Постанова № 76495209, 12.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/8153/15 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/2516/18 Іванченко М.В.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Полякова О.З.

Воробйової І.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 26 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу, посилаючись на те, що 21.05.2013 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АС/3207741, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди внаслідок експлуатації транспортного засобу «Faw» д/н НОМЕР_1.

11.06.2013 року в м. Запоріжжя на пр. Леніна - бул. Шевченко сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_3

12.06.2013 року на адресу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, звернулась ОСОБА_5

Згідно рахунку №48 від 26.06.2013 року та рахунку №66 від 29.08.2013 року, наданих ПП ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю НОМЕР_4 в результаті його пошкодження в ДТП, склала 20 922 грн.

Відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» відшкодувало ОСОБА_5 витрати на ремонт автомобіля в сумі 19922 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Розрахунок був здійснений за рахунками №48 та №66 за мінусом франшизи, передбаченої Полісом АС/3207741 в сумі 1000 грн.

Відповідно до п.п.ґ.) п.38.1.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо не повідомив страховика у визначені строки.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» для досудового врегулювання спору було направлено ОСОБА_3 претензію №030214-5681/К від 03.02.2014 року з вимогою сплатити страхове відшкодування в порядку регресу.

24.02.2014 року на адресу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» надійшов відзив відповідача, в якому останній зазначав, що у нього відсутні правові підстави для задоволення претензії, так як він виконав вимоги п.33.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме здійснив заходи для запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

04.04.2014 року позивачем була надана відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3, де зазначалося, що підставою для пред'явлення претензії стало не надання відповідачем письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Зазначає, що відповідно до Постанови Верховного Суду України №6-1цс14 від 12.02.2014 року неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після внесених до нього змін ЗУ від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене статтею 38 базового Закону право страховика на звернення до суду з регресним позовом у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а отже не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову.

01.07.2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якому були визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (ст.33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (ст.38).

Згідно із підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній до 07.08.2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з якими було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до абзацу «ґ» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній до 07.08.2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак, із внесенням Законом України від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування» змін у статтю 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів».

Проте, відповідні зміни до абзацу «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Однак, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції з 18.09.2011 року по 08.01.2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП. Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17.02.2011 року №3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» борг в сумі 19 922 грн. та стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218грн.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 26 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»» страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 19 922 грн. та судові витрати в сумі 1218 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На зазначену апеляційну скаргу позивачем було подано відзив, у якому підтверджені висновки суду першої інстанції, а доводи скарги визначені необґрунтованими та такими, що не є підставами для скасування рішення суду.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права.

Судом встановлено, що 21.05.2013 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» та ОСОБА_4 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3207741, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» взяло на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з участю забезпеченого транспортного засобу «Faw» д/н НОМЕР_1.

11.06.2013 року в м. Запоріжжя на пр. Леніна в районі будинку №167 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_5, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2013 року, яка набрала законної сили 08.07.2013 року, водія ОСОБА_3, який порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

12.06.2013 року до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку звернулася ОСОБА_5

Згідно рахунку №48 від 26.06.2013 року та рахунку №66 від 29.08.2013 року, наданих ПП ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6 в результаті його пошкодження в ДТП, склала 20 922 грн.

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» визнало подію, що сталася 11.06.2013 року в м. Запоріжжя по пр. Леніна, страховим випадком, що підтверджується страховими актами № АС/3207741-1 від 26.07.2013 року та № АС/3207741-1-1 від 11.11.2013 року.

Відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»» відшкодувало ОСОБА_5 витрати на ремонт автомобіля в сумі 19 922 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15105 від 29.07.2013 року на суму 19 158грн. та №1129 від 13.11.2013 року на суму 764 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як водій забезпеченого транспортного засобу без поважних причин не виконав обов'язок щодо повідомлення страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про ДТП протягом передбаченого п.п.33.1.4. п.33.1. ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ч. 1 п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом п.п.33.1.4. п.33.1. ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п.п. ґ) п.п.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків. З матеріалів справи вбачається, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, сама страхова компанія відповідача його визнала, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому доводи позивача та висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковими, такими, що не відповідають обставинам справи.

Неповідомлення страховика про настання страхового випадку само по собі не є підставою для пред'явлення регресного позову.

Доказів того, що внаслідок неповідомлення відповідачем у встановлені строки страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди у ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" виникли необґрунтовані виплати, не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову не відповідають встановленим обставинам, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 26 вересня 2016 року по цій справі скасувати та прийняти нову постанову: «У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу - відмовити».

Дата складання повної постанови 17 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: