Ухвала суду № 76495458, 13.09.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/549/2018

Справа № 537/1323/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2018 року Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді - Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання – Головньової Л. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зміну черговості спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просила суд винести рішення, яким визнати за ОСОБА_1, яка є спадкоємцем четвертої черги, право на спадкування за законом разом із спадкоємцем другої черги – ОСОБА_2 після померлого 06.08.2012 ОСОБА_3; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначила, що 06.08.2012 року помер ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 19/90 часток домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Єгорова, 18. Із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернулись ОСОБА_2, як племінник померлого, та ОСОБА_1, як особа, яка спільно проживала однією сім’єю із спадкодавцем не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. (Оригінали заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про прийняття спадщини знаходяться в спадковій справі у Другій Кременчуцькій нотаріальній конторі.) 21.12.2012 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва з підстав недоведеності факту проживання однією сім'єю з померлим. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.03.2013 у справі №537/72/13-ц, яким встановлено факт спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1979 року по 06.08.2012 року (день смерті ОСОБА_3М.). Вказаним рішенням також встановлено, що померлий ОСОБА_3 перебував на обліку в Крюківському районному відділі соціального забезпечення, з 01.06.1996 визнаний інвалідом 2-ї групи безстроково. При цьому, ОСОБА_1 доглядала за померлим, після смерті - похоронила померлого. Після чого, ОСОБА_1 повторно звернулась до Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори і 23.07.2013 року державним нотаріусом. Другою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 Водночас, 21.10.2016 ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого дядька в зв’язку з тим, що 23.07.2013 року Другою державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.03.2013 року, а також з підстав того, що племінники могли б спадку вати в порядку п'ятої черги, як би не було спадкоємців четвертої черги. За результатами розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 23.07.2013 року, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25.09.2017 року у справі №537/5462/16, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2017 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 23.07.2013 №1-767, видане Другою державною нотаріальною конторою на ім’я громадянки ОСОБА_1 після померлого 06.08.2012 ОСОБА_3. ОСОБА_1 вважає, що має право на спадщину після померлого ОСОБА_3 разом із спадкоємцем другої черги – ОСОБА_3, з огляду на наступне. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин. Відповідно до обставин справи Позивач є спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ОСОБА_3, тоді як ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги за правом представлення. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали однією сім’єю та вели спільне господарство з 1979 року по день смерті ОСОБА_3. При цьому, померлий ОСОБА_3 перебував на обліку в Крюківському районному відділі соціального забезпечення, з 01.06.1996 визнаний інвалідом 2-ї групи безстроково. При цьому, ОСОБА_1 доглядала за померлим, після смерті - похоронила померлого. Вказані обставини підтверджуються в тому числі, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.03.2013 у справі №537/72/13-ц. З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги за законом та особа, яка протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а саме разом із Відповідачем, який є спадкоємцем другої черги за правом представлення.

04.06.2018 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про зміну черговості в спадкуванні, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту одноосібного утримання померлого ОСОБА_3 та не доведено факт безпорадного стану померлого ОСОБА_3 і що цей стан був тривалим.

Також, відповідачем ОСОБА_2 12.06.2018 року було подано заяву про застосування строків позовної давності, на обґрунтування якої останній зазначив, що він, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідним племінником ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_3 був рідним братом його померлого 20 лютого 1998 року батька - ОСОБА_5. 06 серпня 2012 року помер його дядько ОСОБА_3 . У другу чергу право на спадкування за законом, мав його померлий 20 лютого 1998 року, батько ОСОБА_5, після померлого 06 серпня 2012 року - ОСОБА_3. У зв'язку з тим, що його батько ОСОБА_5 помер, право на спадкування після смерті ОСОБА_3 за правом представлення перейшло до нього - ОСОБА_2 До Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори 12.10.2012 року ним було подано заяву про прийняття спадщини після його рідного дядька - ОСОБА_3 який помер 05 серпня 2012 року. Він є спадкоємцем другої черги за правом представлення, а ОСОБА_1 яка проживала однією сім’єю відноситься до четвертої черги. Таким, чином наявність його заяви про прийняття спадщини автоматично унеможливило видачу свідоцтва на спадщину спадкоємцям інших черг, в тому числі і громадянці ОСОБА_1, незалежно від моменту її особистого звернення до нотаріуса. Про наявність племінника , як спадкоємця другої черги, ОСОБА_1 знала ще у момент звернення до нотаріальної контори 20.12.2012 року з заявою про видачу свідоцтва про спадщину. Про це їй було повідомлено нотаріусом разом з роз’ясненням права звернутися до суду. Отже, з моменту звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на спадщину до пред’явлення позову про зміну черговості спадкування пройшло більше трьох років, а отже ОСОБА_1 пропустила строк для звернення до суду з заявою щодо захисту своїх прав.

Позивач та її представник за угодою – адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, представником надано до суду заяву, відповідно до якої остання позов підтримує та просить його задовольнити, розгляд справи проводити без її участі та участі позивача.

Відповідач та його представник за довіреністю – ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися, представником надано заяву до суду, відповідно до якої остання просить розгляд справ проводити без участі відповідача, відзив підтримує в повному обсязі, вважає що позовна заява задоволенню не підлягає, у зв’язку з її недоведеністю. Окрім того, просить застосувати строки позовної давності позовних вимог позивача.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належними чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», та ст. 10 ЦПК України, Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справах Стаббігс та ін. проти Великобританії від 22.10.1996 року, Девеер проти Бельгії від 27.02.1980).

Необхідно зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25.09.2017 у справі №537/5462/16, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2017 року, що: «06 серпня 2012 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видане Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області серія І-КЕ № 220892 від 07.08.2012 року, актовий запис № 216.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 19/90 часток домоволодіння, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Єгорова, 18.

Як вбачається з копії спадкової справи 261/2012, ОСОБА_2 12.10.2012 року звернувся до Другої кременчуцької державною нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, як племінник, після померлого ОСОБА_3, яка посвідчена державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_8

ОСОБА_1 20.12.2012 року звернулася до Другої кременчуцької державною нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_3, яка посвідчена державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_9, але 21.12.2012 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва з підстав недоведеності факту проживання однією сім’єю з померлим та після встановлення факту проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 однією сім’єю з 1979 року по день смерті останнього рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.03.2013 року, ОСОБА_1 23.07.2013 року повторно звернулась до Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори і 23.07.2013 року державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_9, на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого 06.08.2012 року ОСОБА_3, яке зареєстроване в Спадковому реєстрі 23.07.2013 року за № 34622885.

Постановою державного нотаріуса Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 від 21.10.2016 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 після померлого 06 серпня 2012 року ОСОБА_3, так як племінники могли б спадкувати в порядку п’ятої черги, як би не було спадкоємців четвертої черги.

Як позивач ОСОБА_2, так і відповідач ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулись з заявами про прийняття спадщини за законом, при цьому позивач звернувся з такою заявою першим. Окрім того позивачем при подачі такої заяви було зазначено, що документи, які необхідні для одержання свідоцтва про право на спадщину, ним будуть подані додатково. В свою чергу відповідач для прийняття спадщини надала рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.02.2013 року, яке набрало чинності 23.02.2013 року, яким встановлено факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у період з 1979 року по 06.08.2012 року.»

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на підставі викладеного, суд погоджується з твердженням відповідача, що ОСОБА_1 знала про наявність племінника, як спадкоємця другої черги, ще у момент звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Також, необхідно зазначити, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк на звернення до суду з позовною заявою про зміну черговості спадкування.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 126, 260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зміну черговості спадкування - залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.І. Хіневич