Постанова № 76506953, 12.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/583/18м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Одеського апеляційного господарського суду №1

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання – Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

від 30 травня 2018 року (повний текст складено 04.06.2018р.)

по справі № 916/583/18

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”

до відповідача ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради

про стягнення 92064,98 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5

час та місце прийняття рішення: 30.05.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 12.09.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 92064,98 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року, відповідач є головним розпорядником коштів бюджетного фінансування, отже, на нього покладено обов’язок щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Проте, як вказує позивач, ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради у добровільному порядку не відшкодовує понесені позивачем витрати у сумі 92064,98 грн. за період з 01.01.2016р. по 01.01.2017р., у зв’язку з відсутністю фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2018р. у справі № 916/583/18 (суддя Невінгловська Ю.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради про стягнення 92064,98 грн. задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 92064,98 грн. та 1762,00 грн. судового збору.

Так, суд першої інстанції встановив, що протягом 2016 року Одеською філією ПАТ "Укртелеком" були надані послуги зв’язку на пільгових умовах населенню м. Южне Одеської області на суму 92 064,98 грн., внаслідок чого позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами.

У вказаному рішення місцевий господарський суд зазначив, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Южне Одеської області є ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради, яке зобов'язане здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Проте, судом встановлено, що відповідачем не відшкодовано вартість телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах за період з 01.01.2016 р. по 01.01.2017р. на загальну суму 92064,98 грн.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92 064,98 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2018р. у справі № 916/583/18 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, крім того, апелянт просить залучити Кабінет Міністрів України та Верховну раду України до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник зазначає, що компенсація витрат за надання послуг зв'язку громадянам пільгових категорій УПСЗН у спірний період не здійснювалась, оскільки Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на надання пільг з телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) не була передбачена, в зв’язку з чим фінансування на відшкодування пільг у 2016 році за вказані послуги з місцевого бюджету не проводилось.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кабінету Міністрів України та Верховної ради України, оскільки саме Кабінет Міністрів України при підготовці проекту Державного бюджету України на 2016 рік не передбачив субвенції місцевим бюджетам на надання пільг з телекомунікаційних послуг, а Верховна Рада України, затвердивши Державний бюджет України на 2016 рік, схвалила такий проект.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2018р. у справі №916/583/18 залишено без руху, встановлено відповідачу строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, а саме: надати до суду опис вкладення документів, що були надіслані учасникам справи, протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

16.07.2018р. від ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано описи вкладення документів, що були надіслані позивачу разом з копією апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2018р. у справі № 916/583/18, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 31.08.2018р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. справу №916/583/18 призначено до розгляду на 12.09.2018р.

04.09.2018р. від Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

У судовому засіданні 12.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кабінету Міністрів України та Верховної ради України, судова колегія відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

За положеннями ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Проте, з викладених в обґрунтування заявленого відповідачем клопотання обставин взагалі не вбачається, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Верховної ради України та Кабінету Міністрів України, та який юридичний інтерес мають вказані особи у вирішенні даного спору, а лише зазначено про компетенцію та повноваження зазначених осіб щодо розроблення та затвердження Державного бюджету України.

Отже, клопотання апелянта про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору є безпідставним.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду про відмову у задоволенні аналогічного клопотання відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції.

Стосовно обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У пункті 19 частини першої статті 12, пункті 10 частини першої статті 13, пункті 18 частини першої статті 14, пункті 20 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; пункті 18 статті 61, пункті 10 статті 62, пункті 17 статті 63, пункті 19 статті 64Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; пункті 11 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; пункті 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; частині п'ятій статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункті 4 частини третьої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» установлено пільги з оплати за послуги зв'язку для окремих категорій осіб.

Згідно з пунктом 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» та пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Законом України «Про телекомунікації» та згаданими Правилами не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», якою затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - відповідно Положення; Реєстр), а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено при апеляційному розгляді, позивач у період з 01.01.2016 року по 01.01.2017 року надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян за пільговими тарифами на загальну суму на загальну суму 92064,98 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 509, частин третьої й четвертої статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на вказані норми права, заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надаючи послуги окремим категоріям громадян, установленим державою у відповідних Законах України, за пільговими тарифами.

Проте всупереч приписам закону, положенням відповідач не виконав своїх зобов'язань з відшкодування понесених позивачем утрат унаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в розмірі 92064,98 грн.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які відповідно до чинного законодавства мають право на соціальні пільги, у період з 01 січня 2016 року до 01 січня 2017 року, а зазначені відповідачем обставини щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки у 2016 році не є підставами для його звільнення від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2016 року до 01 січня 2017 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Аналогічні висновки викладені у постанові ОСОБА_6 Верховного суду у справі №911/4249/16 від 17.04.2018р.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, про що також зазначено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018р. у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 10.10.2018р. у справі № 12-46гс18.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржникомне подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було проголошено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2018р. у справі №916/583/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Южненської міської ради – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2018р. у справі №916/583/18 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк у встановлених ч.3 ст. 287 ГПК України випадках.

Повний текст постанови складений і підписаний 17.09.2018р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Принцевська Н.М