Постанова № 76498683, 12.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 634/725/16-ц Головуючий суддя І інстанції Нестеренко О. С.

Провадження № 22-ц/790/4047/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про спадкове право

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бровченка І.О., Бурлака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, органу місцевого самоврядування - Сахновщинська селищна рада Харківської області, третя особа: Сахновщинське мале госпрозрахункове комунальне підприємство технічної інвентаризації про захист цивільного права, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування,

В С ТА Н О В И В :

15 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_4, органу місцевого самоврядування - Сахновщинська селищна рада Харківської області, третя особа: Сахновщинське мале госпрозрахункове комунальне підприємство технічної інвентаризації про захист цивільного права, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_6, який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. За життя батько позивача уклав договір на будівництво будинку, йому була відведена земельна ділянка площею 800 кв.м. 25.03.1951 було закінчено будівництво будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та здійснив про це відповідну реєстрацію. Рішенням виконкому Сахновщинської селищної ради від 14.01.1972 ОСОБА_6 отримав дозвіл на перебудову вказаного будинку. У 1975 році батько перебудову будинку за вищевказаною адресою завершив. Покійний батько здійснював ввід в експлуатацію перебудованого будинку. Сахновщинське бюро технічної інвентаризації списало старий будинок, про що була зроблена відмітка у технічній документації. Таким чином його батько законно збудував на земельній ділянці, яка була надана йому у безстрокове користування, житловий будинок «А1», до нього тамбур «а», ганок «а», надвірні будівлі - два сараї «Б», «В», вбиральня «У», ворота «№1», огорожа «№2», дійсна інвентарна вартість будинку з надвірними будівлями становить 131019 грн. 00 коп. Заповітом від 21.07.1987 ОСОБА_6 заповів позивачеві, а своєму синові, усе своє майно, що належало йому на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі усе те, на що він мав право за законом. Після смерті батька у 1998 році - ОСОБА_6, відкрилася спадщина у вигляді вищевказаного будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. У встановлений законом шестимісячний термін, позивач звернувся до державного нотаріуса Сахновщинської ДНК з заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса Сахновщинської ДНК від 29.07.2016 позивачеві було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, та державним нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями у порядку спадкування.

Позивач також зазначає, що йому стало відомо, що його сестра, ОСОБА_7, порушила його право на спадкування, незаконно отримала документи про її право власності на зазначений будинок. ОСОБА_7 отримала рішення виконкому Сахновщинської селищної ради за № 203 від 29.11.2012 про визнання за нею права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, як така, що ніби побудувала зазначений будинок та отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями від 07.12.2012, який знаходиться по АДРЕСА_1, зареєструвала його у Сахновщинському малому госпрозрахунковому комунальному підприємстві технічної інвентаризації. 16.12.2015 ОСОБА_7 померла, після її смерті відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 мають намір успадкувати вищевказаний будинок, з цим позивач не погоджується.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове , яким задовольнити позовні вимоги. Посилався на те, що рішення незаконне, необґрунтоване, прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Суд неповно з'ясував та неправильно установив обставини, які мають значення для справи. Обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є недоведеними. Висновки суду, викладених у рішенні не відповідають обставинам справи. Суд застосував матеріальний закон, який не підлягає застосуванню, суд допустив неправильне тлумачення закону.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав належної оцінки тому, що згідно технічного обстеження та висновку архітектора Сахновщинського району у січні 1972 р. встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 підлягає перебудові (а.с. 27), згідно документів перебудову будинку здійснював ОСОБА_6 У період перебудови будинку ОСОБА_6 працював у Сахновщинському районному військовому комісаріаті, що підтверджується копією його трудової книжки. У період перебудови будинку і до дня смерті він проживав у будинку, що підтверджується витягом з домової книжки та поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 У 1975 році батько ОСОБА_6 завершив перебудову будинку по АДРЕСА_1 та здійснював ввід в експлуатацію перебудованого будинку, звертався до Сахновщинського МБТІ. ОСОБА_6 отримав акт на ввід в експлуатацію перебудованого будинку за підписом керівника Сахновщинського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_11 Він показував позивачеві цей акт та він ознайомився з його змістом. Було перебудовано житловий будинок «А1», до нього тамбур «а», ганок «а», надвірні будівлі - два сараї «Б», «В», вбиральня «У», ворота «№1», «огорожа «№2».дійсна інвентарна вартість будинку з надвірними будівлями - 131019 грн.00 коп. (а.с.42). Таким чином, його батько ОСОБА_6 здійснив законну перебудову будинку з надвірними будівлями на земельній ділянці, яка була надана йому у безстрокове користування. У судовому засіданні ці обставини підтвердили свідки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також позивач у справі ОСОБА_3 Заповітом від 21 липня 1987 р. ОСОБА_6 заповів йому - ОСОБА_3 усе своє майно, що належало йому на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі усе те на що він мав право на майно за законом. Згідно витягу зі Спадкового реєстру заповіти, цей заповіт чинний по даний час.

Вказав, що 29.07.2016 р. йому стало відомо про протиправні дії ОСОБА_7, яка порушила його право на спадкування майна за заповітом. З метою незаконного заволодіння спадковим майном, вступила в змову та незаконно отримала рішення виконкому про її право власності на зазначений будинок. Вона знала про заповіт на користь ОСОБА_3, про відкриття спадкової справи, але неодноразово просила його не поспішати оформляти спадщину. Вона не надала Сахновщинській селищній раді жодних доказів на будівництво будинку, їй не була надана земельна ділянка під забудову, немає ніяких документів на придбання будматеріалів, не мала доходів, які б давали їй можливість збудувати будинок. Вона не укладала договір з батьком на сумісну перебудову будинку, не укладала угоду про перехід права власності на будинок чи відчуження будинку у будь-який спосіб. Виконком селищної ради не перевіряв права ОСОБА_6 на будинок, не здійснював контроль за виконанням власного рішення на перебудову будинку.

Зазначив, що згідно узагальненої практики Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/04-13, якщо спадщина відкрилася у період чинності ЦК УРСР і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР. Суд порушив вимоги ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. яким передбачено, що записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Суд знехтував його доводами, не зважив на те, що фактично будинок належав на праві власності його батькові, ОСОБА_6, не прийняв до уваги надані ним докази, не дав їм належну оцінку, в повній мірі не вказав по якій причині надав перевагу доводам відповідачів.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи .

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, батьком записаний ОСОБА_6, матір'ю - ОСОБА_12.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, актовий запис №158.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис №09.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4, ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, актовий запис №27.

Згідно копії Заповіту складеного 21.07.1987, посвідченого 21.07.1987 державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. та зареєстрованим в реєстрі за №2314, вбачається, що ОСОБА_6, усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі усе те, на що він матиме право за законом, заповів ОСОБА_3.

Згідно копії Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договору), заповідачем зазначений ОСОБА_6.

Відповідно до копії Договору на право побудови будинку і відводу земельної ділянки, ОСОБА_6 було дійсно виділена земельна ділянка площею 800 кв.м під забудову та надано дозвіл на перебудову домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

18 жовтня 2012 року ОСОБА_7 звернулася до виконкому Сахновщинської селищної ради Харківської області з заявою про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди, який вона побудувала в 1975 році, але документи не виготовили.

Рішенням виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради Харківської області від 29.11.2012 №203 було визнано право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1 за ОСОБА_7.

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, спадкова справа №58753340, спадкодавцем зазначена ОСОБА_7.

Згідно копії Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, який був виготовлений станом на 10.08.2016, власником зазначена ОСОБА_7 (а.с. 51-55 т. 1).

Державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області 29.07.2016 винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_6, оскільки для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищезазначений житловий будинок з надвірними будівлями, ОСОБА_3 на підтвердження права власності померлого ОСОБА_6 на цей житловий будинок документів надати не може. Цей факт унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний будинок з надвірними будівлями..

Відповідно до довідки, виданої Сахновщинською селищною радою Харківської області ОСОБА_3, 1944 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з своєю дружиною ОСОБА_16, 1955 року народження, та донькою ОСОБА_17, 1987 року народження.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що позивач не довів, що він у встановленому законом порядку набув право власності на спірний будинок, а тому усі позовні вимоги, які залежать від цього висновку, не підлягають задоволенню. Суд не знайшов підстав визнати за вимогами позивача незаконними правовстановлюючі документи на спірний будинок.

Одночасно з цим, суд першої інстанції визнав, що позов пред'явлено з пропуском строку позовної давності з причин, які викладені в заяві про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції стосовно недоведеності позову.

Так, дійсно, спадкодавець ОСОБА_6, який є спадкодавцем по відношенню до позивача та ОСОБА_7, у встановлено порядку отримав право на перебудову свого будинку за вказаною адресою АДРЕСА_1, який розташований на виділеній йому для цього земельній ділянці. Однак, як чинні норми ЗК України та ЦК України, так і норми ЗК УРСР та ЦК УРСР, які діяли на день виникнення спірних правовідносин, не передбачають, що право власності на будинок, є похідним від права власності, яке існує на земельну ділянку, на якій він був збудований.

