Ухвала суду № 76498449, 12.09.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2782/18

Провадження №4-с/460/41/18

УХВАЛА

12.09.2018 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

при секретарі Юрчишині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання –

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариства «Державний ощадний банк» в особі філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося з скаргою на дії державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Просить суд визнати незаконними дії державного виконавця, скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання виконавчого листа № 2-660/2010, виданого 22.03.2018 Яворівським районним судом Львівської області, винесене державним виконавцем Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 та постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 щодо безпідставного повторного винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконанння.

Представник заявника АТ «Ощадбанк» за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги в скарзі підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник Яворівського РВДВС ГТУЮ у Львівській області у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всієї території України. Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Цим же Законом встановлено правові засади захисту прав стягувача, боржника у виконавчому провадженні, що полягають у можливості оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду. Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, здійснюється в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів закон покладає на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Правові засади діяльності державної виконавчої служби визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби подо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) , виконавчий лист мав відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що 01.06.2010 року Яворівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2-660/2010 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором. 26.01.2018 року у відповідь на запит АТ «Ощадбанк» від 15.01.2018 р. про надання інформації про проведення виконавчої дії в процесі примусового виконання виконавчого листа у справі №2-660/2010 виданого 01.06.2010 року Яворівським районним судом Львівської області, Банком отримано оригінал виконавчого листа та інформація з ВП-спецрозділ, зі змісту якої вбачається, що виконавчий лист № 2-660/2010 виданий Яворівським районним судом Львівської області, повернений стягувачу про що, винесено постанову від 23.11.2015 року.

12.03.2018 року Банком, було повторно пред’явлено виконавчий лист № 2-660/2010 виданий Яворівським районним судом Львівської області до примусового виконання в Яворівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області.

22.03.2018 державним виконавцем Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстав пропущення встановленого законом строку пред’явлення виконавчого документі до виконання, не зазначено дати народження боржника, не повністю зазначено адресу місця проживання боржника, а саме: не вказано вулиці та номер будинку.

Зазначені дії державного виконавця було оскаржено банком в судовому порядку.

Ухвалою Яворівського районного суду від 02.05.2018 скаргу АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця задоволено, зокрема визнано дії державного виконавця неправомірними та скасовано повідомлення про повернення без прийняття до виконання виконавчого листа №2-660/2010 від 01.06.2010.

15.05.2018 АТ «Ощадбанк» повторно пред’явлено до примусового виконання в Яворівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області виконавчий лист №2-660/2010 від 01.06.2010.

11.06.2018 АТ «Ощадбанк» отримано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 29.05.2018, згідно якого стягувачем за виконавчим документом є філія Городоцького відділення №6324 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», а заяву про відкриття виконавчого провадження подано Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно виконавчого листа № 2-660/2010, виданого Яворівським районним судом Львіської області 01.06.2010 року, позивачем у справі було Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», стягнення заборгованості із ОСОБА_3 відбулося на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», а філією – Городоцьке відділення 36324 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» здійснювалося представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філія - Городоцьке відділення №6324 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» не було наділене статутом юридичної особи і здійснювало банківську діяльність від імені та в інтересах Банку на підставі Положення відповідно до Статуту та вимог законодавства.

07.06.2011 проведено державну реєстрацію змін до Статуту Банку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 №502 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів Українивід 25.02.2003 №261», які стосуються, в тому числі, найменування банку: з ВАТ «Державний ощадний банк України» - на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (повна назва), АТ «Ощадбанк» (скорочена назва).

Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відтак, зміна назви стягувача з ВАТ «Державний ощадний банк України» на ПАТ «Державний ощадний банк України» та пред’явлення до примусового виконання виконавчого листа іншою філією або представництвом юридичної особи не може слугувати підставою відмови у відкритті виконавчого провадження, а повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання підлягає скасуванню.

Відповідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210,213,387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Стосовно вимоги скаржника про винесення судом окремої ухвали щодо державного виконавця в зв’язку з порушенням ним законодавства, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню в силу наступного.

Частиною 3 ст.262 ЦПК України передбачено право суду постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Враховуючи встановленні судом обставини, суд вважає, що державний виконавець при виконанні своїх службових обов’язків, приймаючи рішення про повернення виконавчих документів трактував норми закону зі своєї суб’єктивної точки зору, що не є протизаконним. Відтак, з цих підстав дана вимога не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд ,-

п о с т а н о в и в:

Скаргу скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії – Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця -задоволити частково.

Визнати дії державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 – неправомірними.

Скасувати повідомлення державного виконавця Яворівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 від 29.05.2018 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

В іншій частині вимог скарги - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження; на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.А. Кондратьєва