Постанова № 76506924, 12.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/227/18м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Одеського апеляційного господарського суду №1

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання – Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

на рішення Господарського суду Херсонської області

від 21 червня 2018 року (повний текст складено 25.06.2018р.)

по справі № 923/227/18

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства “Херсонгаз”

про стягнення 32707865,80 грн., -

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4

час та місце прийняття рішення: 21.06.2018р., м. Херсон, вулиця Театральна, 18 Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 12.09.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, якою просило стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства “Херсонгаз” на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” борг у загальній сумі 32 707 865,80 грн., у тому числі: основний борг у сумі 31 757 029,49 грн.; пеня у сумі 868 170,78 грн.; 3% річних у сумі 82 665,53 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення пункту 2 ст. 625, ст. 611 ЦК України, ст. ст. 216, 230, 231, 232 ГК України. п. п. 6.1. та 7.2. укладеного сторонами 27.12.2017 року договору № 17-117-ВТВ купівлі - продажу природного газу.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.06.2018р. у справі №923/227/18 (суддя Гридасов Ю.В.) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, стягнуто з відповідача на користь позивача 82665,53 у якості 3% річних, 434085,39 грн пені, 14262,00 грн. витрат зі сплати судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 31 757 029,49 грн. основного боргу, оскільки на момент звернення до суду позивача з відповідним позовом борг у вказаному розмірі був відсутній.

У зазначеному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 868 170,78 грн. та 3% річних у сумі 82 665,53 грн.

При цьому, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені, із відповідним зменшенням її розміру на 50 % з посиланням на ч.1 ст. ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, а також враховуючи об’єктивні обставини і майновий стан відповідача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 21.06.2018р. у справі №923/227/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 434085,39 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки задовольнити у повному обсязі з посиланням на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

У вказаній апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не врахував інтереси позивача та не з’ясував чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов’язання зі сторони відповідача.

Крім того, апелянт зауважив, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов’язанням.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Херсонської області від 21.06.2018р. у справі №923/227/18, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 31.08.2018р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р. справу №923/227/18 призначено до розгляду на 12.09.2018р.

31.08.2018р. від ОСОБА_3 акціонерного товариства “Херсонгаз” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.07.2018р.

У судовому засіданні 12.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2017р. між ОСОБА_3 акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальик, позивач) та ОСОБА_3 акціонерним товариствов “Херсонгаз” (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу 317-117-ВТВ, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов’язується передати у власність споживача у 2017 році природний газ, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується Споживачем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Споживача.

Розділом 3 договору сторони погодили порядок та умови передачі газу.

За положеннями п. 6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплата за газ здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору, він зобов’язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вказаного договору, позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 57 585 058,49 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу від 31.12.2017р.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату за отриманий природний газ на суму 25828029,00 грн., чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, положення п. 6.1 договору.

Вказані обставини стали підставою звернення ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до господарського суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства “Херсонгаз” частини основного боргу у розмірі 31 757 029,49 грн., а також пені у сумі 868 170,78 грн. та 3% річних у сумі 82 665,53 грн.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень (арк. спр. 46-50) на дату звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом, основний борг відповідача у розмірі 31 757 029,49 грн. відсутній, що в подальшому підтверджено і позивачем.

Звертаючись з апеляційною скаргою у даній справі, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині висновків щодо зменшення розміру пені на 50%, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що заборгованість за договором була повністю погашена до звернення позивача до суду з даним позовом, а порушення відповідачем строків оплати були незначними, відтак, заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору на 50%.

Крім того, судова колегія звертає увагу й на те, що розрахунки за використаний газ проводяться у порядку, встановленому Постановою КМУ №256 від 04.03.2013р., а також враховує майновий стан відповідача, діяльність якого за 2017 рік є збитковою, що вбачається з копії звіту про фінансові результати за 2017 рік.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було проголошено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду у справі №923/1587/17 від 30.08.2018р.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 21.06.2018р. у справі №923/227/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 21.06.2018р. у справі №923/227/18 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений і підписаний 17.09.2018р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Принцевська Н.М.