Позивач, всупереч свого процесуального обов'язку не надав до суду належних і допустимих доказів, яким з огляду на проведену реконструкцію спірного будинку є лише акт при приймання будинку до експлуатації та відповідне рішення органу місцевого самоврядування, що будинок був закінчений будівництвом станом на день, коли його батько, ОСОБА_6, виїхав з цього будинку на інше постійне місце проживання до Сумської області.

Колегія суддів не визнає належними, допустимим і достатніми доказами копії технічної інвентаризації на спірний житловий будинок, які були надані ОСОБА_3 Сахновщинським малим госпразрахунковим комунальним підприємством технічної інвентаризації (а.с. 239-249 т. 1). З Акту про технічну інвентаризацію на житловий будинок вбачається, що за період з 01.12.1960 по 22.10.1987 у домоволодінні був перебудований будинок, сарай, веранда (а.с. 240 т. 1). Згідно Відомостей рік забудови вказаний на 1975 рік, 1965 - закреслено, зазначено лише прізвище володільця ОСОБА_3, його ім'я та по-батькові - закреслено, при цьому елементи будинку є зношеними від 20 до 65 відсотків, що не може бути у випадку нового будівництва (а.с. 141-142 т. 1). Оціночний акт на спірне домоволодіння, в якому володільцем зазначено ОСОБА_6, містить відомості про те, що будинок збудований 1965 (а.с. 244-245 т. 1). Згідно довідки про належність, технічний стан жилого будинку і площі земельної ділянки, в якому станом на 04.03.1972 зазначено про реєстрацію будинку на праві особистої власності за ОСОБА_6, вказано про його зношеність на 60%, що, з урахуванням того, що ОСОБА_6, як безспірно встановлено судом, з 1976 року виїхав зі спірного домоволодіння до іншого населеного пункту, також не є безспірним доказом про те, що саме він здійснив реконструкцію та збудував новий будинок взамін збудованого до цього. Висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущенні.

При цьому відповідно до записів у будинкові книзі за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 був виписаний з вказаної адреси 11.10.1976, натомість ОСОБА_7 на день перебудови вказаного будинку та реєстрації права власності мешкала у вказаному будинку по день своєї смерті (а.с. 146-149 т. 1).

Про те, що ОСОБА_7 мешкала у спірному будинку свідчить той факт, що гідно до копії Технічного паспорта № 2977 на газифіковану квартиру за вказаною адресою саме ОСОБА_7 станом на 13.01.1997 була абонентом - споживачем скрапленого газу (а.с. 137 т. 1).

Крім того, як вбачається з тексту вищевказаного заповіту, ОСОБА_6 на день його складення, 21.07.1987, мешкав не у смт. Сахновщина, а у с. Токарі Лебединського району Сумської області.

Згідно п.п 2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 07.02.2022 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 до заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлюючі документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

У додатку № 2 до вказаного Тимчасового положення вказано перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно: договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, предметом якого є нерухоме майно; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видається нотаріусом; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видане нотаріусом; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, видане нотаріусом; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування; свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень державного та комунального житлового фонду; свідоцтво про право на спадщину та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, видане консульською установою України; договір відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладений шляхом проведення цільового біржового чи позабіржового аукціону з метою погашення податкового зобов'язання; рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; дублікат право встановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом; свідоцтво про право власності, видане Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

Вказані документи технічної інвентаризації не належать до вказаного переліку, не свідчать про закінчення реконструкції (закінчення будівництва) попереднього будинку та не є правовстановлюючими документами, на підставі яких у спадкодавця ОСОБА_6 виникло право власності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналогічні положення діяли й під час відкриття спірної спадщини за ЦК УРСР 1963р.

За таких обставин позивач мав право звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на будівельні матеріали, з яких складається не введений до експлуатації на день смерті батька позивача спірний будинок з надвірними будівлями. Однак таких вимог він до суду не заявляв і судом вони не розглядалися, тому це питання відповідно до принципу диспозитивності, ст. 13 ЦПК України, та визначених у ст. 367 ЦПК України меж апеляційного розгляду справи, - колегія суддів не вирішує.

Таким чином, за недоведеності виникнення у батька позивача. ОСОБА_6, права власності на спірний будинок з надвірними будівлями, а також - незаконності рішення органу місцевого самоврядування про визнання права власності на спірне домоволодіння за відповідачем, суд законно і обґрунтовано дійшов висновку про недоведеності позову.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позов не доведений, колегія суддів не перевіряє підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, наслідки якого можуть застосовуватися лише у випадку доведеності позову.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 03 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 14.09.2018.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

І.О. Бровченко.

І.В. Бурлака.