Рішення № 76495375, 07.09.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/6630/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді - Гедз Б.М.

при секретарі - Рущак Т.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ?Банк Форум? про визнання кредитного договору №0085/07/6.10-CL від 30.11.2007 р. недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 0085/07/6.10-СL від 30 листопада 2007 року, який укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_3, визнати недійсним з моменту вчинення іпотечний договір від 30 листопада 2007 року, укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_6, ОСОБА_3.

В обгрунтування вимог, покликається на те, що 30.11.2007 року між АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та нею укладено кредитний договір №0085/07/6.10-СL, предметом якого було відкриття банком позичальнику кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 79000,00 доларів США з відсотковою ставкою 13 % річних та кінцевим терміном виконання зобов'язання 29 листопада 2017 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між АКБ "Форум" та ОСОБА_3, ОСОБА_6 укладено іпотечний договір від 30 листопада 2007 року, за яким передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. Згідно п.2.3 кредитного договору ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно графіку зменшення, що визначений в Додатку № 1 до цього договору. Згідно п.п.2.4 та 2.6 кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 20-го числа наступного за місяцем користування кредитними коштами. При цьому, з метою зарахування сплачених коштів по кредитному договору банк відкриває позичальнику спеціальний позичковий рахунок, визначений в п.2.3 договору. Проте вважає, що вказані договори було укладено з порушенням вимог ст.203 ЦПК України та положень Закону України «Про захист прав споживача», умови таких є несправедливими та грубо порушують права відповідача як споживача фінансових послуг. Зокрема, банком в порушення «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» не проведено переддоговірної роботи у встановленому НБУ порядку, не надано відповідачу як споживачу послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. У зв'язку з наданням кредиту в іноземній валюті Банком не попереджено споживача про обов'язок нести валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором; не надано інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків та комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ними. В порушення ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» та п.п. 3.1, 3.2 Правил, кредитний договір не містить детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, права дострокового повернення кредиту та графіку платежів. Договір містить несправедливі умови щодо фактично односторонньої зміни процентної ставки банком та сплати позичальником на користь банку непередбачуваних платежів у вигляді комісії. Перелічені факти відсутності переддоговірної роботи та необхідних умов в кредитному договорі, особливо в частині відсутності законного визначення ціни договору (неврахування всіх витрат позичальника, неоформлення графіку платежів з необхідними даними, невизначення сукупної вартості кредиту, абсолютного значення здорожчання кредиту), що мав зробити банк, проте свідомо не зробив, фактично призвели до того, що позивач з вини банку не мав достатньої та необхідної інформації для прийняття рішення щодо укладення чи неукладення кредитного договору на наявних умовах, а якби мав всю необхідну інформацію в повному обсязі, особливо про ціну договору в частині абсолютного здорожчання кредиту та валютні ризики у зв'язку з ним, то не уклав би його на таких умовах. Крім того, в кредитному договорі між банком та позивачем умовою надання кредитних коштів є виконання споживачем ряду обов'язків, передбачених п.2.2 Договору, які несуть для споживача одразу ж додаткові витрати, натомість обов'язок банку надати кредитні кошти чітко не визначений, а також взагалі не встановлено строк його виконання, що фактично означає наявність в договорі умови, за якою банк може виконати чи не виконати своє зобов'язання на власний розсуд. У розділі 3 договору встановлені права та обов'язки сторін, так для банку встановлено всього два обов'язки, при чому, один із них полягає в дотриманні банківської таємниці, що і так само по собі врегульовано законодавством, а другий - в загальному обов'язку банку надати кредит без будь-якого визначення строків його виконання. В той же час, для позичальника в підпункті 3.3 Договору встановлено 13 обов'язків з чіткими строками їх виконання і частина цих обов'язків надмірно обтяжує позичальника. Перелічені факти свідчать, що при укладенні договору з боку банку було свідомо допущено встановлення таких умов договору, які порушують принцип рівності сторін, порушують ЗУ "Про захист прав споживачів" та в цілому призводять до суттєвого дисбалансу договірних прав та обов'язків на користь банку, що погіршує становище позичальника та порушує його цивільні права. За таких умов згідно частини 6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" договір підлягає визнанню недійсним. Недійсність кредитного договору тягне за собою недійсність укладеного з метою забезпечення виконання зобов'язань за таким іпотечного договору.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 02.03.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.

05.04.2018 року представник ПАТ «Банк Форум» подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає вимоги незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказаний кредитний договір є договором приєднання, умови якого розробляються Банком та укладення якого відбувається внаслідок приєднання Боржника. Так, у відповідності до ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» боржнику за два дні до укладення кредитного договору 30 листопада 2007 року, було надано текст договору для ознайомлення та консультування з експертами (з правових, економічних питань), чим було належно забезпечено права споживача. В подальшому боржник вчиняв дії, що відповідали його волевиявленню та були спрямовані на виконання договору за умовами кредитування: подавав заяву про видачу кредитних коштів, отримував на рахунок вказані кошти та здійснював їх повернення. Банк не вчиняв умисних дій, які вводили боржника в оману щодо обставин, які мають істотне значення та не замовчував наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, а навпаки належно забезпечив права та надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки. Крім того, відповідно до п. 7.2 кредитного договору сторони зафіксували свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови і зобов'язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, зазначених в цьому договорі. Також, при укладанні кредитного договору між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_3 між сторонами було погоджено розмір відсоткової ставки, яка є фіксованою - 13,5 %. При цьому, доказів порушення ПАТ "Банк Форум" умов кредитного договору щодо нарахування сум відсотків за кредитним договором позивачем не надано. В договорі сторони фактично зафіксували розмір сплати щомісячних платежів, а також підстави та розмір нарахування штрафних санкцій за порушення строку та повноти сплати кредитних коштів та процентів за їх користування, а тому саму по собі відсутність в додатках до договору графіку платежів із зазначенням сум погашення основного боргу та процентів за користування кредитом, не можна вважати підставою для визнання кредитного договору недійсним. Укладаючи оспорюваний кредитний договір в іноземній валюті, позивачу було відомо, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним, що він має тенденцію постійної девальвації, а відтак він усвідомлював можливі ризики та наслідки. Крім того, позивач згідно з ч. 2 ст. 1056 ЦК України, мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів", у позивача існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом вона не скористалася, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, боржник не відмовлялася від отримання кредитних коштів саме в валюті - доларах США. В задоволенні позову просив відмовити (а.с. 46-49).

Представник позивача - адвокат Колянковський Т.М. 24.05.2018 року подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що аргументи відповідача не грунтуються на положеннях законодавства, оскільки, банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту. Згідно п.3.1 Правил НБУ, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача. Також такий має містити графік платежів, в якому має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом, сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту. Перелічені факти відсутності переддоговірної роботи та необхідних умов в кредитному договорі, особливо в частині відсутності законного способу визначення ціни договору (неврахування всіх витрат позичальника, неоформления та невідображення в договорі графіку платежів з необхідними даними, невизначення сукупної вартості кредиту в договорі, абсолютного значення здорожчання кредиту), що мав зробити банк, проте свідомо не зробив, фактично призвели до того, що позивач з вини банку не мав достатньої та необхідної інформації для прийняття рішення щодо укладення чи неукладення кредитного договору на наявних умовах, а якби мав всю необхідну інформацію в повному обсязі, особливо про ціну договору в частині абсолютного здорожчання кредиту та валютні ризики у зв'язку з ним, то не уклав би його на таких умовах. Відсутність передбачених законодавством умов та елементів договору свідчить про недотримання вимог законодавства при укладенні договору та невідповідність змісту договору цим вимогам, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Відповідно до п. б ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, із наведеного вбачається, що при укладенні оспорюваного кредитного договору банком не було дотримано вимог законодавства щодо необхідних елементів угоди (в першу чергу щодо належного визначення ціни та витрат споживача у зв'язку з таким кредитом), що свідчить про укладення цього договору з використанням нечесної підприємницької практики, а тому такий договір повинен бути визнаний недійсним (а.с. 90-97).

Крім того, 09.08.2018 року представником ПАТ «Банк Форум» Кондяковим А.С. подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що банк не погоджуються з доводами позивача, вважає їх безпідставними та звертає увагу крім іншого, на те, що 18.06.2015 року Залізничним районним судом м. Львова було ухвалено заочне рішення у справі № 462/3625/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Вказаним рішенням, яке 17.07.2015 року набрало законної сили позовні вимоги банку задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» кредитні кошти в розмірі 143 858 доларів США 42 центи, що в еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 24 лютого 2015 року становить 4 069 929 гривень 92 копійки та штрафні санкції за порушення умов кредитного договору № 0085/07/6.10-CL від 30 листопада 2007 року, несвоєчасну сплату нарахованих відсотків в розмірі 2205200 гривень 63 копійки. Таким чином, суд у справі між тими ж сторонами прийшов до висновку та встановив, що факт, що кредитнимй договір №0085/07/6.10-CL від 30 листопада 2007 року підписано належними сторонами та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства (а.с. 125-129).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, покликаючись на мотиви такого та позов просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, при цьому, у запереченні на відповідь на відзив представник ПАТ «Банк Форум» - Кондяков А.С. просить про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с. 137), що суд вважає за можливе.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

У мвідповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач звертаючись до суду із позовом, покликається на його недійсність, вважає, що такий укладено з порушенням вимог ст. 203 ЦПК України, положень Закону України «Про захист прав споживача», умови таких є несправедливими та грубо порушують права відповідача як споживача фінансових послуг.

Судом встановлено, що 30 листопада 2007 року між АКБ "Форум" (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0085/07/6.10-CL, предметом якого було надання відкриття банком позичальнику кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 79 000,00 доларів США з відсотковою ставкою 13 % річних та кінцевим терміном виконання зобов'язання 29 листопада 2017 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між АКБ "Форум" та фізичною особою ОСОБА_3, ОСОБА_6 укладено іпотечний договір від 30 листопада 2007 року, за яким передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п.2.3 Кредитного договору ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно графіку зменшення, що визначений в Додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору. Повернення кредитних коштів здійснюється шляхом сплати позичальником коштів на відкритий йому позичковий рахунок.

Згідно п.п.2.4 та 2.6 Кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. При цьому, з метою зарахування сплачених коштів по Кредитному договору банк відкриває позичальнику спеціальний позичковий рахунок, визначений в п.2.3 договору.

Разом з тим, внаслідок невиконання грошових зобов'язань за вказаним договором ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.06.2015 року у справі № 462/3625/15-ц ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги банку задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» кредитні кошти в розмірі 143 858 доларів США 42 центи, що в еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 24 лютого 2015 року становить 4 069 929 гривень 92 копійки та штрафні санкції за порушення умов кредитного договору №0085/07/6.10-CL від 30 листопада 2007 року, несвоєчасну сплату нарахованих відсотків в розмірі 2 205 200 гривень 63 копійки. Так, у вказаному рішенні встановлено, що 30 листопада 2007 року між АКБ "Форум" в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 0085/07/6.10-CL, предметом якого було надання відкриття банком позичальнику кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 79 000,00 доларів США з відсотковою ставкою 13 % річних та кінцевим терміном виконання зобов'язання 29 листопада 2017 року. Також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 79 000,00 (сімдесят дев'ять тисяч) доларів США 00 центів, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 0085/07/6.10-CL від 30.11.2007 року за період з 24.02.2014 року по 23.02.2015 року. А відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, незважаючи на значний термін прострочення за кредитним договором, надісланої банком та отриманої відповідачем вимоги щодо сплати боргу, ним не повернуто банку ні простроченої заборгованості за кредитним договором, ні повної сплати кредиту з процентами (а.с. 138-139).

Отже, дані обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили 17.07.2015 року, відтак, доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Крім того, у відповідності до п.7.2 Кредитного договору, сторони зафіксували свою згоду з тим, що ними узгодженні усі істотні умови і зобов'язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, зазначених в цьому договорі. Умови кредитування відповідно п. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" позичальником отримано до укладення цього Договору. Відкликання згоди на укладення кредитного договору оформлюється письмовим повідомленням, яке позичальник зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати банку до закінчення строку, зазначеного в п. 3.4.2 цього договору.

А відповідно до п.7.3 Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений договір кредиту та іпотечний договір, були добровільно підписані ОСОБА_3, про що свідчить наявний на кожному аркуші договорів підпис останньої, а відтак така погодилася зі всіма істотними умовами договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, як це передбачено ч.1 ст. 628 ЦК України.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, a також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із змісту ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст.1,11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції що була чинною на момент укладення кредитного договору), ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в їх системному зв'язку вбачається, що банк, як фінансова установа при видачі споживчого кредиту зобов'язаний надати споживачу усю необхідну інформацію, в тому числі і щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У відповідності до положень пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, зважаючи на вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку про те, що встановлення умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є необхідною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 ЦК України.

Рішенням суду встановлено, що банк свої обов'язки за кредитним договором виконав та надав позивачу кредитні кошти, факт отримання яких нею не оспорюється, однак позивач свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим ухвалено рішення суду про задоволення позовних вимог банку.

Крім того, судом встановлено, що позичальник добровільно визначив та обрав для себе контрагента, суму кредиту, валюту кредитування, термін та порядок його погашення, що підтверджується належними та допустимими доказами, графік погашення заборгованості за кредитним договором підписаний власноруч позивачем; договір кредиту не суперечить нормам ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки при укладенні договору волевиявлення позичальника було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в такому, банк, керуючись ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначив інформацію про умови кредитування, вартість споживчого кредиту, розмір сплати щомісячних платежів, а також підстави та розмір нарахування штрафних санкцій, такий підписаний особисто позивачем, що свідчить про те, що вона була з ними ознайомлена належним чином.

Протягом дії кредитного договору позивач не зверталася до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін до запропонованої до підписання редакції кредитного договору, за роз'ясненням положень, які були їй не зрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору, а також не скористалася правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний та іпотечний договори, укладені між сторонами є несправедливим для неї, оскільки при підписанні даних договорів позивач ознайомилась та погодилась з їх умовами, а відтак, проаналізувавши встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним, а всі твердження позивача з даного приводу судом розцінюються як її спосіб захисту власних інтересів від наслідків, можливість настання яких залежить лише від її добросовісної поведінки при виконанні взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.

Враховуючи викладені фактичні обставини укладення спірного кредитного договору та його зміст, з урахуванням норм чинного законодавства на момент його укладення, суд вважає, що у відповідності до вимог ст. ст. 203, 1054, 1055 ЦК України, а також інших наведених вище нормативно-правових актів при укладанні спірного кредитного договору, між його сторонами були дотримані всі передбачені діючим на той час законодавством істотні умови даного виду договорів, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті, а також дотримані вимоги щодо форми кредитного договору. Окрім того, на момент укладення спірного кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи. Таким чином, викладене виключає можливість визнання спірного кредитного договору недійсним як правочину повністю чи частково, зокрема і на підставі ст. 230 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок їх доказування. Крім того, суд не повинен безпосередньо брати участь у зборі доказового матеріалу. Згідно із ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано, а позивач не довів тих обставин, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, у зв'язку з цим суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 11-13, 76-81, 89, 95, 141, 258, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 230, 525, 526, 530, 627-629, 638 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ?Банк Форум? про визнання кредитного договору №0085/07/6.10-CL від 30.11.2007 р., укладеного між АКБ?Форум? та ОСОБА_3 недійсним відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено -17 вересня 2018 року

Суддя: (підпис) Б. М. Гедз

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз