Рішення № 76507057, 06.09.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 Справа № 917/514/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" вул.Старий Поділ, 5, м.Полтава, 36022 в особі Красногорівської філії вул.Гоголя1/3, с.Кресногорівка, В-Багачанський район, Полтавська область, 38341

до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. вул. Дорогожицька, 10, м.Київ, 04112 в особі Полтавської філії проспект Першотравневий, буд.26-А, м.Полтава, 36011

про стягнення 36 862,65 грн.

Суддя: Гетя Н.Г.

Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_1

Фіксування судового процесу здійснюється за допомогою технічних засобів (аудіозапис).

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.233 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Красногорівської філії звернулося з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 36 862,65 грн.інфляційне збільшення суми боргу за Договором про постачання електричної енергії від 03.10.2008р. №0005.

Ухвалою суду від 11.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

29.05.2018р. від відповідача за вх. канцелярії суду №5233 надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач просить суд застосувати на нарахованого інфляційного збільшення строк позовної давності, оскільки останній день щодо оплати рахунку за січень 2015 року припадає на 03.02.2015р.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що вважає безпідставними та необгрунтованими вимоги відповідача щодо застосування до позовних вимог строку позовної давності та просить суд задовольнити позовні вимоги.

26.07.2018р. судом закрито підготовче провадження у справі № 917/514/18 та призначено справу до судового розгляду по суті .

В судовому засіданні 06.03.2018 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено про дату складання повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

03 жовтня 2008 року між ВАТ «Полтаваобленерго» в особі Красногорівської філії та Концерном Радіомовленя Радіозв'язку та Телебачення в особі Полтавської філії було укладено Договір про постачані електричної енергії №0005 (далі -Договір).

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Полтаваобленерго» 20.04.2011 назва товариства «Полтаваобленерго» змінена з Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго».

За умовами Договору, Позивач продає електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок Відповідача, а Відповідач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок та строки виконання зобов'язань за цим Договором про постачання електричної енергії від 03.10.2008 №0005 визначені відповідними додатками до нього: Додатком № 2 : «Порядок розрахунків», Додатком № 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та перелік об'єктів і точок комерційного обліку», Додатком № 4 «Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії».

Пунктом 1 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору про постачання електричної енергії від 03.10.2008 №0005 визначено, що розрахунковим вважається період з 8:00 годин 18 числа попереднього місяця до 8:00 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії за регульованим тарифом.

Пунктом 2 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» до Договору про постачання електричної енергії від 03.10.2008 № 0005 визначено порядок оплати коштів за фактично спожиту електричну енергію. Відповідно до визначеної згідно пункту 3 цього Додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних (10 для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місці) днів від дня виписки рахунка».

Позивач вказує на те, що у січні 2015 Концерн Радіомовлення Радіозв'язку та Телебачення в особі Полтавської філії постійно споживав активну електричну енергію, а оплату за спожиту електричну енергію проводив несвоєчасно та не в повному обсязі.

До визначеної згідно пункту 3 Додатку № 2 Договору про постачання електричної енергії від 03.10.2008 № 0005 величини коштів за фактично спожиту електричну енергію Постачальник електричної енергії виписав Споживачу рахунок 19.01.2015 № 0005 на оплату електричної енергії. На підтвердження надав суду Журнал реєстрації та видачі рахунків за активну та реактивну електроенергію по Красногорівській філії ПАТ «Полтаваобленерго».

Рахунок Відповідачем в строк 10 днів, відповідно до Додатку №2 Договору про постачання електричної енергії від 03.10.2008 № 0005, не був оплачений.

У позові позивач визначає початок виникнення боргу Концерну Радіомовлення Радіозв'язку та Телебачення в особі Полтавської філії за фактично спожиту електроенергію відповідно до Договору про постачання електричної енергії від 03.10.2008 №0005 є 03.02.2015.

Згідно Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 позивач нарахував відповідачу інфляційні на заборгованість за період з 03.02.2015 року по 16.03.2015р. в розмірі 36862,65 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суду застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах

якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або

інтересу.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-госнодарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України (п. 1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управиена сторона мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання/ енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язТйиІҐ" оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживач) встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність і встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.4, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України), так само як і до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України.

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу) (п. 5.3 Постанови Пленуму Витого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики У застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Відповідно до матеріалів справи оплата рахунку № А0005 від 19.01.2015 р. на суму 221 099,82 грн. було здійснено Відповідачем: платіжним дорученням № 499 від 16 березня 2015 р. у сумі 74 239.14 грн; платіжним дорученням № 548 від 25 березня 2015 р. у сумі 60 000.00 грн; платіжним дорученням № 619 від 26 березня 2015 р. у сумі 87 071,32 грн.

Останній день щодо оплати рахунку № А0005 від 19.01.2015 р. відповідачем за січень 2015 рок припадає на 03 лютого 2015 року (про що також зазначено позивачем у позові), про несвоєчасну оплат рахунку позивач мав і міг дізнатися в останній день коли платіж мав бути здійснений.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 05.05.2018 року, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті позивача, тобто з пропуском строку позовної давності, який встановлено для вимог про стягнення інфляційних нарахувань.

Статтею 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності. У Відповідності до ч. 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В абз. 7 пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що оскільки, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, її може бути викладено, зокрема, у відзиві на позов.

Відповідач, керуючись ст. 267 Цивільного кодексу України, заявив суду про застосування строку позовної давності у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем не заявлялося, не наводилися обставини, які б свідчили про неможливість стягнення грошових коштів. Позивач не був позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в межах строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в стягненні інфляційних нарахувань в розмірі 36 862,65

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.09.2018р.

Суддя Гетя Н.Г.