Постанова № 76500426, 13.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/810/18

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дмитрієва О.О. Дата ухвалення рішення 22.06.2018 р.

Місце ухвалення: м. Херсон

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Домусчі С.Д.

судді - Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.04.2018 року №0035791201 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 16 798,87 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Шкіряний завод «Платан ЛТД» зазначило, що спрямування контролюючим органом коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення прямо порушує право підприємства мирно володіти своїм майном, а вказані дії відповідача не можуть бути наслідком застосування санкцій (штрафу) до платника за несвоєчасне погашення боргу. Зазначені обставини, а також те, що контролюючий орган порушив порядок проведення камеральної перевірки, свідчать, що застосування штрафу відбулось не у відповідності до закону, що є безумовною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

23.03.2018 року ГУ ДФС України в Херсонські області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» податків до бюджету по деклараціям за вересень-жовтень 2017 року, за результатом якої складено акт №831/21-22-12-01/307974 (а.с. 54-56).

Так, під час перевірки контролюючий орган врахував, що податкова декларація з податку на додану вартість №9217928525 за вересень 2017 року подана позивачем 19.10.2017 року, сума податку у розмірі 683 грн., 26 794 грн., 41 855 грн., 3 463 грн. зарахована до бюджету відповідно 23.02.2018 року, 30.01.2018 року, 26.01.2018 року, 26.02.2018 року; податкова декларація з податку на додану вартість №9244250028 за жовтень 2017 року подана позивачем 20.11.2017 року, сума податку у розмірі 11 199,35 грн. зарахована до бюджету 26.02.2018 року.

За висновком акту перевірки позивач допустив затримку у сплаті грошових зобов'язань на термін більше тридцяти днів, чим порушив вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на порушення контролюючим органом порядку перевірки дотримання платником сплати грошових зобов'язань до бюджету, а також безпідставність нарахування санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки під час перевірки відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений законодавством, несвоєчасність сплати узгоджених зобов'язань знайшла своє підтвердження під час розгляду справи та фактично не заперечується позивачем, обставини для задоволення позову та скасування рішення суб'єкта владних повноважень відсутні.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зазначені положення податкового законодавства кореспондуються із приписами ст. 203 Податкового кодексу України, згідно яких податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Разом з цим, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, згідно акту перевірки, самостійно визначені зобов'язання ТОВ «Шкіряний завод «Платан ЛТД» у деклараціях на загальну суму 83 994,35 грн. зараховано до бюджету з порушенням 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звітності.

Термін затримки у зарахуванні зобов'язань перевищив 30 календарних днів.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З аналізу вказаної норми Закону вбачається, що контролюючий орган наділений повноваженнями самостійно зараховувати в рахунок погашення податкового боргу кошти платника з черговістю його виникнення, що в свою чергу не виключає відповідальність платника у вигляді застосування до нього санкцій в разі, якщо кошти до бюджету не перераховувались ним самостійно.

Як вбачається з відомостей облікової картки (а.с. 61), станом на вересень 2017 року за позивачем рахується заборгованість по податку на додану вартість у сумі 178 940,88 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що надходження до бюджету від платника, у тому числі, згідно платіжних доручень від 28.09.2017 року №1130, №1131, від 13.10.2017 року №186, від 27.10.2017 року №1167, від 14.11.2017 року №1175, від 29.11.2017 року №213 на загальну суму 126 487 грн. правомірно зараховані контролюючим органом в рахунок наявного податкового боргу по податку на додану вартість незалежно від визначеного позивачем напрямку коштів.

Отже, помилковими є доводи позивача про належне виконання податкового обов'язку, та, оскільки позивач суму зобов'язань у визначені строки самостійно не сплатив, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до позивача штрафу, виходячи з 20% від грошового зобов'язання, за порушення установлених строків його погашення згідно податкового повідомлення-рішення.

Водночас, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано вірну правову оцінку нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та судом правильно враховано, що відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно із п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

За таких обставин, оскільки предметом камеральної перевірки була своєчасність сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, ці відомості перевірялись на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах органу, а також відомостей звітності платника, перевірка стосувалась інших питань, ніж зазначені в абз. 1 п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом у повній мірі дотримано порядок проведення перевірки по відношенню податкових даних позивача.

Таким чином, дослідження контролюючим органом термінів сплати узгоджених зобов'язань у межах проведення камеральної перевірки відповідних даних платника ґрунтується на приписах п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на відсутність у нього податкового боргу, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили в іншій справі, оскільки обставини справи №821/1193/17 стосувались податкового боргу, який виник у позивача з березня 2017 року, а наявність чи відсутність за певний період заборгованості на момент розгляду справи не спростовує висновки контролюючого органу про порушення товариством терміну його сплати, у зв'язку із чим - не звільняє платника від відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій.

Оскільки під час перевірки встановлено порушення термінів сплати позивачем узгоджених зобов'язань, контролюючий орган під час перевірки даних платника діяв із повним дотриманням правил податкового законодавства, а доводи позивача про можливі порушення правил податкового законодавства з боку відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням належної оцінки обставин справи дійшов вірного висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкіряний завод «Платан ЛТД» - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 17.09.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.А. Шевчук