Рішення № 76506202, 10.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018

Справа № 910/8764/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел"

про стягнення 5 619, 69 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" (далі-відповідач) про стягнення 5 732, 95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання товару № 53-123-01-18-04080 від 29.01.2018 в частині поставки товару у визначений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

02.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що не згоден з наданими позивачем розрахунками пені в пункті 5 розрахунку ціни позову, оскільки загальна сума відповідно до даних накладних № 353 від 04.06.2018 та 359 від 06.06.2018 складає 3 534,00 грн., а також вважає хибними розрахунки штрафних санкцій, оскільки було допущено помилку у розрахунках пені в пункті 5 розрахунку ціни позову, у зв’язку з чим, на думку відповідача, сума з якої має бути розрахований штраф становить 11 999, 01 грн., а отже сума штрафу становить 839, 93 грн.

13.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача підтверджує наявність арифметичної помилки в розрахунку позовних вимог, а тому у своєму відзиві надав уточнений розрахунок з урахуванням остаточного постачання ТМЦ, яке відбулось 04.07.2018 та просить суд стягнути з відповідача уточнену суму позовних вимог у розмірі 5 619, 69 грн.

Крім того, 27.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача зазначає, що відсутні законні підстави для стягнення з відповідача судового збору, адже у відповідача не було обов’язку для задоволення претензій, оскільки наведені в претензії розрахунки штрафних санкцій, на думку відповідача, були хибними, про що позивача було повідомлено. Також, відповідач у своїх запереченнях повідомив суд, що згоден з поданим позивачем у відповіді на відзив уточненим розрахунком штрафних санкцій та не заперечує проти стягнення штрафних санкцій з відповідача у розмірі 5 619, 69 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарським процесуальним кодексом, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

З огляду на вищенаведене, суд розцінює заяву позивача, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду, у зв'язку з чим розглядає справу виходячи з нової ціни позову 5 619, 69 грн.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

29.01.2018 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ричел" (далі – постачальник) укладено договір на постачання товару № 53-123-01-18-04080, умовами якого передбачено, що постачальник зобов’язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов’язання прийняти та сплатити товар – код CPV31710000-6 по ДК 021:2015- електронне обладнання, у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 загальна вартість товару складає: разом - 497 800, 00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 99 560, 00 грн., всього з ПДВ – 597 360, 00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачання здійснюється: з 01.02.2018 по 04.05.2018 транспортом постачальника, з обов’язковою присутністю представника постачальника, на умовах – DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010. Термін постачання може бути змінений за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди.

Згідно п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі покупця з відміткою в накладній про прийняття товару.

У відповідності до п. 4.1 договору, у разі порушення зобов’язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Крім того, пунктом 8.1 договору передбачено, що усі суперечки і розбіжності, що можуть виникнути з договору або у зв’язку з ним, будуть розглядатися постачальником і покупцем у претензійному порядку передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 договору, претензія підлягає розгляду у строк згідно діючого законодавства України.

За умовами з п. 8.3 договору, у випадку незадоволення претензії або неотримання відклику у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, суперечка розглядається в судовому порядку відповідно до діючого законодавства України.

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього договору та закінчується 31.12.2019 (п.п. 12.1 та 12.2. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору відповідачем було поставлено товар згідно специфікації №1 на загальну суму 597 360, 00 грн., з якої частину товару було поставлено з порушенням постачальником строків поставки, після 04.05.2018, а саме за видатковими накладними: 273 від 07.05.2018, № 274 від 07.05.2018, № 275 від 07.05.2018, № 276 від 07.05.2018, № 308 від 24.05.2018, № 309 від 22.05.2018, № 310 від 22.05.2018, № 311 від 22.05.2018, №312 від 22.05.2018, №316 від 24.05.2018, № 317 від 24.05.2018, № 345 від 30.05.2018, № 346 від 30.05.2018, № 347 від 30.05.2018, № 353 від 04.06.2018, № 359 від 06.06.2018, № 360 від 06.06.2018 та № 410 від 02.07.2018 на загальну суму 264 040, 95 грн.

Так, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 32/7459 від 10.05.2018, в якій позивач просив допоставити ТМЦ згідно специфікації № 1 до договору на загальну суму у розмірі 264 040, 95 грн. протягом п’яти банківських днів з моменту отримання претензії, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 14.05.2018.

Листом від 29.05.2018 № 29/05 відповідачем надано відповідь на претензію позивача, в якій відповідач просив переглянути нарахований позивачем розмір пені та здійснити його перерахунок з урахуванням наявної заборгованості у позивача з оплати поставленого товару, та провести взаємозаліків зустрічних вимог по оплаті пені з урахуванням заборгованості по оплаті пені у розмірі 3 547, 77 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача 4 779, 78 грн. - пені та 839, 91 грн. – штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на постачання товару № 53-123-01-18-04080 від 29.01.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено товар згідно специфікації №1 на загальну суму 597 360, 00 грн., з якої частину товару було поставлено, з порушенням постачальником строків поставки, після 04.05.2018, а саме за видатковими накладними: 273 від 07.05.2018, № 274 від 07.05.2018, № 275 від 07.05.2018, № 276 від 07.05.2018, № 308 від 24.05.2018, № 309 від 22.05.2018, № 310 від 22.05.2018, № 311 від 22.05.2018, №312 від 22.05.2018, №316 від 24.05.2018, № 317 від 24.05.2018, № 345 від 30.05.2018, № 346 від 30.05.2018, № 347 від 30.05.2018, № 353 від 04.06.2018, № 359 від 06.06.2018, № 360 від 06.06.2018 та № 410 від 02.07.2018 на загальну суму 264 040, 95 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачання здійснюється: з 01.02.2018 по 04.05.2018 транспортом постачальника, з обов’язковою присутністю представника постачальника, на умовах – DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010. Термін постачання може бути змінений за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди.

Згідно п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі покупця з відміткою в накладній про прийняття товару.

Проте, як зазначено судом, відповідачем поставлено товар з порушенням строків визначених договором, а саме після 04.05.2018, при цьому у матеріалах справи відсутні докази зміни сторонами термінів постачання шляхом укладення додаткової угоди.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 4.1 договору, у разі порушення зобов’язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов’язаний сплатити у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 779, 78 грн. - пені та 839, 91 грн. – штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов’язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків виконання зобов’язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов’язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов’язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов’язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені, оскільки день поставки товару не включається до розрахунку.

Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 4 517, 76 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов’язання з поставки товару, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 839, 91 грн. – штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару, суд відзначає наступне.

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу і встановив, що сума відповідає вимогам законодавства, зокрема розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов’язання та з урахуванням приписів п. 4.1. договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 839, 91 грн. – штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" – задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ричел" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, ідентифікаційний код - 38258663) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код - 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, ідентифікаційний код - 20915546) 4 517 (чотири тисячі п’ятсот сімнадцять) грн. 76 коп. – пені, 839 (вісімсот тридцять дев’ять) грн. 91 коп. – штрафу та 1 679 (одну тисячу шістсот сімдесят дев’ять) грн. 85 коп. – судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков