного магнітного поля, не порушено процедуру розгляду такого акту та правомірно здійснено нарахування вартості не облікованої електричної енергії у відповідності до п. 2.6 Методики, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення та безпідставно задоволено позов.

Доводи позивача про невідповідність застосованих пунктів Методики у протоколі №36 від 23.01.2018 р. та у розрахунку проведених нарахувань до протоколу не беруться судом до уваги та оцінюються як описка, яка не впливає на суть порушення та розрахунок нарахувань, оскільки відповідачем застосовано при нарахуванні вартості не облікованої електричної енергії вірну формулу згідно Методики та виявленого порушення.

Щодо посилання позивача про подвійне притягнення його до відповідальності колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Як передбачено п.6.42 ПКЕЕ, що лише у разі задоволення судом скарги споживача про скасування рішення комісії про нарахування вартості необлікованої електроенергії, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Вказаний пункт не забороняє енергопостачальнику самостійно скасовувати своє рішення про нарахування вартості необлікованої електроенергії та повторно розглянути порушення.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що протокол №9 від 28.07.2017 року було скасовано самим відповідачем, у зв’язку з неправильно вказаною датою складання протоколу, а тому відповідно і оперативно-господарська санкція згідно вказаного протоколу застосована до позивача не була. Крім того, позивач також не надав доказів того, що за скасованим протоколом він сплачував вартість нарахованої електроенергії.

З огляду на вказане, відсутні підстави вважати позивача двічі притягнутим до відповідальності одного виду за одне й те порушення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №904/4590/17 від 22.05.018 р.

Доводи позивача про розгляд та прийняття рішення по складеному акту порушення ПКЕЕ комісією протягом 30 днів від дати складення акту не заслуговують на увагу, оскільки Процедура виготовлення, зберігання, розгляду та обліку актів про порушення ПКЕЕ споживачами ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та Документована процедура виготовлення, зберігання, розгляду та обліку актів про порушення ПКЕЕ споживачами ПрАТ "Рівнеобленерго", на які посилається позивач, не мають статусу нормативно-правового акту та не є обов’язковим для будь-кого, крім працівників відповідача, та застосовується лише для внутрішньої діяльності товариства.

Нормативно-правовий акт - офіційний акт-документ, ухвалений уповноваженими суб'єктами нормотворчості у визначеній формі і порядку, який встановлює (змінює, доповнює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин.

Локальні акти - мають внутрішню дію, в межах відповідних підприємств, установ, організацій: акти управління, що приймаються керівниками підприємств, установ, організацій в межах їх компетенції і поширюються на сфери службової і трудової діяльності (накази, інструкції, статути, правила, положення.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції помилково було застосовано до спірних правовідносин Процедуру виготовлення, зберігання, розгляду та обліку актів про порушення ПКЕЕ споживачами ЗАТ "«Ей-І-Ес Рівнеенерго" та Документовану процедураувиготовлення, зберігання, розгляду та обліку актів про порушення ПКЕЕ споживачами ПрАТ "Рівнеобленерго", оскільки вказані акти поширюють свою дію лише в межах приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» та не тягнуть за собою будь-яких наслідків для когось, крім відповідача.

Приватне акціонерне товариство "Томашгородський щебеневий завод" також вказує на невідповідність акту про порушення №R006366 від 09.07.2015 р. нормативно-правовим вимогам, оскільки останній підписаний не уповноваженими особами постачальника, складений з порушенням вимог закону, не містить всіх необхідних і достатніх даних для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків, в тому числі вихідних даних

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що дефект акту не може спростовувати факт порушення, якщо він знайшов своє відображення в сукупності інших доказів. Фіксація індикатором М8810052 впливу постійного магнітного поля є самостійним порушенням, передбаченим п.2.6. Методики і наявність або відсутність даного порушення має бути встановлена судом з урахуванням всіх обставин, пов'язаних із даним порушенням. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, актом проведення експертизи лічильника електроенергії №98 від 14.07.2015 р. встановлено, що лічильник №893424 типу LZQM321,02,534 непридатний для подальшого використання через спрацювання індикатора впливу магнітного поля М8810052. В зчитаних даних з лічильника за допомогою ПК зафіксовано вплив магнітного поля у кількості 99 разів.

З огляду на вказане, для донарахування споживачу суми недоврахованої електроенергії визначальним є саме факт порушення Правил, який може доводитися у тому числі, але не виключно, актом, наприклад, в даному випадку актом експертизи.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду у справах №923/704/17 від 23.05.2018 р., №904/6626/17 від 25.04.2018 р.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч. 1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, в матеріалах справи наявні належні, допустимі, достовірні та достатні докази в підтвердження факту порушення споживачем правил користування електричною енергією, що є підставою для застосування оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування приватному акціонерному товариству "Томашгородський щебеневий завод" вартості не облікованої електроенергії в сумі 211159,18 грн., що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

За змістом ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, зокрема, є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Таким чином, наведене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових втрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.2018 р. у справі №918/90/18 задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 13.06.2018 р. у справі №918/90/18 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" - відмовити.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" (34240, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт.Томашгород, вул.Поліська, 7, ЄДРПОУ 01003414) на користь приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м.Рівне, вул. Князя Володимира, 71, ЄДРПОУ 05424874) 2643,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Рівненської області видати судовий наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" вересня 2018 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.