Постанова № 76503142, 13.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 295/12388/16-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Остапчук Т.В.

13 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року за заявою Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про забезпечення позову в справі за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про витребування майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрації звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та просила витребувати нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 з володіння відповідача.

Також Печерська районна в місті Києві державна адміністрації звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2018 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі Печерська районна в місті Києві державна адміністрація просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. Посилається на порушення судом норм законодавства, неврахування всіх обставин справи, ненадання належної оцінки нормам права, покладених в основу заяви. В обґрунтування своїх доводів вказує, що спірний будинок переданий до сфери управління позивача та зазначене майно вибуло із комунальної власності територіальної громади міста Києва незаконно та поза волею власника. Зазначає, що існує ризик зміни власника спірного приміщення до вирішення справи по суті, що унеможливить виконання рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7583/2018Зазначив, що позивачем не надано доказів, що вразі невжиття заходів забезпечення це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Посилається на протиправні вимоги позивача щодо здійснення впливу на можливість повноправного володіння належним відповідачу на законних підставах майном.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У судовому засіданні представник Печерська районна в місті Києві державна адміністрації підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечували проти апеляційної скарги та просили її залишити без задоволення.

Представник Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Третя особа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», повідомлялась належним чином про час та місце слухання справи, однак в судове засідання свого представника не направили, про причини неявки суд не сповістили.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Зазначив, що забезпечення позову у викладеній позивачем редакції сформульоване, як нові позовні вимоги у іншій справі.

З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може..

З матеріалів справи, що улипні 2018 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрації звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та просила витребувати нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 з володіння відповідача (а. с. 4-8). Також Печерська районна в місті Києві державна адміністрації звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1

Позивач зазначив, що спірне майно вибуло із володіння Київської міської рад та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу, якому зазначене майно передане до сфери управління, незаконно та без відповідної на те волі. Вказує, що з метою недопущення в подальшому незаконного відчуження майна територіальної громади міста Києва, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Печерська районна в місті Києві державна адміністрації, посилаючись на позовні вимоги та на можливість відчуження вищевказаного майна територіальної громади міста Києва, звернулася із відповідною заявою до суду.

Звертаючись до суду, заявник належним чином вказав причини, у зв'язку із якими необхідно вжити заходи забезпечення позову та обґрунтував існуванням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що предметом судового розгляду є майновий спір щодо витребувати нежитлових приміщень з АДРЕСА_1, яке вибуло із володіння позивача.

Встановлено, що вказані нежитлові приміщення належать на праві власності ОСОБА_1 згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 10.05.2018 (а. с. 18-19).

Враховуючи наведене, премет позову та те, що майно, яке знаходиться у ОСОБА_1, може бути відчужене на момент виконання рішення, колегія суддів вражає, що наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову, шляхом заборонити відчуження останнього, оскільки невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, на вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, передчасно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ч. 2 ст. 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; місце проживання АДРЕСА_2).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17.09.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк