Рішення № 76505867, 14.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2018Справа № 910/8542/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"

про стягнення 5 453, 53 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі - ТДВ "Міжнародна страхова компанія", позивач) з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі - ТДВ "СТДВ "Глобус", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 5 453, 53 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" позивачу перейшло право вимоги до відповідача у зв'язку з відшкодуваннням своєму страхувальнику матеріальної шкоди, завданої страхувальником відповідача, визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 04.11.2017 р. у місті Харкові. Внаслідок вказаної ДТП застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений та позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 5 963,53 грн.

У позові ТДВ "Міжнародна страхова компанія" просить компенсувати йому страхове відшкодування в розмірі 5 453,53 грн. та стягнути його з відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.07.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідач, належним чином повідомлений, у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивачем були надані не всі документи, необхідні для виплати страхового відшкодування, зокрема, у постанові Московського районного суду міста Харкова від 12.12.2017 р. у справі № 643/14695/17 існують розбіжності щодо автомобіля, яким керувала винна у ДТП особа (невірно зазначений державний номерний знак транспортного засобу) і вказана розбіжність не виправлена. Також зазначив, що у заявленій вимозі про стягнення страхового відшкодування сума франшизи вирахувана позивачем у меншій сумі, ніж передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності застрахованого у відповідача автомобіля. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви сторін по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору добровільного страхування № АЦА 1710550 від 23.08.2017 р., укладеного між ТДВ "Міжнародна страхова компанія" та ОСОБА_1, були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме - автомобілем марки "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.11.2017 р. у місті Харкові трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Згідно з постановою Московського районного суду міста Харкова від 12.12.2017 р. по справі № 643/14695/17 водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до звіту оцінки транспортного засобу № 211/11/17 від 14.12.2017, вартість відновлювального ремонту з урахуванням з урахуванням фізичного зносу склав, завданого власнику автомобіля марки "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, склав 5 963,53 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на підставі страхового акту № 12604 від 12.01.2018 р. платіжним дорученням № 1673 від 22.01.2018 р. відшкодував страхувальнику (потерпілій особі) матеріальний збиток у загальній сумі сумі 5 963,53 грн., що був заподіяний страхувальником ТДВ "СТДВ "Глобус" (відповідача).

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, якій належить автомобіль "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у ТДВ "СТДВ "Глобус" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1399220.

Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ТДВ "Міжнародна страхова компанія") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов'язок сплатити страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб з тих підстав, що у постанові Московського районного суду міста Харкова від 12.12.2017 р. по справі № 643/14695/17 зазначено, що винний у ДТП водій ОСОБА_2 керував іншим автомобілем, ніж застрахований у відповідача, суд не приймає, оскільки наявні у матеріалах справи інші докази, зокрема, довідка Управління патрульної поліції у місті Харкові про дорожньо-транспортну пригоду № 3017311415315669 від 04.11.2017 р., свідчать, що 04.11.2017 р. дорожньо-транспортна пригода у місті Харкові сталась саме за участю автомобіля "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, яким керував винний водій ОСОБА_2 Водночас, відповідачем не надано суду доказів того, що 04.11.2017 р. у місті Харкові сталась ДТП за участю іншого автомобіля - "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (первинних матеріалів адміністративного правопорушення). При цьому, як вбачається з наявного у матеріалах справи полісу АК/1399220 у відповідача був застрахований саме автомобіль "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова якого є НОМЕР_3 та співпадає із тим, за участю якого була скоєна дорожньо-транспортна пригода, де страхувальником визначений ОСОБА_2 (винна у ДТП особа).

Крім того, суд враховує, що визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування, законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування. Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що, у свою чергу, законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП. При цьому, таке положення застосовується у тому числі і у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування. Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 р. по справі № 910/7449/17.

Проте, як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася 04.11.2017 р., а 23.01.2018 р. позивач (ТДВ "Міжнародна страхова компанія"), як особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, звернувся до страховика винної особи - ТДВ "СТДВ "Глобус" із заявою про компенсацію страхового відшкодування у сумі 5 963,53 грн., тобто із дотриманням річного строку, передбаченого положенням статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Оскільки відповідач листом № ЦВ-ЦВ-5400/2 від 27.04.2018 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, то ТДВ "Міжнародна страхова компанія" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТДВ "СТДВ "Глобус" страхового відшкодування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття встановлює, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

А виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виходячи із вищевказаних положень, зокрема, статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", вбачається, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 22.03.2017 р. по справі № 910/3650/16.

Так, розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Згідно з пунктом 7.38 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Водночас, пункт 7.39 Методики встановлює винятки стосовно вимог, передбачених пунктом 7.38, а саме - застосування коефіціенту фізичного зносу, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювались ремонтом, що мало місце в даному випадку.

Згідно зі звітом експертного дослідження № 211/11/17 від 14.12.2017 р. про оцінку матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, проведеного на замовлення позивача, коефіціент фізичного зносу (Ез) пошкодженого транспортного засобу склав 0,7000. За таких обставин, враховуючи вказаний звіт експерта, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей автомобіля складає 5 963,53 грн.

Таким чином, суд вважає доведеною позивачем належними засобами доказування вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля "Фольксваген" у сумі 5 963,53 грн. та обов'язку відповідача його відшкодувати.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судом встановлено, що полісом № АК/1399220 страхування цивільно - правової відповідальності винної особи передбачена франшиза - 1 000,00 грн., відтак, загальна сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем з вирахуванням суми франшизи становить 4 963,53 грн. (5 963,53 грн. - 1 000,00 грн.), а не 5 453,53 грн., як вважає позивач.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги ТДВ "Міжнародна страхова компанія" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про стягнення страхового відшкодування у сумі 5 453, 53 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32 літера В, ідентифікаційний код 20448234) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літера А-3, ідентифікаційний код 31236795) страхове відшкодування у сумі 4 963 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 53 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 603 (одна тисяча шістсот три) грн. 68 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.