Рішення № 76505530, 13.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2018м. ДніпроСправа № 904/3118/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Михайлової К.С., розглянувши справу

за позовом Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 9 Міністерства охорони здоров'я України" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, пр. Капітальний, 1; ідентифікаційний код 14280960)

до Державного підприємства "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787)

про стягнення заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в сумі 7 048 грн. 67 коп.

Представники:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 18/516 від 17.01.2018р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Державний заклад "Спеціалізована медико-санітарна частина № 9 Міністерства охорони здоров'я України" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3047/18 від 12.07.2018р.), в якій просить стягнути заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в сумі 7 048 грн. 67 коп. з відповідача - Державного підприємства "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/3118/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 31.07.2018р.

Відповідач у відзиві (вх.№32842/18 від 27.07.2018р., що надійшов засобами електронного зв’язку), та (вх.№33167/18 від 31.07.2018р., що надійшов засобами поштового зв’язку) просить відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що: - під час укладання договору оренди позивач сам зазначив, що орендна нерухомого майна загальною площею 49,7 кв. м. здійснюється без урахування користування туалетами, коридорами та сходами; - на виконання пункту 5.11 договору оренди між позивачем та відповідачем укладений договорі на надання (відшкодування) комунальних послуг від 01.01.2014р. №01-2014/4, що діяв з 01.01.2014р. по 31.12.2017р.; - зобов’язання за договором на надання (відшкодування) комунальних послуг виконані у повному обсязі, що підтверджується аналізом платіжних доручень за даним договором; - за постачання теплової енергії сплачувалося безпосередньо КП "Жовтоподськтеломережа", з якою був укладений договір на постачання теплової енергії; - у межах договору від 01.01.2014р. №01-2014/4 на надання (відшкодування) комунальних послуг були погоджені сторонами умови про відшкодування послуг вивозу сміття; - окремого договору щодо вивезення твердих побутових відходів відповідач не отримував та не підписував; - не отримував на підпис договір щодо надання послуги по вивезенню твердих побутових відходів, ніяких листів, факсограм, телеграм, телефонограм не надходило; - умовами договору оренди сторони визначили, що відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення поліклініки №1 площею 49,7 кв.м.; - сторони не домовлялись про сплату за теплоенергії площі загального користування; - відповідно до розрахунку спожитої комунальної послуги за теплоенергію (за площу загального користування) та за вивіз сміття за період з січня 2015р. по червень 2017р., вважаємо, що по періоду у термін з січня 2015 року по червень 2015 року строк позовної давності минув.

Позивач у відповіді (вх.№33213/18 від 31.07.2018р. та вх.№33301/18 від 31.07.2018р.) на відзив на позовну заяву просить відхилити заперечення відповідача проти позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в сумі 7 048 грн. 67 коп., посилаючись на те, що: - відповідачу надано в оренду вбудоване приміщення і використовуючи його відповідач фактично і однозначно використовував також площу загального користування, отримував послуги з надання теплопостачання та електроенергії, вивозу сміття; - факт споживання наданих послуг тягне за собою обов’язок відшкодування вартості отриманих послуг, регламентований частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України; - відповідач не може заперечити факт використання площ загального користування; - посилання відповідача на лист від 14.09.2009р. №1-15/1322 має неоднозначне трактування та не відповідає дійсним обставинам; - завдання відповідачем матеріальної шкоди позивачу має продовжуваний характер та моментом його закінчення є повернення орендованого майна за актом приймання-передачі від 28.02.2018р., що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України є в межах строків позовної давності; - завдана матеріальна шкода зафіксована в ОСОБА_1 офісу Державної аудиторської служби України та вимозі ОСОБА_1 офісу "Щодо усунення порушень".

Відповідач у запереченнях (вх.№33169/18 від 31.07.2018р.) на відповідь на відзив просить прийняти до розгляду заперечення на відповідь на відзив та не визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на те, що: - відносно сплати за теплопостачання за користування загальної площі та вивозу сміття сторонами не було обумовлено у договорі на надання (відшкодування) комунальних послуг від 01.01.2014р. №01-2014/4, який був укладений на виконання договору оренди; - сплата за теплопостачання здійснювалася відповідачем на підставі договору від 01.02.2010р. №215/10-Т; - договору щодо вивозу сміття на адресу відповідача не надходило; - підстави для оплати зазначеної послуги відсутні; - сума завданих збитків повинна бути документально доведеною; - докази щодо понесення збитків позивачем відсутні; - загальна позовна давність у період з 01.2015р. по 06.2015р. станом на сьогодні минула.

У судовому засіданні 31.07.2018р. оголошено перерву до 13.09.2018р.

Відповідач в додаткових поясненнях (вх. № 39781/18 від 12.09.2018р., що надійшли засобами електронного зв’язку) та (вх.№39812/18 від 13.09.2018р., що подані до канцелярії суду) просить врахувати дані пояснення під час розгляду даної справи та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки: - акт Державної аудиторської служби України ОСОБА_1 офісу Державної аудиторської служби, на підставі якого позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача, може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин; - акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарського-правового зобов'язання відповідача з відшкодування витрат та не підтверджує порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору; - виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку; - усі умови Договору відповідачем були дотримані, всі рахунки, які направлялись позивачем відповідачу, сплачувались вчасно та у повному обсязі.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2010р. між Регіональним відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, як орендодавцем, та відповідачем – Державним підприємством "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат", як орендарем, було укладено договір №12/02-3856-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі – Договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення поліклініки №1 (надалі - майно) площею 49,7 кв.м., розміщене за адресою: Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Кропоткіна, 16, на 1-2 поверхах 5-ти поверхового (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Спеціалізованої медико-санітарної частини №9 (СМСЧ-9) (далі – позивач, балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 20.07.2009р. і становить за незалежною оцінкою 57 800 грн.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15 січня 2010 року до 14 грудня 2013 року включно; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органам державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі (пункт 10.1 Договору оренди).

Додатковою угодою від 23.12.2016р. про внесення змін до договору оренди абзац 3 пункт 10.1 розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору викладено у наступній редакції: "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором; зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід’ємною частиною договору при обов’язковій наявності згоди балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об’єктом оренди". Абзац 2 викласти в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 15.11.2016р. по 14.10.2019р. включно".

Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою: інше використання державного майна – розміщення амбулаторії з обслуговування працівників комбінату; використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 Договору оренди).

Як вбачається на виконання умов Договору оренди Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області було передано, а відповідачем – прийнято в оренду нерухоме майно – нежитлове вбудоване приміщення поліклініки №1 площею 49,7 кв.м. вартістю станом на 20.07.2009р. 57 800 грн. 00 коп., про що свідчить ОСОБА_1 від 15.01.2010р. приймання-передачі в оренду приміщення площею 49,7 кв. м., що знаходиться на балансі Спеціалізованої медико-санітарної частини №9 (СМСЧ-9) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул.. Кропоткіна, 16 (а.с.12 на звороті).

Згідно з пунктом 5.11 Договору орендар зобов’язується, зокрема, здійснювати витрати, пов’язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна – ДЗ "СМСЧ-9 України" договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та на надання комунальних послуг орендарю.

В подальшому, на виконання умов пункту 5.11 Договору оренди було укладені наступні договору про утримання вказаного орендованого майна та надання комунальних послуг:

- 01.01.2010р. між КП "Жовтоводськтепломережа" та відповідачем - Державним підприємством "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат" договір №215/10-Т купівлі-продажу теплової енергії;

- 20.01.2013р. між КП "Жовтоводський водоканал" та Державним підприємством "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат" договір №10-1/813 на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації;

- 01.01.2014р. між ДЗ "Спеціалізованої медико-санітарної частини №9" (СМСЧ-9) та Державним підприємством "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат" договір №01-2014/4 на надання (відшкодування) комунальних послуг;

- 04.01.2017р. між КП "Жовтоводський водоканал" та Державним підприємством "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат" договір №10-1/1738/40ЕПП на подачу питної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації;

- 01.01.2018р. між ДЗ "Спеціалізованої медико-санітарної частини №9" (СМСЧ-9) та Державним підприємством "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат" договір №57/08 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Так, 01.01.2018р. між позивачем - Державним закладом "Спеціалізована медико-санітарна частина № 9 Міністерства охорони здоров'я України", як балансоутримувачем, та відповідачем - Державним підприємством "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат", як орендарем, було укладено договір №57/08 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі - Договір про відшкодування витрат), відповідно до пункту 1.1 якого балансоутримувач, Державний заклад "Спеціалізована медико-санітарна частина № 9 Міністерства охорони здоров'я України", забезпечує надання орендарю комунальних послуг, а орендар сплачує надані йому комунальні послуги: - постачання теплової енергії (за площу загального користування) (згідно показників лічильника пропорційно до займаної площі); - постачання електричної енергії (згідно розрахунку); - вивіз твердих побутових відводів (згідно розрахунків); орендар користується приміщенням, яке складається з частини приміщення поліклініки №1 загальною площею 49,7 кв.м. (каб.№219-11,9 кв.м., каб.№209-18.9 кв.м., каб.№210-18,9 кв.м.) розміщене на другому поверсі п’ятиповерхового будинку, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 19 червня 2014 року становить 87 472 грн. 00 коп. (надалі – орендоване приміщення); орендоване приміщення використовується для розміщення амбулаторії з обслуговування працівників комбінату.

Договір діє з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року включно, згідно Цивільного кодексу України статті 631 пункту 3, а в частині розрахунків до повного виконання (пункт 7.1 Договору про відшкодування витрат).

Пунктом 2.1 Договору про відшкодування витрат передбачено, що орієнтовна сума договору складає 3 134 грн. 73 коп. з ПДВ, згідно додатку 1 до договору

Орендар проводить оплату комунальних послуг на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків (згідно розрахунку до договору в частині фізичних обсягів споживання енергоресурсу) відповідно до діючого тарифу на житлово-комунальні послуги; оплата рахунків проводиться орендарем не пізніше 20 числа наступного за оплачуваним місяцем; сума оплати комунальних послуг може змінюватися в односторонньому порядку балансоутримувачем в залежності від зміни ціни та тарифів на житлово-комунальні послуги, про що буде повідомлено орендарю у письмовій формі (пункт 2.2, 2.3. 2.4 Договору про відшкодування витрат).

ОСОБА_1 офісом Державної аудиторської служби України на виконання пункту 1.3.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ОСОБА_1 офісу Держаудитслужби на III квартал 2017 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 9 Міністерства охорони здоров'я України" за період з 01.01.2015р.по 31.08.2017р.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2017р. №04.04-25/12 (а.с.27-31).

Так, в ході звірки було виявлено недотримання пункту 11 Постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій ї розподілу" та встановлено, що Державним закладом "Спеціалізована медико-санітарна частина № 9 Міністерства охорони здоров'я України" нараховано та пред’явлено до сплати відшкодування за фактичне використання комунальних послуг на площі загального користування, а саме Державне підприємство "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат" не відшкодувало за теплоенергію та вивіз твердих побутових відходів.

Відповідно до повідомлення КП "Жовтоводськтепломережа" від 11.09.2017р. №921/17 відповідач здійснював оплату послуг з теплопостачання тільки за площу орендованого приміщення – 49,7 кв.м.

На адресу відповідача направлено лист від 08.08.2017р. №3-16/1688, в якому позивач просить погодити розрахунки відшкодування за спожиту теплову енергію та вивезення твердих побутових відходів за період з 2015-2017рр., у зв’язку з виявленим недотриманням пункту 11 Постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій ї розподілу" за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності.

Відповідач у відповідь від 01.09.2017р. №18/4958 на лист позивача повідомляє, що при укладенні договору оренди від 15.01.2010р. №12/02-3856-ОД до Фонду державного майна по Дніпропетровській області було надано лист щодо погодження укладання договору оренди загальною площею 49,7 кв.м. без врахування користування туалетами, коридорами та сходами, відшкодування вартості вивезення твердих побутових відходів відповідач відповідного договору не отримував.

В подальшому, позивач у листі від 08.09.2017р. №3-16/1-18/1892 на відповідь відповідача повідомляє, що державним аудитором було виявлено, що ДП "СхідГЗК" не відшкодувало послуги з теплопостачання за площу загального користування та вартість вивезення твердих побутових відходів, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) завданих державному бюджету на загальну суму 7 048 грн. 67 коп., яка складається з послуг з теплопостачання – 6 817 грн. 56 коп. та послуги з вивезення твердих побутових відводів – 231 грн. 11 коп.

Відповідач у листі від 28.09.2017р. №18/5611 позивача зазначає, що всі розрахунки за спожиті комунальні послуги були здійснені ДП "СхідГЗК" на умовах та у відповідності до договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Так, позивач у листі від 23.03.2018р. №1-18/599 просить погасити заборгованість в строк до 31.03.2018р. за спожиті та невідшкодовані комунальні послуги за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р. на загальну суму 7 048 грн. 67 коп.

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати вартість спожитих комунальних послуг у сумі 7 048 грн. 67 коп., з яких послуги з теплопостачання – 6 817 грн. 56 коп. та послуги з вивезення твердих побутових відходів – 231 грн. 11 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і є причиною виникнення спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов укладеного між відповідачем та КП "Жовтоводсьтепломережа" договору купівлі-продажу теплової енергії від 01.02.2010р. №215/10-Т за постачання теплової енергії відповідач сплачував безпосередньо КП "Жовтоводсьтепломережа".

Так, відповідно до умов договору на надання (відшкодування) комунальних послуг від 01.0.2014р. №01-2014/4 сторони погодили, що відповідач відшкодовує позивачу лише послуги за спожиту електроенергію, стосовно відшкодування плати за постачання теплової енергії (за загальну площу користування) даним договором сторони не обумовлювали.

Також, в період з 2015-2017рр. між сторонами у межах договору від 01.01.2014р. №01-2014/4 на надання (відшкодування) комунальних послуг не були погоджені умови про відшкодування послуг вивозу сміття.

Тобто, сторони у встановленому законом порядку та формі не досягнуто згоди щодо надання вищевказаних послуг.

Господарський суд зазначає, що доказів надання вказаних послуг сторонами до суду не надано.

Крім того, господарський суд враховує, що відповідно до статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред’явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами. Акт ревізії –документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Як вбачається зі змісту спірного Договору та наданих до позовної заяви доказів, сторони після укладення Договору не погодили зміну його ціни, про що свідчить відсутність будь-яких домовленостей сторін з цього приводу, оформлених належним чином (додаткові угоди, додаткові договори тощо).

Акт ДФІ України є підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою, зокрема, пред'явлення позову, однак не позбавляє її процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Сам лише акт не визначений законодавством як безумовний доказ в розумінні частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Частиною 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

За вимогами пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вимоги пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до статті 13Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, встановлені органами Державної аудиторської служби України при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, визначеними чинним Господарським процесуальним кодексом України, тобто сам лише акт ревізії не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що сторони в Договорі у встановленому законом порядку погодили перелік наданих комунальних послуг, та оскільки факт споживання наданих послуг є недоведеним, суд не вбачає порушення прав позивача.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд відмовляє у задоволені позову у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 77, 79, 86, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 9 Міністерства охорони здоров'я України" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, пр. Капітальний, 1; ідентифікаційний код 14280960) до Державного підприємства "ОСОБА_1 гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) про стягнення заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в сумі 7 048 грн. 67 коп. – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина № 9 Міністерства охорони здоров'я України".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_3 Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України

18.09.2018р.