Рішення № 76505251, 01.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5926/14 Справа № 199/6278/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 44

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Колегія суддів апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Михайловської С.Ю., Красвітної Т.П., при секретареві Глубоченку М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 15 квітня 2014 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2 про виселення,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” звернувся до ОСОБА_2 з позовом про його виселення разом з іншими мешканцями з житлового будинку №120 по вул. Грінченко у м.Дніпропетровськ, посилаючись на те, що на вказаний будинок звернуто стягнення у рахунок погашення кредитної заборгованості.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського райсуду м.Дніпропетровськ від 15.04.2014р. позовні вимоги ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” задоволено частково, ухвалено виселити ОСОБА_2 з будинку №120 по вул. Грінченко у м.Дніпропетровськ, в іншій частині позову - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на невідповідність його вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому скасуванню за такими підставами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

26.05.2006р. між позивачем ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNС0GK00000023, за умовами якого останньому надано кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 12 800 доларів США на строк до 26.05.2021 р.(а.с.5-6). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 26.05.2006р. укладено договір іпотеки нерухомого майна № DNС0GK00000023, предметом якого став житловий будинок №120 по вул. Грінченко у м.Дніпропетровськ загальною площею 53,3 кв.м., житловою площею 25,9 кв.м. (а.с.10-13).

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського райсуду м. Дніпропетровська від 23.07.2012р. на вказаний будинок звернуто стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNС0GK00000023 від 26.05.2006р., 9698,1 доларів США по тілу кредиту, 1431,49 доларів США – по відсоткам, 138,6 доларів США – по комісії. 92,42 – по пені (а.с. 14-17). Посилаючись на ухвалення вказаного рішення, банк 3.04.2014р. направив на адресу відповідача ОСОБА_2 вимогу про добровільно звільнити будинок №120 по вул. Грінченко у м.Дніпропетровськ.(а.с.18-20). Однак, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського райсуду м. Дніпропетровська від 23.07.2012р. про звернення стягнення на будинок фактично набрало законної сили лише 29.05.2014р. Крім того, доказів про отримання ОСОБА_2 вказаної письмової вимоги банку матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ч.2 ст.40 Закону України “Про іпотеку” після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Між тим, оскільки доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_2 письмової вимоги банку, як іпотекодержателя, про добровільне виселення з будинку №120 по вул. Грінченко у м.Дніпропетровськ немає, то немає і підстав вважати про виконання банком положень ч.2 ст.40 Закону України “Про іпотеку”.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про направлення передбаченої ч.2 ст.40 Закону України “Про іпотеку” письмової вимоги про добровільне виселення співвласниці будинку №120 по вул. Грінченко у м.Дніпропетровськ – ОСОБА_4 та їх з ОСОБА_2 сина ОСОБА_5, 13.05.2004р.н. (а.с.9).

При ухваленні рішення колегією суддів враховуються також зміни у соціальній політиці держави, викликані необхідністю нагального захисту прав позичальників споживчих кредитів, отриманих в іноземній валюті. Згідно ст.1 Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” від 03.06.2014р. не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті та якщо воно використовується як місце його постійного проживання, а загальна площа не перевищує 250кв.м.

Житловий будинок №120 по вул. Грінченко у м.Дніпропетровськ має загальну площу лише 53,3 кв.м. та використовується для проживання ОСОБА_2 та його сім'ї (а.с.23). Доказів тому, що у власності ОСОБА_2 перебуває інше нерухоме житлове майно матеріали справи не містять, а сам ОСОБА_2 стверджує, що вказаний будинок дійсно є єдиним житлом його сім’ї.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства та встановлені обставини позов банку про виселення ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову не відповідають вимогам закону його рішення на підставі ч.3 ст.303, п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові у цій частині з задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2

Підстав для скасування рішення суду в іншій частині про відмову у виселення інших мешканців будинку підстав немає, оскільки дійсно банком ці мешканці у позовній заяві конкретно не визначені.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровськ від 15 квітня 2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Відмовити у задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2 про виселення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді :