Постанова № 76503293, 13.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 761/27263/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Рибак М.А.

13 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Вербової І.М., Прокопчук Н.О.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Брайко СтаніславаАнатолійовича про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації БрайкоС.А. та просив зобов'язати відповідача поновити його на посаді головного юрисконсульта ПАТ «Банк Національний Кредит» з 30.06.2017, визнавши наказ № 185-к від 27.06.2017 незаконним та сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 14 153,76 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.03.2018 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що трудовий договір був укладений з позивачем на невизначений строк. Зазначив, що 30.06.2017 у ПАТ «Банк Національний Кредит» відбулось масове звільнення працівників, у зв'язку із зміною істотних умов праці, скорочені чисельності штату та зміні штатного розпису Банку.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «БанкНаціональний кредит» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначило, що між сторонами у належний спосіб було узгоджено термін дії трудових правовідносин між ними, а тому відповідач мав право провести звільнення позивача в останній день його роботи.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5594/2018Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У судовому засіданні представник ПАТ «Банк Національний кредит» заперечував проти апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. Подав до суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.04.2016 по 30.06.2017 ОСОБА_1 працював на посаді головного юрисконсульта відділу правового забезпечення управління правового забезпечення департаменту правової роботи та примусового стягнення ПАТ «Банк Національний Кредит» (а. с. 3).

01.04.2016 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду головного юрисконсульта відділу правового забезпечення управління правового забезпечення департаменту правової роботи та примусового стягнення ПАТ «Банк Національний Кредит» на підставі наказу відповідача № 225-к від 01.04.2016 (а. с. 26). В подальшому, термін роботи позивача на вказаній посаді продовжувався на підставі наказів відповідача:

240-к від 26.04.2016 з 04.05.2016 по 03.06.2016;

37-к від 27.05.2016 з 04.06.2016 по 03.07.2016;

№ 404-к від 01.07.2016 з 04.07.2016 по 03.08.2016;

№ 478-к від 01.08.2016 з 04.08.2016 по 30.08.2016;

№ 529-к від 31.08.2016 з 31.08.2016 по 30.09.2016;

№ 593-к від 30.09.2016 з 01.10.2016 по 31.10.2016;

№ 640-к від 01.11.2016 з 01.11.2016 по 30.11.2016;

№ 681-к від 01.12.2016 з 01.12.2016 по 31.12.2016;

№ 718-к від 29.12.2016 з 01.01.2017 по 31.01.2017;

№ 32-к від 31.01.2017 з 01.02.2017 по 28.02.2017;

№ 58-к від 28.02.2017 з 01.03.2017 по 31.03.2017;

№ 100-к від 31.03.2017 з 01.04.2017 по 30.04.2017;

№ 134-к від 27.04.2017 з 01.05.2017 по 31.05.2017;

№ 167-к від 30.05.2017 з 01.06.2017 по 30.06.2017 (а. с. 27-40).

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Національний Кредит» Брайко С.А. ОСОБА_1звільнено з посади головного юрисконсульта відділу правового забезпечення управління правового забезпечення департаменту правової роботи та примусового стягнення ПАТ «Банк Національний Кредит» з 30.06.2017, у зв'язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 41).

Позивача було ознайомлено із наказом під особистий підпис 30.06.2017.

ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами, в яких зазначав, що 30.06.2017 без будь-якого попередження з боку роботодавця відбулось масове скорочення (вивільнення) працівників в загальній кількості біля 10 осіб із працюючих 36. Разом із тим, згідно записів, зроблених в трудових книжках, звільнення відбулось у зв'язку із закінченням строку трудового договору, що не відповідає дійсності та є незаконним. Та просив змінити підстави звільнення з п. 2 ст. 36 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України та виплатити йому належні суми, однак відповіді не отримав.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бутиукладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При розгляді справи, як в суді першої так і апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір, вподальшому такий термін було продовжено наказами відповідача на підставі особистих заяв позивача.

Пунктом 2 статті 36 КЗпП Українипередбачено, що підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, згідно зі ст. 24 КЗпП Україниукладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

З огляду на наведене, можливо зробити висновок про те, що строкові трудові договори підлягають припиненню по закінченні строку та волевиявлення хоча б однієї зі сторін договору. Так роботодавець, що бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (закінчення строку договору).

Матеріали справи свідчать, що строк трудрвого договору укладеного з позивачем на вищевказаній посаді відповідно до наказу ПАТ «Банк Національний Кредит» № 167-к від 30.05.2017 було продовжено з 01.06.2017 по 30.06.2017.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Національний Кредит» Брайко С.А. ОСОБА_1 звільнено з посади головного юрисконсульта відділу правового забезпечення управління правового забезпечення департаменту правової роботи та примусового стягнення ПАТ «Банк Національний Кредит» з 30.06.2017, у зв'язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 41).

Відповідно до ч. 1ст. 235КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції»іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищевикладене та те, що при розгляді справи в суді першої інстанції не було доведено факту порушення відповідачем підстав звільнення позивача, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог правильними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що трудовий договір був укладений з позивачем на невизначений строк є необґрунтованими, враховуючи вищевикладене, та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що 30.06.2017 у ПАТ «Банк Національний Кредит» без будь-якого попередження з боку роботодавця відбулось масове скорочення (вивільнення) працівників або порушено законодавство про працю відноснопрацівників.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що багаторазові накази про продовження терміну роботи позивача були пов'язані з ліквідацією Банку, внаслідок чого колегія суддів вважає, що у ОСОБА_1 не могло виникнути законних сподівань щодо укладання з ним трудового договору на невизначений термін. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що підставами продовження терміну роботи останнього були його особисті заяви, що на думку колегії суддів свідчить про його обізнаність та згоду саме на таке продовження його трудових відносин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача відбулось масове звільнення працівників, у зв'язку із зміною істотних умов праці, скороченні чисельності штату та зміні штатного розпису Банку не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

За наведеного, вимоги апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17.09.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: І.М. Вербова

Н.О.Прокопчук