Постанова № 76499022, 11.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2830/18 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/1594/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Брикайло М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання,-

встановила:

В квітні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до КС «Либідь», ЛФКС «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.02.2018 року відкрито провадження у цивільній справі № 461/2830/18 за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Справу призначено до розгляду.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 4,7200 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Здорівської сільської ради Васильківського району Київської області, що належить відповідачу на праві власності.

Заяву обґрунтовував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_2, з оскаржуваною ухвалою не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року відповідач не виконав, ухиляється від виконання такого.

З виконавчого провадження № 43546093 щодо виконання виконавчого листа №2/1304/149/2012 виданого 17.04.2012 року Галицьким районним судом м. Львова йому стало відомо про те, що за відповідачем зареєстрована земельна ділянка площею 4,7200 га, яка знаходиться на території Здорівської сільської ради Васильківського району Київської області та належить йому.

На думку апелянта, у нього є всі підстави побоюватись, що відповідач зможе розпорядитись своєю земельною ділянкою на користь інших осіб, з метою ухилення від виконання рішення суду, або така може бути реалізована для погашення заборгованості перед іншими кредиторами, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 року та накласти арешт на земельну ділянку площею 4,7200 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Здорівської сільської ради Васильківського району Київської області та належить відповідачу Кредитній спілці «Либідь» на праві власності.

Відзиву чи інших клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою про призначення справи до розгляду від 26 липня 2018 року вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи без їх виклику.

Оскільки розгляд справи проведено без виклику учасників справи в судове засідання, за відсутності всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засдіання за допомогою звозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення виходячи із такого.

З виділених матеріалів встановлено, що в провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, позивач ОСОБА_2 зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що неприйняття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 заявив вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання в сумі 46345,04 грн., тоді як заява про забезпечення позову передбачає заборону розпоряджання земельною ділянкою площею 4,7200 га, вартість якої ні сторонам, ні суду не відома, однак площа такої вказує на явну неспівмірність такої заяви позовним вимогам, вимога дотримання якої закріплена ч. 3 ст. 150 ЦПК України, а також - загальними положеннями ст.ст. 2, 11 ЦПК України про пропорційність у процесуальних діях суду.

Доводи позивача ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, оскільки останнім не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред'явленим позовним вимогам.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що заявник не надав доказів того, що забезпечення позову у такий спосіб не завдасть шкоди господарській діяльності чи іншій діяльності відповідача чи третіх осіб.

Колегія суддів констатує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції в повній мірі здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо вжиття відповідного заходу забезпечення позову, врахував вимоги розумності, обґрунтованості щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Крім цього, невиконання рішення суду в межах іншого виконавчого провадження не може бути підставою та свідчити про неможливість виконання імовірного рішення суду у даній справі, оскільки є припущенням, а черговість задоволення вимог стягувачів визначена ЗУ «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані лише на їх переоцінку, тому підстав для її задоволення немає.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку не оскаржується.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк