Постанова № 76499588, 11.09.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/176/18Головуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М. Провадження № 22-ц/789/849/18 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 54

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Храпак Н. М., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

з участю позивача, представників відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 4 липня 2018 року, повний текст якого складено 10 липня 2018 року, ухвалене суддею Цвинтарною Т.М. у цивільній справі №596/176/18 за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської селищної ради Гусятинського району Тернопільської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Гусятинського селищного голови про звільнення з роботи та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Гусятинського селищного голови №05 від 04.01.2018 року про його звільнення із посади директора комунального підприємства "Водоканал-Сервіс" та поновлення на роботі.

Позов обґрунтовано тим, що з січня 2015 року позивач працював на посаді директора КП "Водоканал-Сервіс". 15.01.2018 року йому стало відомо те, що розпорядженням Гусятинського селищного голови №05 від 04.01.2018 року його звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає вказане розпорядження та звільнення з роботи незаконним, оскільки в день звільнення він був відсутній на роботі з поважних причин - перебував на лікуванні. Крім цього, йому не було вручено трудову книжку та не проведено повний розрахунок по заробітній платі.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 4 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач звільнений під час перебування на стаціонарному лікуванні, у день звільнення не було видано трудову книжку та не проведено розрахунок по заробітній платі. Вважає, що його звільнення проведено з ініціативи роботодавця, тому помилковим є висновок суду про те, що при його звільненні правила ч.3 ст. 40 КзпП України не підлягають до застосування.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, представників Гусятинської селищної ради - Левицького М.М. та Шмигельського В.Я., які проти задоволення апеляційної скарги заперечили та вважають, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно контракту, укладеного 5 січня 2015 року між ним Гусятинською селищною радою, працював на посаді директора КП "Водоканал-Сервіс" смт. Гусятин.

Контракт укладений на термін з 5 січня 2015 року по 5 січня 2018 року.

Згідно п.9, п.п."а" п.24 Контракту, він припиняється після закінчення терміну його дії. Орган управління майном звільняє керівника у разі закінчення контракту.

Пунктом 28 Контракту передбачено, що за два місяці до закінчення терміну його дії він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

Підписуючи контракт, позивач погодився на його умови, в тому числі на його строковий термін.

Розпорядженням Гусятинського селищного голови від 04 січня 2018 року №05 «Про звільнення директора комунального підприємства «Водоканал-сервіс» ОСОБА_1.» позивача звільнено з 05 січня 2018 року із займаної посади директора вказаного підприємства на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового контракту від 05.01.2015 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов"язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Не маючи наміру продовжувати трудові відносини із ОСОБА_1 після закінчення строку дії контракту, Гусятинська селищна рада повідомила його про це листом-повідомленням №7, врученим позивачу 30 жовтня 2017 року, про що свідчить його підпис у вказаному повідомленні.

За таких обставин звільнення позивача проведено у передбаченому трудовим законодавством порядку, при цьому права позивача порушені не були.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що звільнення у зв"язку із закінченням строку дії контракту не є звільненням з ініціативи роботодавця, а тому правило ч.3 ст. 40 КзпП України щодо заборони звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності у даному випадку на позивача не розповсюджується.

Доводи апеляційної скарги про те, що звільнення відбулося з ініціативи роботодавця, колегія суддів вважає безпідставними, так як звільнення у зв"язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв"язку із закінченням строку його дії. Закінчення терміну дії контракту і видання у зв"язку з цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини.

За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту 5 січня 2018 року угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець на підставі умов контракту та у зв"язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові відносини з позивачем на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не пам"ятає про отримання листа про відсутність намірів відповідача продовжувати з ним трудові відносини після закінчення строку дії контракту, без призначення експертизи суд ствердив про належність підпису у цьому листі саме позивачу, колегія суддів оцінює критично, так як зазначений лист є лише одним із доказів відсутності у відповідача наміру продовжувати трудові відносини із позивачем, якому суд надав оцінку. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про досягнення між сторонами домовленості щодо продовження трудових правовідносин після закінчення строку дії контракту. Новий контракт укладений не був, як і не було продовжено дію попереднього контракту на новий строк. За таких обставин зазначені доводи позивача свідчать лише про відсутність у нього бажання припиняти трудові відносини після закінчення строку дії контракту. Разом з тим, контракт може бути продовжений або укладений на новий чи інший термін виключно за угодою сторін, яка у даному випадку відсутня.

Іншим доводам апеляційної скарги, які є тотожними з обгрунтуванням позовної заяви, зокрема щодо порядку вручення трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні, надано оцінку у рішенні суду першої інстанції. Дані обставини не свідчать про незаконність звільнення позивача та не можуть слугувати підставою для поновлення його на роботі.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 4 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2018 року.

Головуюча

Судді: