Рішення № 76505885, 05.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2018Справа № 910/6420/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу №910/6420/18

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)

до Державного агентства резерву України

про стягнення 154 234,38 грн,

представники учасників сторін:

від позивача: Чернобровкіна Л.С. (довіреність №8186 від 06.12.17)

від відповідача: Висотенко І.М. (довіреність №1363/0/4-18 від 16.05.18)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), 22 травня 2018 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Державного агентства резерву України, про стягнення 154 234,38 грн.

В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №16-П-ІЗФ-13/а50/22 від 26.09.2013 в частині своєчасної оплати за зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

11.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) надійшли докази усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2018.

03.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного агентства резерву України надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з викликом судді Блажівської О.Є. для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання, розгляд даної справи, призначений на 11.07.2018 не відбудеться. Наступне засідання у справі призначено на 08.08.18.

11.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного агентства резерву України надійшов відзив на позовну заяву.

08.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 08.08.2018 з'явився представники позивача та відповідача, надали усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, призначено судове засідання на 05.09.18.

У судове засідання 05.09.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги повністю.

У судове засідання 05.09.2018 з'явився представник відповідача, надав пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2013 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (далі - позивач, Зберігач) та Державним агентством резерву України (далі - відповідач, Держрезерв) був укладений Договір №16-П-ІЗФ-13/а50/22 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - Договір), відповідно до пункту 1.2. якого Держрезерв передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1мр. Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Держрезервом.

Зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах Зберігача (пункт 1.1. Договору).

Згідно з п.2.8. Договору, Зберігач зобов'язаний щороку разом із річним звітом форми №12мр подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року №532.

Пунктом 3.1. Договору на Держрезерв покладено обов'язок відшкодувати Зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 4.1. Договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей Державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.2. Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та Зберігачем. У разі коли Держрезерв визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей.

Позивачем листом від 07.04.2016 №646/04/10-16 на адресу відповідача було направлено кошторис витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2016 рік, із розрахунком витрат Зберігача, при виконанні зобов'язань за Договором.

Вищевказаний кошторис на суму витрат 85 122,83 грн відповідачем було погоджено, підписано та повернуто на адресу позивача.

Крім того, позивач листом від 23.12.2016 №2143/04.01/10-16 направив відповідачу Звіт по витратам на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву за 2016 рік (далі - Звіт) з наданням відповідних пояснень до звіту.

Відповідач листом від 20.02.2017 №631/0/4-17 повернув Звіт без погодження із зазначенням, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється на підставі договору, кошторису витрат, складеному на відповідний період, а також акту виконаних робіт та звіту про проведені витрати з доданням копій тільки тих документів, що підтверджують фактичні витрати, які були вказані у вищезазначеному звіті підприємства.

Листом від 03.05.2017 №669/11/10-17 позивач надав відповідачу документи, необхідні для розрахунку та підтвердження витрат, понесених позивачем, із зазначенням того, що надавати будь-які документи окрім визначених Договором зберігач не зобов'язаний.

Означені документи були отримані відповідачем 10.05.2017 року, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Зазначена у Звіті сума 151 955,05 грн є сумою фактичних витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2016 рік та складається з сум нарахованої заробітної плати працівникам Позивача; вартості витрат на теплопостачання; вартості електрозабезпечення; амортизація, навантажувально-розвантажувальні роботи, охорона матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву; оплата земельного податку.

Незважаючи на це, відповідач про результати розгляду звіту та документів не повідомив, акт виконаних робіт не підписав, відшкодування витрат не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

У статті 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" вказано, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, оскільки відповідач не відшкодував позивачеві витрати на зберігання цінностей, відповідний борг в сумі 151 955,05 грн, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, стосовно того, що акти взаєморозрахунків фактичних витрат на спірну суму між сторонами не були підписані, суд зазначає, що складання таких актів не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин у даному випадку, оскільки правовідносини виникають саме з Договору та факту здійснення позивачем відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Щодо тверджень відповідача у своєму відзиві на позовну заяву, щодо відсутності у додатках до позовної заяви детального розрахунку витрат понесених зберігачем, суд вважає їх не обґрунтованими, оскільки позивачем подано завірені належним чином копію пояснень до Звіту по витратам на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного резерву за 2016 рік.)

Таким чином, з огляду на предмет та підставі позовних вимог, до предмету доказування у справі входять обставини щодо виникнення між сторонами господарських зобов'язальних правовідносин (які виникають з укладеного між сторонами договору та факту надання позивачем послуг відповідального зберігання). Водночас, акт взаєморозрахунків може бути одним з доказів на підтвердження обставин наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин, однак не підставою для виникнення у відповідача обов'язку з відшкодування витрат позивача.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за Договором не надав, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення 151955,05 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 25, код ЄДРПОУ 37472392) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, просп.Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул.Набережна Лукі Капікраяна, 4, код ЄДРПОУ 38728402, р/р 26003300833791 філія Одеське ОУ АТ «Ощадбанк», м.Ізмаїл, МФО 328845) заборгованість за зберігання матеріальних цінностей у 2016 році у розмірі 151 955 (сто п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 05 коп.

3. Стягнути з Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 25, код ЄДРПОУ 37472392) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м.Київ, просп.Перемоги,14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул.Набережна Лукі Капікраяна, 4, код ЄДРПОУ 38728402, р/р 26005010189373 у філії АТ «Укрексімбанк», м.Ізмаїл, МФО 328629) судовий збір у розмірі 2 279 (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 33 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.09.2018

Суддя О.Є. Блажівська