Рішення № 76504745, 05.09.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.09.2018 Справа № 554/5057/18

Єдиний унікальний номер справи:554/5057/18

Провадження № 2/554/2405/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05.09.2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Сороки Ю.Г., за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі управління Державної казначейської служби України у місті Полтава, третя особа: Полтавське об»єднане Управління пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

03.07.2018 р. позивач звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з вказаним позовом, відповідно до якого прохав суд стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 71445 грн. 26 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є суддею у відставці, перебуває на обліку в Полтавському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання. Вказував, що рішенням №1-р/2018 від 27.02.2018 Конституційним Судом України визнано положення абз. 1 пп.164.2.19 п.164.2ст.164 Податкового кодексуУкраїни неконституційними.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.07.2018 р. відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

До початку підготовчого засідання у справі, 18.07.2018 р. від Полтавського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вони заперечували проти позову в повному обсязі, 27.07.2018 року надійшов відзив від відповідача Державної казначейської служби згідно якого останні просили відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України у судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, прохала суд відмовити в задоволені.

Представник 3 особи- Полтавського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області у судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, прохала суд відмовити в задоволені.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши зібрані по справі докази, надавши їм оцінку в сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Полтавському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Зазначені обставини сторонами визнаються та не заперечується, а тому, в силу положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Згідно листа Полтавського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області від 22.06.2018 р. № Г-33/091-22/1 вбачається, що за період з 1 липня 2014 року по лютий 2018 року із щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 утримано податку з доходів фізичних осіб у розмірі – 71445,26 грн.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено документально, і сторонами у справі не заперечувалось, що щомісячне довічне грошове утримання позивача, оподатковувалась на загальних підставах відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 розділу ІV Податкового кодексу України.

Також, судом встановлено, що 27.02.2018 року Конституційним судом України прийнято рішення №1-р/2018 у справі №1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положення абзацу першого підпункту164.2.19пункту164.2статті164 Податкового кодексу України.

Цим Рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним), положення абзацу першого підпункту164.2.19пункту164.2статті164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до ст.91Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до рішення, положення абзацу першого підпункту164.2.19пункту164.2статті164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення абз. 1 пп.164.2.19п.164.2ст.164 Податкового кодексу Українивтратили чинність з 27 лютого 2018 року.

Спеціальна підстава відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади в результаті прийняття нею нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований визначена статтею 1175 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вказаної статті у випадку прийняття нормативно-правового акта органом державної влади, що був визнаний незаконним, фізичні або юридичні особи мають право на відшкодування шкоди, завданої прийняттям такого акту, при цьому відповідальність органу державної влади настає незалежно від вини посадових і службових осіб. Шкода, завдана в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта відшкодовується державою.

Таким чином, посилання сторони відповідача про відсутність вини посадових і службових осіб не мають правового підґрунтя.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (пункт восьмий частина друга статті 16 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1-5, 10, 76-83, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі управління Державної казначейської служби України у місті Полтава, третя особа: Полтавське об»єднане Управління пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення шкоди - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( 360039, АДРЕСА_1) шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 71445, 26 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 10.09.2018 року.

Суддя В.М.Бугрій