Постанова № 76499740, 14.09.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2092/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/909/18 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Храпак Н. М., Костів О. З.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л. у цивільній справі №607/2092/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось в суд із вказаним позовом, та з врахуванням уточнень позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по відсотках за договором б/н від 26.07.2005 року, нараховану на прострочену заборгованість по кредиту за період з 14.02.2014 року по 14.02.2017 року у розмірі 14 240,76 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами умов кредитного договору №б/н від 26.07.2005 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась вищевказана заборгованість.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по відсотках за договором б/н від 26.07.2005 року, нараховану на прострочену заборгованість по кредиту за період з 14.02.2014 року по 14.02.2017 року у розмірі 14 240,76 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не взято до уваги ту обставину, що позивачем пропущено строк позовної давності. Згідно умов договору, кінцевий строк повернення кредиту - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH). Термін дії виданої позивачем картки було встановлено до 07/2008. Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності, у матеріалах справи наявна її письмова заява про застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 липня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір, який складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною картою та Тарифів Банку. Згідно даного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 7 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 2 розділу І Умов встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4. Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами за попередній місяць, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено не пізніше останнього дня місяця, вказаного на картці (у полі MONTH).

Встановлено, що ОСОБА_1 була видана картка, строк дії якої закінчився 31 липня 2008 року. Дану обставину підтвердив позивач в уточненій позовній заяві (а.с. 62-64).

Відомостей про те, що після закінчення строку дії картки відповідачці було видано нову картку, немає.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, строк погашення в повному обсязі якого визначено не пізніше останнього дня місяця вказаного на картці (у полі MONTH), тобто до 31 липня 2008 року.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, пункти 48-55, 66-68, 83).

З огляду на вказане колегія суддів відхиляє аргументи позивача про те, що кредитний дорговір не є припиненим чи розірваним, і банк мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Також безпідставними є доводи позивача про те, що останній день строку дії карти (07/08) визначає кінцеву дату останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені тарифами при відсутності порушень по сплаті простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов"язань за кредитним договором, з огляду на наступне.

Пунктом 5.4 Правил користування платіжною картою чітко визначено, що строк погашення кредиту у повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказного на платіжній карті, тобто 31.07.2008 року.

Отже, оскільки строк кредитування закінчився 31 липня 2008 року, тому відповідно, з цієї дати припинилося право банку нараховувати проценти згідно умов договору.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення нарахованих банком згідно умов кредитного договору процентів за період з 14.02.2014 року по 14.02.2017 року, поза межами строку кредитування, у розмірі 14 240,76 грн.

Права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов"язання.

Проте, банк не просив про застосування до боржника відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Враховуючи безпідставність позовних вимог, відсутні підстави для застосування строку позовної давності за заявою відповідачки.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках за договором б/н від 26.07.2005 року за період з 14.02.2014 року по 14.02.2017 року у розмірі 14 240,76 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча

Судді: