Рішення № 76505213, 22.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3228/14 Справа № 0426/13586/2012 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Чубукова О.П., Михайловської С.Ю., при секретареві Глубоченку М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2014 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” звернувся до ОСОБА_2 з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення кредитної заборгованості, про її виселення з квартири разом з іншими особами та про зі зняття їх з реєстрації.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6.02.2014р. позовні вимоги банку задоволено частково, ухвалено у рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу банком від імені ОСОБА_2 з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. Додатковим рішенням того ж суду від 18.03.2014р. зазначено про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на погашення кредитної заборгованості загальним розміром 246039грн.91коп. та вказано складові частини цієї заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог банку, посилаючись на його невідповідність вимогам закону у цій частині.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що воно підлягає зміні за такими підставами.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

7.03.2008р. між ЗАТ КБ “ПриватБанк” (правонаступник: ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”) та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит №DNUHGІ0000006780, за умовами якого останній на придбання квартири АДРЕСА_1 надано кредит у сумі 216428грн.57коп. зі сплатою 13,08% річних та погашенням кредиту не пізніше 2032 року (а.с.11-14). Для забезпечення виконання договору про іпотечний кредит 7.04.2008р. між ЗАТ КБ “ПриватБанк” (правонаступник: ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”) та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір №DNUHGІ0000006780, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 (а.с.15-17). За відомостями банку за договором про іпотечний кредит виникла заборгованість загальним розміром 246039грн.91коп. (а.с.6,7).

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.575,590,1048,1054 ЦК України ухвалив на погашення вказаної кредитної заборгованості рішення звернути стягнення на предмет іпотеки квартири АДРЕСА_1 шляхом її продажу банком від імені ОСОБА_2 з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.

Проте при ухваленні вказаного рішення про продаж банком предмету квартири будь-яким способом судом не враховано вимоги діючого законодавства та положення іпотечного договору сторін.

Положеннями п.2.15., 3.2. іпотечного договору банку та ОСОБА_2 передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов’язань за цим договором, договором про іпотечний кредит, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до вимог ст.39 Закону України у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до положень п.4.2., 4.3. іпотечного договору сторонами передбачено, що банк, як іпотекодержатель, має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України “Про іпотеку”. Цим договором іпотекодавець уповноважує іпотекодержателя подавати та отримувати від імені іпотекодавця довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу, сплачувати вісі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу предмету іпотеки, а також виконувати усі інші дії, які пов’язані з продажем предмету іпотеки. У разі продажу предмети іпотеки іпотекодавець доручає іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат іпотекодержателя та заборгованості за договором про іпотечний кредит. За п.1.4 іпотечного договору сторонами визначено, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки у будь-якому випадку його вартість буде визначатись на підставі акту незалежної оцінки нерухомого майна або встановлюватись за домовленістю сторін.

Враховуючи зазначені положення іпотечного договору рішення суду першої інстанції слід змінити та в його резолютивній частині після слів “з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу” виключити слова “будь-яким способом з іншою особою-покупцем” та замість них доповнити словами “предмета іпотеки будь-якій особі у порядку, встановленому ст.38 Закону України “Про іпотеку” за ціною, встановленою за домовленістю з ОСОБА_2 або, у разі не досягнення домовленості, за ціною, визначеною на підставі акту незалежної оцінки нерухомого майна”.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають наведеним вимогам законодавства та положенням іпотечного договору, його рішення у зазначеній частині на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає зміні з частковим задоволенням апеляційної скарги.

В іншій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд вийшов за межі повноважень при ухваленні рішення в частині надання банку права відчуження предмета іпотеки від її імені суперечать положенням іпотечного договору, за умовами якого вказані повноваження надані банку самою ОСОБА_2 Заборгованість, на погашення якої звернено стягнення на предмет іпотеки визначена разом з її складовими частинами у додатковому рішенні суду. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на неможливість розгляду даної справи від іншої справи - щодо укладеного нею 7.03.2008р. з банком кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги. За вказаним кредитним договором ОСОБА_2 надано кредит на початковий внесок у сумі 36071грн.43коп. та передбачено інші умови як користування ним, так і його погашення у порівнянні з предметом і умовами іпотечного договору від 7.03.2008р. Обставин, які б вказували на неможливість окремого розгляду справ відносно вказаних договорів, апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2014 року змінити.

У другому абзаці резолютивної частини рішення суду після слів “з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу” виключити слова “будь-яким способом з іншою особою-покупцем” та замість них доповнити словами “предмета іпотеки будь-якій особі у порядку, встановленому ст.38 Закону України “Про іпотеку” за ціною, встановленою за домовленістю з ОСОБА_2 або, у разі не досягнення домовленості, за ціною, визначеною на підставі акту незалежної оцінки нерухомого майна”.

В іншій оскарженій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді :