Ухвала суду № 76496004, 12.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/1280/18 Номер провадження 11-кп/786/993/18Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Рябішина А.О.

суддів: Герасименко В.М., Гонтар А.А.,

з секретарем - Журою Н.Л.

за участю прокурора - Гринь А.С.

засудженого - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції) ,

захисника - адвоката Рижанкова М.М.,

представника ДУ "Полтавська виправна колонія № 64" - Ворони О.В. (в режимі відеоконференції) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали справи за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 06 липня 2018 року ,-

у с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 06 липня 2018 року

відмовлено у задоволенні подання в.о. начальника Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та голови спостережної комісії Подільської районної в м. Полтаві ради про застосування умовно-дострокового звільнення відносно засудженого ОСОБА_2.

Приймаючи таке рішення місцевий суд вказав про наявність лише формально-юридичних, проте відсутність в повному обсязі фактичних підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_2, зазначаючи про те , що наявність заохочень за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки встановлених КВК України та правил внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці в 2017-2018 роках, що вказано в поданні як підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого, слід розцінювати як дотримання вимог порядку відбування покарання у вигляді позбавлення волі, а не доведення засудженим свого виправлення.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб , які їх подали

Не погодившись з вказаним рішення суду засудженим ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу , в якій він просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно з ст. 81 КК України.

В обґрунтування поданої апеляції вказує , що суд допустив неповноту судового розгляду , яка полягає в нез'ясуванні важливої обставини, яка є беззаперечною підставою для звільнення умовно-достроково , а саме, відбуття необхідного строку покарання.

Також, судом не враховано рішення колегіального органу від 14.06.18 року щодо можливості звільнення засудженого на підставі ст. 81 КК України.

Крім того, апелянт вказує на недотримання судом процесуального законодавства в частині розгляду справи без участі захисника та на упереджене ставлення прокурора .

Зазначає, що сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів виправлення, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах клопотання, а тому заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись при цьому на міцність соціальних зв»язків, можливість працевлаштуватися та наявність постійного місця проживання у нього.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений та в його інтересах адвокат апеляцію підтримали та просили задовольнити з наведених в ній підстав.

Представник установи виконання покарань підтримав спільне подання щодо ОСОБА_2 та вказав, що засуджений сумлінною працею та ставленням до праці довів своє виправлення.

Прокурор заперечував з приводу задоволення апеляції , вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону , що потягло ухвалення помилкового судового рішення.

Так, відмовляючи в задоволенні подання щодо ОСОБА_2, місцевий суд дійшов висновку, що умовно-дострокове звільнення останнього від відбування покарання буде передчасним, оскільки під час відбування покарання засуджений хоч і має заохочення за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України, але це не може бути розцінено як виправлення засудженого.

Проте колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції.

Так, згідно з матеріалів особової справи ОСОБА_2, засуджений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки .

Початок строку відбування покарання: 15.08.16 року, кінець строку відбування покарання - 11.06.19 року.

З спільного подання в.о. начальника Державної установи "Полтавська виправна колонія № 64" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та голови спостережної комісії Подільської районної в м. Полтаві ради вбачається, що засуджений ОСОБА_2 на час складання подання відбув необхідні 2/3 частини строку покарання, довів своє виправлення і заслуговує умовно-дострокового звільнення (а.с. 1).

Вказаний вище висновок в.о. начальника установи виконання покарань підтверджується, як характеристикою на засудженого (а.с. 2), так і іншими матеріалами особової справи в їх сукупності.

За час перебування у виправній колонії засуджений має тільки одне стягнення, накладене на початку його перебування у ній та яке погашене у визначеному законом порядку.

Також ОСОБА_2 має 3 заохочення, оголошені правами начальника відділення за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки.

Висновок суду про те, що дотримання вимог порядку відбування покарання у вигляді позбавлення волі не може бути розцінено як виправлення засудженого не ґрунтується на нормах Закону.

Так, відповідно до положень ст.. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

В п.2 Постанови ПВС України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» роз'яснено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність , того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове виконання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок адміністрації, наявність подяк і відсутність стягнень, якщо особа відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Під сумлінним ставленням до праці звичайно розуміють чесне та повне виконання своїх трудових обов'язків, підвищення ділової кваліфікації, суворе додержання правил техніки безпеки тощо.

Таким чином, колегія суддів приходитись до висновку, що додержання правил поведінки встановлених КВК України та правил внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці в 2017-2018 роках, а також отримання за це заохочень є беззаперечним підтвердженням сумлінної поведінки засудженого, що є однією із обов'язкових умов для набуття права у засудженого на умовно-дострокове звільнення від покарання.

Також, колегія суддів вважає доведеною й іншу обов'язкову умову для звільнення засудженого на підставі ст. 81 КК України - доведення свого виправлення ставленням до праці, оскільки засуджений ОСОБА_2 працював днювальним на безоплатній основі, а з квітня 2018 року працевлаштований на виробництві установи різноробочим, до праці ставиться сумлінно, з поставленими завданнями справлявся вчасно.

Крім того, за час перебування у випраній колонії засуджений отримав спеціальність електрозварника в Полтавському навчальному центрі №64, що підтверджується відповідними документами, які знаходяться з матеріалах його особової справи.

Не може погодитись колегія суддів також і з посилом судді , що факт незастосування до засудженого заходу заохочення , свідчить про нього з негативного боку.

Як пояснив в судовому засіданні представник установи виконання покарань з цього приводу , заохочення не було застосовано до засудженого з причин , що не залежать від його поведінки.

Враховуючи те, що матеріалами особової справи у повній мірі доведено дотримання усіх умов передбачених законодавством, необхідних для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання особи, з врахуванням даних про особу засудженого, який вперше засуджений, розкаюється у вчиненому, позитивно характеризується за місцем відбуванням покарання, має міцні соціальні зв'язки, колегія суддів вважає, що на даний час ОСОБА_2 не є суспільно-небезпечною особою, за час перебування у виправній колонії ним досягнуто значних успіхів на шляху до соціалізації та доведено можливість стати повноцінним та законослухняним членом суспільства, він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, а тому заслуховує на умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання.

У зв'язку з вказаним, оскаржена ухвала суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення спільного подання щодо нього , а апеляційна скарга засудженого - задоволенню.

Станом на день постановлення ухвали апеляційного суду невідбута частина покарання засудженого ОСОБА_2 становить 8 місяців 29 днів , а тому останній повинен бути звільнений умовно-достроково від відбування покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року на вказаний строк.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 81 України, ч. 2 ст. 376, ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити;

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 06 липня 2018 року - скасувати;

Постановити нову ухвалу якою спільне подання в.о. начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія № 64» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та голови спостережної комісії Подільської районної в м. Полтаві ради про застосування умовно-дострокового звільнення відносно засудженого ОСОБА_2 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на строк 8 місяців 29 днів.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

__ _______ ______

Рябішин А.О. Герасименко В.М. Гонтар А.А.