Рішення № 76505648, 03.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.07.2018 м. Харків Справа № 905/304/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши справу №905/304/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»

про стягнення 180 576 570,82 грн.,-

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ПрАТ «Горлівськтепломережа» 180 576 570,82 грн., з яких: 80 451 341,54 грн. – основний борг, 7 985 778,64 грн. – 3 % річних, 79 219 469,61 грн. – інфляційні втрати, 12 919 981,03грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю – продаж природного газу №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013р. в частині повної та своєчасної оплати природного газу.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 11515/18 від 05.06.2018р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з посиланням на те, що затримка оплат за природний газ сталася не з вини відповідача і не є умисною; на скрутне фінансове становище підприємства відповідача; на проведення антитерористичної операції на території здійснення господарської діяльності відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.03.2018р. в т.ч. продовжено строк проведення підготовчого провадження до 05.06.2018р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.06.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2018р.

У судовому засіданні 18.06.2018р. господарським судом задоволено клопотання відповідача про долучення доказів, а саме: ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг серії АД № 041992 від 19.04.2013р., серії АД № 041993 від 19.04.2013р., серії АД № 041994 від 19.04.2013р. на підставі ст. 207 ГПК України, про що постановлено ухвалу в протокольній формі.

У судовому засіданні 18.06.2018р. за участю представників сторін оголошено перерву до 03.07.2018р.

Сторони у судове засідання щодо розгляду справи по суті, призначене на 03.07.2018р., не з’явились. При цьому, про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчать особисті підписи їх представників на розписці від 18.06.2018р.

Враховуючи наведене, а також приписи ч. 1 ст. 202 ГПК України суд визнав за можливе вирішити справу за відсутності представників сторін у судовому засіданні.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 03.07.2018р. складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

27.12.2013р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та ПрАТ «Горлівськтепломережа» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №843/14-ТЕ-6, згідно з яким продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до умов п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За визначеннями п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 81 483,995 тис.куб.м., у т.ч. по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень – 16 840,682, лютий – 16 100,052, березень – 13 527,642, квітень – 3 891,534, травень – 0, червень – 0, липень – 0, серпень – 0, вересень – 0, жовтень – 4 152,068, листопад – 11 344,882, грудень – 15 627,135.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.3 договору, п.3.4 договору).

За змістом п.5.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013р.), п.5.3 договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000куб.м. природного газу – 1 091 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ – 1 309,20грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Додатковою угодою №2 від 30.04.2014р. до договору купівлі-продажу природного газу №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013р. внесено зміни до п.1.2 договору та викладено його у такій редакції: «Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням».

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень 2014 р. - квітень 2014р. та жовтень 2014р. – грудень 2014р., підписаних з обох сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 80 451 314,54 грн., а саме: у січні 2014р. на суму 17 845 151,41 грн., у лютому 2014р. на суму 15 031 005,06 грн., у березні 2014р. на суму 11 122 177,68 грн., у квітні 2014р. на суму 2 962 010,02 грн., у жовтні 2014р. на суму 4 333 212,41грн., у листопаді 2014р. на суму 13 703 388,54 грн., у грудні 2014р. на суму 15 454 396,42 грн.

Між тим, відповідач оплату за спожитий газ не здійснив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить стягнути з відповідача крім основного боргу в розмірі 80 451 341,54 грн., також і 12 919 981,03 грн. – пені, нарахованої з 15.02.2014р. по 14.08.2014р. за зобов’язаннями січня 2014р., з 15.03.2014р. по 14.09.2014р. за зобов’язаннями лютого 2014р., з 15.04.2014р. по 14.10.2014р. за зобов’язаннями березня 2014р., з 15.05.2014р. по 14.11.2014р. за зобов’язаннями квітня 2014р., з 15.11.2014р. по 14.05.2015р. за зобов’язаннями жовтня 2014р., з 16.12.2014р. по 15.06.2015р. за зобов’язаннями листопада 2014р., з 15.01.2015р. по 14.07.2015р. за зобов’язаннями грудня 2014р.; 7 985 778,64 грн. – 3 % річних, нарахованих з 15.02.2014р. по 01.11.2017р. за зобов’язаннями січня 2014р., з 15.03.2014р. по 01.11.2017р. за зобов’язаннями лютого 2014р., з 15.04.2014р. по 01.11.2017р. за зобов’язаннями березня 2014р., з 15.05.2014р. по 01.11.2017р. за зобов’язаннями квітня 2014р., з 15.11.2014р. по 01.11.2017р. за зобов’язаннями жовтня 2014р., з 16.12.2014р. по 01.11.2017р. за зобов’язаннями листопада 2014р., з 15.01.2015р. по 01.11.2017р. за зобов’язаннями грудня 2014р.; 79 219 469,61 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період березень 2014р. по вересень 2017р. за зобов’язаннями січня 2014р., за період квітень 2014р. по вересень 2017р. за зобов’язаннями лютого 2014р., за період травень 2014р. по вересень 2017р. за зобов’язаннями березня 2014р., за період червень 2014р. по вересень 2017р. за зобов’язаннями квітня 2014р., за період листопад 2014р. по вересень 2017р. за зобов’язанням жовтня 2014р., за період січень 2015р. по вересень 2017р. за зобов’язаннями листопада 2014р., за період лютий 2015р. по вересень 2017р. за зобов’язаннями грудня 2014р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013р., згідно з яким позивач зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, оплату за природний газ, який позивач поставив відповідачу у січні 2014р. - квітні 2014р. та жовтні 2014р. – грудні 2014р., останнім не здійснено, у зв’язку з чим у відповідача утворився борг за цими зобов’язаннями у загальному розмірі 80 451 341,54 грн. При цьому, жодних заперечень щодо наявності боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність, відповідач до суду не надав.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а отже і про їх задоволення.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за загальний період з 15.02.2014р. по 01.11.2017р. складає 7 985 778, 64 грн., перевірений судом та встановлено, що вказаний розрахунок виконаний позивачем з арифметичними помилками, а саме, позивачем правильно здійснений розрахунок 3% річних за кожним зобов’язанням, але при складанні відповідних сум 3 % річних невірно визначено їх загальну суму.

Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснений розрахунок 3% річних та встановлено, що за загальний період з 15.02.2014р. по 01.11.2017р. сума 3% річних становить 7 985 778, 63 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат за загальний період з березня 2014р. по вересень 2017р. складає 79 219 469,61 грн., перевірений судом та встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат за зобов’язаннями жовтня 2014р., а саме, позивачем визначено початковий період нарахування інфляційних втрат починаючи з місяця, у якому мав бути здійснений платіж, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснений розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що за загальний період з березня 2014р. по вересень 2017р. сума інфляційних втрат становить 79 068 964,36 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

У ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 ЗУ від 22.11.1996р. № 543-96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з умовами п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору, він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, 13.01.2015р. Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

У ст.1 вказаного Закону визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» за функціональним призначенням житлово-комунальні послуги розподіляються, зокрема, на комунальні послуги, до яких належать: постачання та розподіл природного газу, постачання та розподіл електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.02.2018р., основним видом діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

З наявних в матеріалах справи ліцензій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг серії АД №041992 від 19.04.2013р., серії АД №041993 від 19.04.2013р. та серії АД №041994 від 19.04.2013р. вбачається, що відповідач здійснює виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії.

Тобто, відповідач є виконавцем/виробником комунальної послуги з постачання теплової енергії (опалення).

При цьому, відповідач у межах спірного періоду здійснював свою господарську діяльність у м. Горлівка Донецької області, яке розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та у подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Поряд з цим, відповідно до п.6 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою КМУ від 14.12.2016р. № 1044 предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату.

Згідно п. 1 Постанови КМУ від 25.07.2012р. № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

Відтак, з огляду на предмет договору на купівлю – продаж природного газу № 843/14-ТЕ – 6, враховуючи те, що відповідач є виконавцем/виробником комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період антитерористична операція, а також те, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією, положення ч.2 ст.2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №843/14-ТЕ-6 від 27.12.2013р. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14, від 24.02.2016р. по справі № 905/1353/15, від 17.05.2016р. по справі №905/3184/15, постанові Верховного суду від 10.05.2018р. по справі № 905/3272/16).

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування розглядуваного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.

Таким чином, із врахуванням положень ст.ст.1, 2 вищезазначеного Закону нарахування позивачем пені за період починаючи з 07.02.2015р. по дату визначену позивачем за кожним із наведених зобов’язань є безпідставним.

З огляду на такі обставини, здійснивши перерахунок пені за період з 15.02.2014р. по 06.02.2015р. за зобов’язаннями січня 2014р., за період з 15.03.2014р. по 06.02.2015р. за зобов’язаннями лютого 2014р., за період з 15.04.2014р. по 06.02.2015р. за зобов’язаннями березня 2014р., за період з 15.05.2014р. по 06.02.2015р. за зобов’язаннями квітня 2014р., за період з 15.11.2014р. по 06.02.2015р. за зобов’язаннями жовтня 2014р., за період з 16.12.2014р. по 06.02.2015р. за зобов’язаннями листопада 2014р. та за період з 15.01.2015р. по 06.02.2015р. за зобов’язаннями грудня 2014р., суд дійшов висновку про задоволення вимог у цій частині в загальній сумі 5 780 889,82 грн.

Посилання відповідача на відсутність вини у невиконанні зобов'язань по сплаті за природний газ, як на підставу для відмови у позові, судом до уваги не прийнято, оскільки, по – перше, такі обставини як наявність заборгованості держави з компенсації різниці в тарифах, з боку кінцевих споживачів теплоенергії, проведення антитерористичної операції, чинним законодавством не визначено як підстави для звільнення від виконання (або припинення) зобов’язання; по – друге, відповідачем не надано до суду сертифікат ТПП України, на який відповідач посилається у відзиві на позов, а тому у суду немає можливості пересвідчитись у його видачі саме стосовно договору № 843/14-ТЕ - 6 від 27.12.2013р.; по – третє, інфляційні нарахування та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника в силу приписів ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84453, Донецька обл., м. Лиман, с. Щурове, вул. Соборна, буд.139, ЄДРПОУ 03337007) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, Шевченківський район, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 80 451 341 (вісімдесят мільйонів чотириста п’ятдесят одна тисяча триста сорок одна) грн. 54 коп. основного боргу, 7 985 778 (сім мільйонів дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 63 коп. 3% річних, 79 068 964 (сімдесят дев’ять мільйонів шістдесят вісім тисяч дев’ятсот шістдесят чотири) грн. 36 коп. інфляційних витрат, 5 780 889 (п’ять мільйонів сімсот вісімдесят тисяч вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 82 коп. пені, 591 804 (п’ятсот дев’яносто одна тисяча вісімсот чотири) грн. 78 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 13.07.2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва