Ухвала суду № 76499704, 06.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 646/1342/17 Головуючий суддя І інстанції Теслікова І. І.

Провадження № 11-кп/790/419/18 Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Порушення недоторканності житла

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Грошевої О.Ю.

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі - Лисенко О.В.

за участю прокурора - Гіль А.В.

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5, ОСОБА_6

потерпілих - ОСОБА_7, ОСОБА_8

представник а потерпілих - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201622006000944 від 23 квітня 2016 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, повернуто прокурору для приведення його у відповідність вимогам закону.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення, а лише містить опис обставин скоєного правопорушення та кваліфікацію дій обвинувачених, оскільки зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 саме підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень.

Крім того, в обвинувальному акті не зазначені конкретні об’єктивні ознаки спрямованості умислу і мотиву дій обвинувачених, а фактичні обставини, що характеризують об’єктивну та суб’єктивну сторону злочину є незрозумілими та суперечливими.

При цьому обставини скоєного правопорушення викладені неповно, у зв’язку із чим неможливо встановити відповідність викладених обставин кваліфікації дій.

Крім того, доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не містить всіх процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування та містить невідповідності та суперечності між датою складання та затвердження обвинувального акту (30.06.2017) та реєстру (29.06.2017).

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зазначає, що висновки суду про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України є помилковими.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору суд вдався до оцінки доказів, що під час підготовчого судового засідання є недопустимим.

Крім того, наявні у реєстрі матеріалів досудового розслідування недоліки не є порушенням вимог ст. 291 КПК України, а відтак не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх представника ОСОБА_9, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, які вважали ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

При цьому обвинувачення, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_10, вимогам ст. 291 КПК України колегія суддів вважає обґрунтованим.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а згідно ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Зазначені норми закону у сукупності дають підстави вважати, що для виконання припису п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення формулювання обвинувачення обвинувальний акт, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в обов’язковому порядку окремо повинен містити короткий зміст обвинувачення, а саме твердження про те, що особа обвинувачується у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України.

При цьому формулювання обвинувачення повинно містити конкретне визначення об’єкту, об’єктивної та суб’єктивної сторони складу злочину, відомості про суб’єкт злочину та інші обов’язкові та другорядні кваліфікуючі ознаки складу злочину.

При аналізі змісту обвинувального акту суд встановив, що він містить обставини, які прокурор вважає доведеними та містить правову кваліфікацію, проте прокурором не внесено в обвинувальний акт формулювання обвинувачення.

Стаття 291 КПК України зобов’язує слідчого, прокурора скласти обвинувальний акт і встановлює вимоги до його форми, зокрема зобов’язує особу, що складає обвинувальний акт внести в його текст формулювання обвинувачення, а відповідно до вимог ст. 293 КПК України визначено, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику. Отже, оскільки закон визначає, що вручення обвинувального акту підозрюваному і передача обвинувального акту до суду вчинюється одночасно, то доводи прокурора про те, що вручаючи обвинувальний акт підозрюваному слід зазначати в обвинувальному акті саме підозру суд вважає помилковими і такими, що не відповідають вимогам ст. ст. 291, 293 КПК України.

Отже, порядок висунення обвинувачення складається із складання обвинувального акту, вручення його підозрюваного з одночасним переданням обвинувального акту до суду, а формулювання обвинувачення повинно бути внесено в обвинувальний акт до його вручення підозрюваному та передачі обвинувального акту суду.

В даному випадку без формулювання обвинувачення суд не може призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки відсутній предмет судового розгляду відсутнє обвинувачення, а підозра не є предметом судового розгляду. Крім того, викладення формулювання обвинувачення при судовому розгляді законом не передбачено. Такі висновки суду ґрунтується на положеннях ст. 337 КПК України, яка встановлює, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Крім того, такий обвинувальний акт суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Також слід врахувати, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином колегія суддів вважає, , що в даному випадку відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення порушує право на захист ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_10, не дає можливості визначити межі судового розгляду, тому обвинувальний акт відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обґрунтовано підлягав поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2017 року – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді