Рішення № 76506432, 13.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1407/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1407/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5 ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19 ЄДРПОУ 40081200)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сеуранта” (65074, м. Одеса, вул.. Святослава Ріхтера, 63, код ЄДРПОУ 40117933)

про стягнення 5 368,84грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №б/н від 06.11.2017р.

Від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеуранта", в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції та пеню у сумі 5 368,84 грн., а також судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки продукції №ОД/НЧ-17-978НЮ від 31.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2018р. провадження по справі №916/1407/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач надав відзив на позов від 13.09.2018р. за вх.. №18698/18, відповідно якої позовні вимог не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв’язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

При цьому в обґрунтування заперечень посилається на наявний в матеріалах справи Акт від 17.04.2018р., складений в.о. заступника начальника локомотивного депо Подільськ, представником фірми постачальника ТОВ «Сеуранта» та представником фірми виробника ТОВ «Амід-С» яким було визначено здійснити заміну фарби без застосування штрафних санкцій.

Крім того відповідач в своєму відзиві посилається на положення ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Також, відповідач в судовому засіданні наголосив на неможливості стягнення одночасно пені та штрафу за одне і те саме порушення чи правопорушення одного виду, про що зазначено у постанові ВСУ від 24.12.2013р. №3-37гс13.

03.09.2018р. представником відповідача було подано до суду клопотання про залишення позовної зави без розгляду в якому останній зазначив, що позовна заява підписана неналежною особою, оскільки додані до позовної заяви матеріали не містять доказів, які підтверджують повноваження осіб, які підписали позов.

Зазначене клопотання не розглядалось судом з винесенням процесуального документу, оскільки при відкритті провадження у справі судом було оцінено наявність у осіб, які підписали позовну заяву, відповідних повноважень.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 31.07.2017р. між ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (Замовник) та ТОВ "Сеуранта" (Постачальник) було укладено договір поставки №ОД/НХ-17-978НЮ, відповідно до умов якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.

21.12.2017р. між ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (Замовник) та ТОВ "Сеуранта" (Постачальник) була укладена Додаткова угода №1 до договору поставки №ОД/НХ-17-978НЮ, згідно якої сторони домовились ввести в дію Специфікацію №2 на загальну суму 33 000грн., та продовжити строк дії договору до 31.12.2017р. по Специфікації №1, з 01.01.2018р. по 31.03.2018р. по Специфікації №2.

Кількість та асортимент товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.3.1. договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачем була поставлена емаль ЕП91 у кількості 400 кг. на суму 33 000грн., що підтверджується видатковою накладною « 5 від 12.02.2018р.

За видатковою накладною №02-001600 від 23.02.2018р. ПАТ «Укрзалізниця» направив 300 кг. Отриманої емалі електроізоляційної ЕП-91 на суму 21212,81грн. до ВП Локомотивного депо Подільськ.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що приймання продукції по кількості і якості проводиться Замовником відповідно до Інструкції №П6 від 15.06.65р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції №П7 від 25.04.66р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями, при наявності товаросупровідних документів: товаротранспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку- фактури, документів, підтверджуючих якість товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що Постачальник гарантує якість та надійність товару, що постачається, на протязі терміну, який передбачено технічними умовами та стандартами на даний товар. Гарантійний термін зберігання – 3 місяці від дати виготовлення.

При виявлені товару, який не відповідає технічним умовам та стандартам, а також при виявлені виробничих дефектів в гарантійний період експлуатації, виклик представника постачальника є обов’язковим. В разі неприбуття представника постачальника в встановлений термін акт складається в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 4.3 договору, термін усунення недоліків або заміни товару в межах гарантованого терміну – 20 днів з моменту виявлення дефектів. Постачальник усуває недоліки та проводить заміну товару на якісний за свій рахунок.

За посиланнями позивача, 12.03.2018р. при проведені вхідного контролю, поставлена продукція була забракована та направлена телеграма про виклик представника постачальника на 16.03.2018 року на 10.00 год., у відповідності до «Інструкції про організацію та порядок проведення вхідного контролю якості продукції у виробничих підрозділах філії», згідно п. 7.1. якої зазначено, що при виявленні невідповідності продукції встановленим вимогам, що надійшла, виробничим підрозділом, який проводив вхідний контроль першого або другого рівнів проводиться наступне: припиняється подальше приймання та використання продукції; у добовий термін надається телеграма про виклик представників в наступні адреси: постачальника/ виробника, ЦІЯ, ЦЗВ, НЗТ, НХ, НХГ, НВЯ, відповідний галузевий департамент ПАТ «Укрзалізниця», філію Товариства, галузеву службу а також копії в інші структурні підрозділи причетної галузевої служби регіональної філії або філії Товариства для подальшого приймання продукції і складання акту про фактичну якість і комплектність продукції.

Пунктом 7.2 абзацу 3 «Інструкції про організацію та порядок проведення вхідного контролю якості продукції у виробничих підрозділах філії» зазначено, що «Повідомлення про виклик представника постачальника (виробника) має бути передано йому телеграфним, телетайпним, факсимільним або іншими засобами термінового зв’язку не пізніше двох робочих днів з моменту виявлення невідповідності продукції.

13.03.2018р. листом за вих. №НХ 12/2206 позивач також повідомив підповідача, що поставлена емаль не висихає після покриття.

Листом за вих. №01-15/03 від 15.03.2018 року ТОВ «Сеуранта» надало пояснення, що дана емаль повинна сохнути при температурному режимі 190С протягом 1,5-2 години.

16.03.2018р. було складно Акт про фактичну якість і комплектність продукції, в якому зазначено, що поставлена емаль не відповідає п. 2.1 Договору (ГОСТ 15943-80). Представник Постачальника та виробника не прибув.

Положеннями пункту 11.1. договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що постачальник за даним договором несе наступну відповідальність: у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції.

30.03.2018р. Позивач направив цінний лист з описом за вих. №НХ 12/2895 до Постачальника, згідно якого зазначив, що поставлена продукція не відповідає умовам договору та запропонував замінити товар на якісний і сплатити штрафні санкції. Відповідний лист був отриманий Відповідачем 06.04.2018р.

17.04.2018р. було складено Акт б/н, згідно якого продукція підлягає заміні у 10-ти денний строк без застосування штрафних санкцій.

При цьому позивач зазначає, що в.о. заступника начальника локомотивного депо Подільськ не має повноважень на прийняття такого рішення.

27.04.2018р. було складено Акт щодо проведення заміни неякісної продукції, згідно якого продукція неналежної якості була замінена на якісну.

Посилаючись на вищенаведені обставини, враховуючи порушення відповідачем п.4.1 договору, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки №ОД/НХ-17-978НЮ від 31.07.2017р. є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи встановлення судом факту поставки неякісної продукції за договором поставки, що не заперечується відповідачем, суд доходить висновку, про наявність підстави для застосування у відповідності до умов п.11.3. договору штрафних санкцій.

При цьому, суд зауважує, що згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до п.п.5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

При цьому, суд не враховує заперечення відповідача щодо неможливості подвійного стягнення пені з посиланням на постанову ВСУ від 24.12.2013р. №3-37гс13, оскільки викладені у вказаній постанові висновки зведені до неможливості стягнення саме подвійної пені, тоді як в даному випадку до стягнення заявлені пеня та штраф.

Перевіривши розрахунки штрафу в розмірі 4 242,57грн. та пені в сумі 1 126,27грн., наведені у позовній заяві позивачем, з урахуванням наявності факту недопоставки товару, суд вважає розрахунок позивача вірним та вимоги щодо стягнення з ТОВ "Сеуранта" 5 368,84грн. цілком обґрунтованими.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Що до посилань відповідача про наявність в матеріалах справи Акту від 17.04.2018р. яким було перебачено заміну неякісного товару за рахунок відповідача на протязі 10 днів з дати підписання акту без застосування штрафних санкцій, суд до уваги їх не приймає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у в.о. заступника начальника локомотивного депо Подільськ ОСОБА_2 повноважень приймати рішення щодо не застосування штрафних санкцій, передбачених п.11.3 договору, який він не підписував.

Що ж до посилань відповідача на положення ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про зменшення розміру неустойки має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що дають змогу для такого зменшення.

Крім того, з аналізу матеріальних норм, які регулюють питання можливості зменшення розміру неустойки, вбачається, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує наявність підстав для такого зменшення та оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з матеріалів справи, суд не вбачає винятковості обставин та підстав скористатися правом на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5 ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19 ЄДРПОУ 40081200) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сеуранта” (65074, м. Одеса, вул.. Святослава Ріхтера, 63, код ЄДРПОУ 40117933) про стягнення 5 368,84грн. – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сеуранта” (65074, м. Одеса, вул.. Святослава Ріхтера, 63, код ЄДРПОУ 40117933) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5 ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19 ЄДРПОУ 40081200) штраф в розмірі 4 242 (чотири тисячі двісті сорок дві)грн.. 57коп., пені в сумі 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість)грн.. 27коп. та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 вересня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна