Рішення № 76505701, 18.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018м. ДніпроСправа № 904/2805/18

за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг

до Житлово-будівельного кооперативу "ДОМОБУДІВЕЛЬНИК- IV", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у розмірі 720 478,39 грн.

Суддя Красота О.І.

За участю секретаря судового засідання Сліпченко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №2189/01 від 16.05.2018р, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "ДОМОБУДІВЕЛЬНИК-IV" і просить суд стягнути 606 813,55 грн. - суму основного боргу, 56 552,19 грн. - інфляційні втрати, 14 659,50 грн. - 3% річних, 24 041,75 грн. - пеню, 18 411,40 грн. - штраф та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 533 від 18.10.2013р. в частині своєчасної оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.07.2018 о 14:00 год.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2018р. розгляд справи призначений на 12.07.2018 р. о 14:00 год. був перенесений на 24.07.2018р. о 14:00, у зв'язку із відрядженням судді Красота О.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2018р. відкладено розгляд справи на 14.08.2018р.

14.08.2018р. представник Відповідача подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити, посилаючись на те, що примусове стягнення коштів з Відповідача є значною та проблемною для останнього, а заявлені штрафні санкції та неустойка ставлять під загрозу існування Відповідача як юридичної особи в цілому.

14.08.2018р. представник Відповідача в судовому засіданні подав платіжні доручення, з яких вбачається, що Відповідач частково оплатив заборгованість, а саме: 26.06.2018р. - 15 000,00 грн., 27.06.2018р. - 13 000,00 грн., 03.08.2018р. - 170 400,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018р. вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.08.2018р.

30.08.2018р. представник Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути 408 413,55 грн. - основного боргу, 56 552,19 грн. - інфляційних витрат, 14 659,50 грн. - 3% річних, 24 041,75 грн. – пені, 18 411,40 грн. - 7% штрафу та судовий збір.

Крім того, 30.08.2018р. представник Позивача подав відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

30.08.2018р. представник Відповідача заявив клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 24 041,75 грн., також просить суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення заявленого штрафу у розмірі 18 411,40 грн. на 90% та розподілити судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.09.2018р.

Позивач в судовому засіданні 18.09.2018р. позовні вимоги підтримав просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання 18.09.2018р. не з»явився направив 17.09.2018р. клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 24 041,75 грн., також просить суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення заявленого штрафу у розмірі 18 411,40 грн. на 90% та розподілити судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та просить суд розглянути справу за відсутності представника Відповідача.

Часитною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалася на носій CD-R №1010827НА22044.

У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2013р. між Державним підприємством «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» (далі-Теплопостачальна організація, Продавець, Позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "ДОМОБУДІВЕЛЬНИК- IV" (далі-Споживач, Покупець, Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №533 (далі-Договір) (а.с.10-12).

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» 16.03.2017 року перетворено у Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», що пов'язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-VI, змінено найменування товариства на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що 14.05.2018 року внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п.п.1.1. Договору, Теплопостачальна організація-Продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач-Покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленим тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 Договору, теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах, визначених в додатку 1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною, на такі потреби:

опалення та вентиляцію – в період опалювального періоду;

гаряче водопостачання – протягом року.

Підпунктом 3.2.5 Договору передбачено обов’язок Споживача-Покупця виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які визначені Договором.

Згідно з п. 4.2.5 Договору, Теплопостачальна організація - Продавця зобов’язана виписувати рахунки Споживачеві-Покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті Споживачем-Покупцем в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності – розрахунковим способом.

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації-Продавця та Споживача-Покупця або за домовленістю сторін в іншому місці (пункт 5.2 договору).

Межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж, підписаного у двосторонньому порядку, який є невід'ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (пункт 5.3 договору).

Пунктом 5.8 Договору визначено, що у разі відсутності, пошкодження та/або некоректної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень по опалюванню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах Теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем-Покупцем, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 договору).

Пунктом 6.3 Договору сторони узгодили, що оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання.

Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії.

Кошти, які надійшли від Споживача-Покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості Споживача-Покупця за цим Договором.

Остаточний розрахунок за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011р. складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

Відповідно до пункту 6.5 Договору, у випадку, якщо у Споживач-Покупців, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання Споживача-Покупця у розрахунковому періоді.

Розрахунки здійснюються згідно пункту 6.3 Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 17.10.2014 року, керуючись частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Договір припиняє свою дію у випадках:

- закінчення строку, на який він був укладений;

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідацією однієї із сторін (пункт 10.1 Договору).

Згідно пунктів 10.2, 10.3 Договору, припинення дії договору не звільняє Споживача-Покупця від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

В рамках укладеного договору, Сторонами підписано Додаток №1, яким погоджено обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу (а.с.13).

Додатком до Договору №2, Сторони погодили умови припинення постачання теплової енергії (а.с.13).

Позивач свої зобов'язання щодо постачання Відповідачу теплової енергії виконав у повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ 5820 від 30 листопада 2016 року на загальну суму 79 707,58 грн.

№ 6979 від 31 грудня 2016 року на загальну суму 112 568,15 грн.

№ 92 від 31 січня 2017 року на загальну суму 123 351,38 грн.

№ 2261 від 28 лютого 2017 року на загальну суму 126 872,16 грн.

№ 3933 від 30 листопада 2017 року на загальну суму 59 922,20 грн.

№ 5146 від 31 грудня 2017 року на загальну суму 85 800,99 грн.

№ 151 від 31 січня 2018 року на загальну суму 117 768,76 грн.

№ 2293 від 31 березня 2018 року на загальну суму 99 228,18 грн.

№ 3288 від 17 квітня 2018 року на загальну суму 17 736,83 грн. (а.с.15-23).

В період з 01.11.2016р. по 17.04.2018р. Відповідач свої зобов’язання щодо проведення розрахунків за спожиту теплову енергію не виконав, у зв’язку з чим, станом на 31.05.2018р. утворилась заборгованість в сумі 606 813,55 грн.

В ході судового розгляду Відповідач надав платіжні доручення, з яких вбачається, що останній частково оплатив заборгованість, а саме: 26.06.2018р. - 15 000,00 грн., 27.06.2018р. - 13 000,00 грн., 03.08.2018р. - 170 400,00 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 408 413,55 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 408 413,55 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 408 413,55 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відполвідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 7.2.7. Договору, за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7-ми відсотків вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становлять три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 24 041,75 грн. за період з 21.12.2017 по 31.05.2018р. та штраф 7% у розмірі 18 411,40 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимоги Позивача щодо нарахування Відповідачу пені у розмірі 24 041,75 грн., у зв’язку з тим, що у Договорі купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 533 від 18.10.2013р. не визначено та не зафіксовано розмір пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перебільшувати подвійної облікової ставки НБУ.

Розрахунок штрафу 7%, наданий Позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, та не містить арифметичних помилок.

Відповідачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення штрафу на 90%.

Клопотання обґрунтовано тим, що Відповідачу не було сплачено у повному обсязі мешканцями ЖБК «Домобудівельник-IV» грошових коштів за спожиту такими мешканцями теплової енергії, а Відповідач в свою чергу не маючи інших видів доходу не зміг вчасно здійснити оплату. Також, Відповідач зазначає, що частково виконав грошові зобов’язання перед Позивачем і під час судового розгляду сума позовних вимог зменшена за рахунок фактичної оплати Відповідачем грошових коштів Позивачу.

В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши, що основний борг був Відповідачем частково погашений під час розгляду справи, плата за спожиту теплову енергію залежала від мешканців ЖБК «Домобудівельник-IV», суд вважає за доцільне зменшити суму штрафу на 90%, тобто на 16 570,26 грн. Отже, сума штрафу 7%, яка підлягає стягненню з Відповідача становить 1 841,14 грн.

Також, Позивачем нараховано Відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 14 659,50 грн. за період з 21.12.2016р. по 31.05.2018р. та інфляційні втрати у розмірі 56 552,19 грн. за період з 01.01.2017р. по 01.05.2018р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 14 659,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 56 552,19 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.174, 193, 275, 216-218, 230, 231 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525-526, 530, 549, 610, 611, 612, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ДОМОБУДІВЕЛЬНИК-IV", (50093, м.Кривий Ріг, вул.Сахарова, буд.11, ЄДРПОУ 21909269) на користь Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", (50014, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1, ЄДРПОУ 00130850) 408 413,55 грн. - суму основного боргу, 56 552,19 грн. - інфляційні втрати, 14 659,50 грн. - 3% річних, 1 841,14 грн. – штраф 7% та судовий збір у розмірі 7 470,55 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позову – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

18.09.2018