Постанова № 76499792, 14.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Харків

Справа № 635/4359/17

Провадження № 22-ц/790/4395/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Маміної О.В.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1,

Відповідачі: Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області, голова Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області Мороз Олександр Васильович, Комунальне підприємство "Харківське районне бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_3, Харківська районна державна адміністрація Харківської області,

Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 5 червня 2018 року, ухвалене суддею Панас Н.Л.,

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, голови Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області Мороза Олександра Васильовича, Комунального підприємства "Харківське районне бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_3, Харківської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нечинними рішення голови Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області №6 від 15 січня 2008 року, розпорядження голови Харківської райдержадміністрації Харківської області №288 від 21 січня 2008 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, реєстраційного запису №2263 в книзі 15 та визнання протиправними дій КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації",

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив рішення Виконавчого комітету Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 15 січня 2008 року №6 за підписом Селищного голови Бабаївської селищної ради Мороза Олександра Васильовича визнати не чинним з дня його підписання; розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №288 від 21.01.2008 року, яким було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1, визнати не чинним та скасувати з дня його підписання; свідоцтво про право власності на нерухоме майно на будинок за вказаною адресою на ім'я ОСОБА_1 визнати не чинним з дня його видачі; дії КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» та Реєстратора ОСОБА_3 щодо видачі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17485532 від 24 січня 2008 року визнати протиправними; реєстраційний запис №2263 в книзі 15, на підставі якого був виданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17485532 від 24.01.2008 р. визнати не чинним з дня його складання.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 2007 року він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 0,12 га. Протягом 2007-2008 років на зазначеній земельній ділянці він побудував житловий будинок, після чого звернувся до Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області з заявою про прийняття зазначеного будинку в експлуатацію. 15 січня 2008 року Бабаївської селищною радою Харківського району Харківської області було прийняте рішення №6 про збереження за ним житлового будинку розташованого в садибі АДРЕСА_1. Розпорядженням голови Харківської райдержадміністрації Харківської області №284 від 21 січня 2008 року було утворено приймальну комісію щодо прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 і був затверджений її персональний склад. Також 21 січня 2008 року вказаною комісією було складено акт про прийняття до експлуатації житлового будинку, розташованого за зазначеною вище адресою. Своїм розпорядженням №288 від 21 січня 2008 року голова Харківської райдержадміністрації Харківської області затвердив зазначений акт. На підставі зазначених документів йому, за підписом Бабаївського селищного голови, було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1. У зв»язку з тим, що зараз він є інвалідом 2 групи і не має достатньо коштів для утримання будинку, він мав намір продати його. Але при оформленні документів для продажу будинку було з'ясовано, що усі зазначені документи не відповідають вимогам діючого законодавства. Тому просив визнати нечинними рішення голови Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області №6 від 15 січня 2008 року, розпорядження голови Харківської райдержадміністрації Харківської області №288 від 21 січня 2008 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, реєстраційний запис №2263 в книзі 15 та визнати протиправними дій КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації» щодо проведення реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

У запереченнях на позов ОСОБА_3 та представник КП «ХРБТІ» просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій реєстратора КП «ХРБТІ» протиправними та визнання нечинним реєстраційного запису у повному обсязі . В обґрунтування заперечень посилалися на порушення строків позовної давності та те, що свідоцтво про право власності відповідало вимогам п.6.3 Положення, чинного на час проведення дій з реєстрації права власності, крім того, БТІ не є органом, який приймає рішення про визнання або невизнання за певними особами права власності, надання або позбавлення будь-яких осіб права власності, а є лише реєструючим органом.

У запереченнях на позов ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_1 не має відношення до житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1, оскільки вказане нерухоме майно було придбане нею на електронних торгах 10 травня 2017 року з отриманням відповідного свідоцтва. Також, посилається на пропуск позивачем строків позовної давності та відсутність порушеного права, невідповідність обраного способу захисту права та недоведеність позивачем підстав позову.

У відзиві на позов Харківська районна державна адміністрація просить відмовити у задоволенні позову в частині скасування розпорядження ХРДА від 21.01.2008 року №288 «Про затвердження акту державної приймальної комісії», оскільки вважає твердження позивача щодо невідповідності та суперечливості вимогам чинного законодавства зазначеного розпорядження необґрунтованими, а його скасування - недоцільним.

У відзиві на позов Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області представник ради просив відмовити в задоволенні позову через пропуск позовної давності, зазначав, що позивач не є власником вищевказаного нерухомого майна та відсутні обставини, які підтверджують порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи законних інтересів позивача.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 5 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з пропуском позовної давності.

Рішення суду мотивоване тим, що ані позивачем, ані його представником не надано суду належних та допустимих в розумінні діючого законодавства доказів того, що про порушення свого права позивач дізнався саме у 2017 році.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норма матеріального та процесуального права, судом не встановлено факти, які підлягають встановленню для правильного вирішення спору, зокрема, суд не перевірив обґрунтованість застосування ним положень глави 19 ЦПК України. Зазначає, що судом не враховано, що перед застосуванням строків позовної давності необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушене право або охоронюваний інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Вказує, що позивачем було надано докази відносно того, що факти невідповідності документів, які надають право власності на нерухоме майно, стали відомі позивачу лише у травні 2017 року. також посилається на обставини, викладені у позові та поясненнях до нього.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення позивачем строків позовної давності та відсутність порушень його права власності на житловий будинок.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до змісту статей 4, 5 ЦПК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

У частині першій статті 4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у статті 5 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом зі змісту якого вбачається бажання позивача скасувати документи, якими підтверджується його право власності на житловий будинок.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 визначено критерії, за якими національні суди можуть обмежити право на суд для особи, а зокрема зазначено про те, що "такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції Українита статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13, Верховним Судом у постановах від 17 травня 2018 року в справі № 2-64/11, від 04 липня 2018 року у справі № 590/479/16-ц.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, отже, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає способам захисту права, визначеним статтею 16 ЦК України.

З матеріалів справи також вбачається, що всі перелічені позивачем порушення при оформленні зазначених документів на будинок не зачіпають його права, а позов подано не на захист порушеного права, а з метою уникнення матеріальної відповідальності.

Матеріали справи також не містять доказів, що свідчать про порушені права позивача, а навпаки, в результаті допущених відповідачами, на думку позивача, порушень він набув право власності, а звернувшись з позовом намагається його позбутися.

При цьому, також вбачається, що належний ОСОБА_1 будинок було передано ним в іпотеку та згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстрованого в реєстрі за №2335, вказаний предмет іпотеки було реалізовано, а зазначений будинок належить на праві власності ОСОБА_5, разом із земельною ділянкою.

Що стосується клопотання представника ОСОБА_8, що діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то воно задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. (Постанова Великої Палати ВСУ від 04.04.2018 року у справі № 361/2965/15-а, провадження № 11-190апп18).

Крім того, у справі №280-267-15, провадження 11-164апп18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно, має розглядатися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне, а тому зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Тобто, судом першої інстанції не було порушено юрисдикції розгляду справи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову за спливом позовної давності не зазначив яке цивільне право або інтерес позивача порушені і за захистом яких він звернувшись, не довів, що дізнався про їх порушення саме в 2017 році.

Мотивувальна частина судового рішення не містить висновків суду про наявність порушеного права позивача, яке б підлягало захисту, але звернувшись до суду за його захистом, він, на думку суду, пропустив строк позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи суд першої інстанції не виконав всі вимоги цивільного судочинства, не з'ясував усіх обставин, що мають значення для справи, постановив рішення з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з інших підстав, оскільки позивач в порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України не довів ні суду першої ні апеляційної інстанцій за захистом якого порушеного права він звернувся до суду.

Частиною першою статті 376 ЦПК України передбачено, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати, а у задоволенні позову слід відмовити з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 5 червня 2018 року - скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

О.В. Маміна

повний текст постанови

складено 14 вересня 2018 року