Вирок № 76494531, 17.09.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/323/17

Пр. № 1-кп/333/27/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

при секретарі: Кунець В.В.,

за участю прокурора: Ворона М.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника - адвоката: Першина І.М.,

потерпілого: ОСОБА_2.,

представника потерпілого - адвоката : ОСОБА_3.,

представників цивільних відповідачів: ОСОБА_4,

ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м. Семипалатинськ, Республіка Казахстан, росіянина, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

судовим слідством, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2016 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснював рух по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя, з боку вул. Космічної в напрямку вул. Європейської, зі швидкістю не менше 70 км/год, що перевищує максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті.

В цей же час, в районі буд. № 18, проїжджу частину вул. Чумаченка у недозволеному для цього місці, перетинав пішохід ОСОБА_6., який рухався зліва направо за напрямком руху автомобіля «SCANIA R124».

Водій ОСОБА_1, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити на проїжджій частині пішохода ОСОБА_6., та маючи при цьому технічну можливість уникнути наїзду на нього, своєчасних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6.

Своїми діями водій ОСОБА_1, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 987/16 від 23.12.2016 року, порушив вимоги п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами № 869 від 21.10.2015 року, відповідно до яких:

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

п. 12.4. «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»;

п. 12.9. «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7».

Порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1. знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6. отримав смертельні тілесні ушкодження.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 3946 від 16.12.2016 року, смерть ОСОБА_6. настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка виразилася в виникненні лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, забиття головного мозку, крововиливів під м'які мозкові оболонки і в м'які покриви голови, синця і саден в області голови, що ускладнилося набряком головного мозку.

Всі пошкодження, виявлені при експертизі трупа ОСОБА_6., з огляду на їх морфологічні характеристики, могли утворитися 17.11.2016 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні автомобіля, що рухається з пішоходом.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні на протязі розгляду справи не визнавав та пояснив наступне. 17.11.2016 року він проходив стажування на посаді водія у ОСОБА_7. Офіційно він не був працевлаштований на даній посаді. Існувала усна домовленість між ним та ОСОБА_7. про те, що він повинен був привезти у призначене місце певний вантаж, а ОСОБА_7 оплатить йому роботу як водія автомобіля. Маршрутного листа ОСОБА_7 йому не видав. В зв'язку з вищезазначеним, 17 листопада 2016 р., близько об 11-30 год., він зібрався їхати у відрядження в напрямку парку «Дубовий гай» в м. Запоріжжя, щоб здійснити завантаження автомобілю, тому виїхав з гаражу на вантажному автомобілі - тягач «SCANIA R124» з напівпричепом, який належить ОСОБА_7. До 17.11.2016 р. він не їздив на автомобілі даної марки. Даний автомобіль був у справному технічному стані. Тахошайбу в день ДТП він не перевіряв. Загальна вага даного автомобіля, разом з причепом складає приблизно 11 тонн. Причеп був пустий. Висота автомобіля приблизно 3,5 м. Погода була похмура, без опадів, зранку був приморозок. Керуючи даним автомобілем, він повернув з вул. Космічної на вул. Чумаченка в м. Запоріжжя. На дорозі по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя знаходилось по дві смуги в різному напрямку. В правій полосі, по напрямку його руху, знаходились припарковані до узбіччя автомобілі, він їхав зі швидкістю 60 км/год, ближче до цих автомобілів, частково знаходячись на правій і на лівій смузі в напрямку його руху. Дорога була рівною, асфальтне покриття - сухе. Видимість була хороша, не менше 300 м. Проїхав два пішохідних переходи, в цей час звертав увагу на тротуари, чи не збирається хтось з пішоходів вибігати на проїзну частину. Коли проїхав наступний пішохідний перехід, помітив на проїзній частині дороги, з боку зустрічної лівої смуги, чоловіка (дідуся з палицею, на якому були темні окуляри), якому декілька кроків залишалось до розділової смуги. Оскільки потерпілий призупинився на декілька секунд, він подумав, що чоловік поверне голову в його бік та побачить вантажний автомобіль, який рухався в його напрямку. Дідусь, так і не подивившись в його бік, раптом пришвидшив свій рух і почав швидко рухатися по проїзній частині навскоси, не дивлячись назад, при цьому знаходячись майже спиною відносно його автомобіля. Він здійснив екстрене гальмування автомобіля. В цей час на дорозі проїжджали транспортні засоби в зустрічному напрямку. Під час гальмування його вантажний автомобіль почав рухатись до низу, зачепив легковий автомобіль, припаркований з правого боку, внаслідок їх зіткнення, відбувся розворот його автомобіля, його причеп залишився на смузі руху, а тягач розвернуло. Він вийшов з автомобіля, побачив, що потерпілий лежав на спині на проїзній частині, на відстані приблизно кроки чотири від розділової смуги. Підійшовши до потерпілого, побачив, що той дихає. Почав викликати поліцію, швидку допомогу, які невдовзі приїхали. Дідуся поклали до машини швидкої допомоги. Працівники поліції провели тест на вміст алкоголю в його організмі та почали проводити інші слідчі дії. Під час проведення слідчих дій було встановлено, що гальмівний слід становив 36-39 м, він погоджується з даними висновками. Вважає, що дані щодо швидкісного режиму автомобіля в момент ДТП, які відображені в тахографі (70 км/год) не відповідають дійсності, оскільки прилад, на його думку, на момент події був не справний. Вважає, що не мав технічної можливості уникнути зіткнення з потерпілим. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди про стягнення моральної шкоди не визнав. Зазначив, що разом з ОСОБА_7. відшкодував потерпілому затрати на поховання у сумі 7000 грн., вважає, що цієї суми достатньо для відшкодування матеріальної шкоди.

Після надходження до суду висновку експерта за результатами проведення судової інженерно- транспортної експертизи № 146-18 від 22 березня 2018 року обвинувачений в судовому засіданні 21.05.2018 року визнав свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його провина підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, що узгоджуються між собою, а саме:

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2. пояснив, що 17.11.2016 р. йому зателефонували і повідомили, що на вул. Чумаченка в м. Запоріжжя збитий автомобілем його вітчим - ОСОБА_6., з яким його мати прожила у шлюбі 29 років, вони жили окремо від нього. Він приїхав на місце події, тіло вітчима було вже в автомобілі швидкої допомоги. Він поспілкувався зі слідчим, який записав данні його та потерпілого. На місці події проводився огляд місця ДТП, встановлювались свідки події. ОСОБА_6. на день смерті було 82 роки, він був пенсіонером. В день смерті проходив профілактичне обстеження в залізничній лікарні. Зір у вітчима був поганий, тому ходив в окулярах, які почав носити досить давно. Пересувався вітчим за допомогою палиці, яку використовував при ходьбі. По квартирі ОСОБА_6. міг пересуватись і без палиці, в інших випадках, за звичкою пересувався з палицею. У разі необхідності, вітчим міг пришвидшити свій рух. Будь-яких хвороб, пов'язаних з ногами ОСОБА_6. не мав. В день ДТП був осінній ясний день, без опадів, дорожнє покриття було сухе. На місці події, по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя, проїжджа частина мала по дві смуги руху в кожному напрямку. На дорозі знаходились два пішохідні переходи, місце наїзду було між ними. Яка відстань була між пішохідними переходами - не знає. Видно було, що вантажний автомобіль (фура з причепом, марку автомобіля не знає) під керуванням ОСОБА_1 рухався в напрямку від колишнього пологового будинку №7 в бік райвиконкому. Довжина гальмівного шляху становила близько 25-30 метрів. Сліди гальмування розташовувались посередині смуг в напрямку руху транспортного засобу під керування водія ОСОБА_1. Водій ОСОБА_1 пояснив на місці ДТП, що не зміг уникнути зіткнення з пішоходом, який намагався перебігти дорогу. Під час розмови, на місці події, він не помічав ознак сп'яніння у водія, останній не говорив йому, що він перебуває у трудових відносинах з власником автомобіля. Після події ОСОБА_7, який приїхав разом з ОСОБА_1, дав йому 7000 гривень, які він витратив на отримання дозволу на поховання та оплатив роботу по підготуванню могили для вітчима. Дану суму він не включав у свої позовні вимоги. На задоволенні позовних вимог наполягав. Покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що точну дату події він не пам'ятає, в світлий час доби, приблизно в середині дня, він знаходячись у себе вдома в квартирі, яка розташована на третьому поверсі, почув з вулиці звук гальм автомобіля. Він виглянув у вікно та побачив, як вантажний автомобіль гальмував, його кабіна складалась, і в цей момент відбувся удар боковою частиною кабіни автомобіля похилої людини, яка пересувалася через проїзну частину з палицею в руці швидким темпом. Внаслідок удару, похилу людину відкинуло на 1-2 метри в бік. Автомобіль зупинився, водій вибіг з нього і підбіг до потерпілого. Також до потерпілого підбігли інші люди. Коли він побачив, що працівники поліції проводять опитування очевидців, підійшов на місце ДТП та надав свої анкетні данні. Його вікно, з якого він бачив дане ДТП, знаходилось не навпроти місця події, а зі зміщенням вліво. Свідок пояснив, що відстань від вікна, з якого він бачив ДТП, до місця зіткнення автомобіля з пішоходом становить приблизно 20 метрів, на цьому проміжку відстані знаходяться дерева (на них вже не було листя) та стовп. Коли він бачив ДТП, йому було видно, що вантажний автомобіль з причепом рухався по середині своєї смуги. Пішохід - дідусь, до удару пересувався на смузі, по якій рухався вантажний автомобіль, в швидкому темпі, в його руках була палиця, але він на неї не опирався під час руху. Пішохід пересувався не по пішохідному переходу, він рухався зліва направо відносно вантажного автомобіля. Він не пам'ятає достеменно, чи були у пішохода окуляри. В момент удару пішохід знаходився ближче до узбіччя. Наїзду колесами на пішохода не було, був удар по ньому частиною кабіни (з боку водія, ближче до паливного баку), коли вона розвернулась від різкого гальмування. В день ДТП асфальтне покриття було сухе, на вулиці було ясно, опадів не було. На момент ДТП, на правому боці дороги знаходилось декілька автомобілів: чорний шевроле та ще один автомобіль (марку не знає), в якому знаходилась людина (після удару пішохода, кабіна вантажного автомобіля врізалась в даний автомобіль, внаслідок чого в ньому повибивалось скло). Свідок зазначив, що потім він також був присутнім при проведені слідчого експерименту, під час якого повідомив працівникам поліції всі відомі йому обставини ДТП, яке він бачив. Під час слідчого експерименту працівниками поліції проводились заміри, інсценувалось зіткнення, людина, яка була за пішохода, також була особою похилого віку. Під час слідчого експерименту погодні умови (на вулиці йшов сніг) відрізнялись від умов, які були на момент ДТП.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9. пояснив, що 17 листопада 2016 р. близько о 12 год. 30 хв. по вул. Чумаченка біля будинку №18, в районі магазину «Смак», між пішохідними переходами, біля бордюру, з правого боку по ходу руху, стояв припаркований належний йому автомобіль. В цьому місці, окрім його, були також припарковані інші автомобілі. Він сидів на водійському сидінні в своєму автомобілі та складав папери. В цей час в його автомобіль врізалась фура, від удару більше половини корпусу його машини виштовхнуло на газон, задня частина з колесами залишалась на проїзній частині. Коли він прийшов до тями, то побачив, що величезна фура влетіла у водійські двері його автомобіля. Тягач стояв впритул до дверей (біля водійського сидіння) його автомобіля. Фура після зіткнення знаходилась в основному в правій смузі по ходу її руху. Точно не пам'ятає, але після зіткнення, якась частина фури могла знаходитьсь в лівій смузі по ходу її руху. Сам момент зіткнення тягача з його автомобілем він не бачив, оскільки очі в цей час були опущені до низу. Вважає, що водій фури до зіткнення, не міг рухатись в правій полосі по ходу свого руху, оскільки на проїзній частині були припарковані автомобілі, які б заважали її руху. Свідок пояснив, що йому було тяжко вибиратись зі свого автомобіля, оскільки з лівого боку знаходилась фура, з правого боку - дерево на відстані, приблизно 10 см, тому він не міг відчинити передні двері машини. Потім він все ж таки вибрався зі своєї машини, обійшов автомобілі та побачив дідуся, який лежав на проїзній частині дороги, майже перпендикулярно дорозі, на спині, руки по швах, ноги в бік бордюра. Чи були біля дідуся палиця, окуляри - не пам'ятає. На місці події ходив водій фури, як пізніше вияснилось, ОСОБА_1. Гальмівний шлях фури був приблизно 4 метра. Невдовзі приїхала швидка допомога, дідуся поклали до швидкої. Потім приїхала друга швидка допомога, яка надавала медичну допомогу водію фури, бо він знаходився в стані шоку. Також медичні працівники обробили йому (свідку) рани , які були в порізах від розбитого скла. Потім приїхали працівники поліції, були викликані слідчі, які почали оформляти матеріали ДТП. В день ДТП була хороша, ясна погода, опадів не було, асфальтне покриття було сухе. На дорозі було чотири смуги руху, по дві в кожному напрямку, між ними - подвійна суцільна. Рух по дорозі не був інтенсивний. Свідок пояснив, що на місці ДТП, спереду нього, на деякій відстані знаходився пішохідний перехід і кінцева зупинка маршрутного таксі з правого боку, а з лівого - кільце тролейбуса, з правого боку ще один пішохідний перехід, на приблизно однаковій відстані, як і інший пішохідний перехід. Видно було, що дідусь перебігав дорогу по середині між двома пішохідними переходами. Була нормальна достатня видимість для водіїв транспортних засобів, які б рухались по ходу. Під час проведення слідчих дій в день ДТП, працівники поліції у водія фури знімали в автомобілі картку, яка показує швидкість, і як він пам'ятає, було відсутнє перевищення швидкості водієм ОСОБА_1 В цей день, в розмові ОСОБА_1 йому пояснював, що дідусь дійшов спокійно до подвійної суцільної, потім подивився в його бік та різко побіг, а він, щоб уникнути зіткнення з дідусем, почав крутити кермо вправо і влетів в його припаркований автомобіль.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що в день ДТП, він їхав по вул. Чумаченко в м. Запоріжжя, в районі кінцевої зупинки 14-го тролейбусного маршруту по правій смузі в зустрічному напрямку. В напрямку його руху було ще дві полоси. Погода була ясна, опадів не було. Він побачив, що з його боку, чоловік, який минув вже розділову смугу, перебігав дорогу. В момент, коли побачив цього чоловіка, останній вже встиг перебігти смугу руху по якій він їхав. В руках у чоловіка щось було чи то палиця, чи пакет, точно не пам'ятає. З іншого боку він почув звук гальмування автомобіля, відволікся на пару секунд, коли повернув голову, то побачив, що цей чоловік вже лежав на дорозі. Він був присутній при проведені слідчого експерименту, під час якого інсценувалось як пішохід перебігав дорогу, тому особа похилого віку виконувала роль пішохода та перебігала дорогу, а слідчий робив заміри, будь-яких дій з автомобілем не проводилось Він точно не пам'ятає, як саме перебігав статист під час слідчого експерименту (з початку проїзної частини чи після розділової смуги). Перед проведенням слідчого експерименту, слідчий зачитував йому про його права та обов'язки. Під час проведення слідчого експерименту, були присутній також обвинувачений, свідки ДТП. Протокол проведення слідчого експерименту підписав, перед цим пробіг текст очима. В день, коли проводився слідчий експеримент, йшов сніг.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11. пояснив, що він був залучений по даному кримінальному провадженню в якості спеціаліста по тахографам. Він має всі необхідні сертифікати по здійсненню сервісу тахографів. По шайбі, яка була вилучена з транспортного засобу - вантажного автомобіля, учасника даного ДТП, можливо побачити час, коли вона була встановлена, коли автомобіль почав рухатися і коли закінчив рух. З неї видно, що проміжок часу, з моменту початку руху водієм і до його закінчення, маленький - приблизно 5 хвилин. Потім швидкість руху знизилася. Дістали шайбу через 3 години. Максимальна швидкість руху автомобіля, в цей проміжок часу, приблизно 70 км/год. Спочатку руху швидкість автомобіля була 60 км/год, поступово вона підвищилась до 70 км/год, потім різко обірвалась. Вантажний автомобіль повинен проходити раз в два роки калібровку та адоптацію, за результатами яких складається та видається протокол, якщо він проходить дану процедуру, то похибка на тахографі допустима в межах 1-2 км. Чи проходив даний вантажний автомобіль вищенаведену процедуру у встановлені законодавством строки, йому не відомо. Тахокарта була трохи не правильно заповнена, а саме: не вірно заповнені поля, в яких зазначаються, місце де встановили дану шайбу та де її дістали, на її покази - це ніяким чином не впливає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що він працює директором автошколи «Радар» та був присутній в якості понятого під час слідчого експерименту по даному кримінальному провадженню, з приводу руху автомобіля по вулиці в Космічному мікрорайоні м. Запоріжжі. Під час даного слідчого експерименту, в його присутності, вантажному автомобілю була поставлена тахошайба в прилад, який слідкує за швидкісним режимом транспортного засобу, режимом роботи водія, пройденою відстанню - тахограф. Потім учасники експерименту, серед них також був власник автомобіля ОСОБА_7, сіли в даний автомобіль, який знаходився на майданчику та на протязі певного часу не використовувався, завели його, виїхали з АТП, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, б. 150, проїхали певну ділянку по трасі Харків-Сімферополь, виїхали знову на вул. Космічну та ще проїхали до 40-го магазину по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя, при цьому за весь час спостерігали за стрілкою на спідометрі. Автомобіль рухався з різною швидкістю. Після того, як автомобіль проїхав певну ділянку дороги, вони вийняли тахошайбу. Покази, які були на стрільці спідометра відповідали тим, що показувала тахошайба. Яка погода була під час слідчого експерименту - не пам'ятає. Похибка в показах тахографа допустима - 5-6 км. Власник вантажного автомобіля «SCANIA R124» (об'єкта ДТП) ОСОБА_7 звертався, в 2016 р. до їх підприємства для проведення калібровки тахографа та технічного огляду даного автомобіля, після чого був виданий протокол адаптації.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт Запорізького НДЕКЦ ОСОБА_13 пояснив, що під час підготовки висновку від 23.12.2016 р. за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи, по даному кримінальному провадженню, ним було враховані вихідні дані, що пішохід (потерпілий) з краю проїзної частини дороги стартонув і бігом перетинав проїзну частину. Якщо пішохід зупинився на розмежувальній лінії 1.3., то небезпека буде виникати з моменту початку руху в сторону полоси руху автомобіля. Якщо момент небезпеки для водія ОСОБА_1 зміниться, то це впливає на зроблені ним експертні висновки. Вихідні дані відносно того, що потерпілий бігом перетинав проїзну частину встановлені на підставі показів свідків, результатів слідчого експерименту. Існує метод для встановлення темпу бігу: мірний відрізок вимірюється (зазвичай на тій ж ділянці дороги, де відбулося ДТП) від встановленого місця наїзду на проїжджій частині до розмежувальної лінії, потім експериментальним шляхом статист тричі долає цю ділянку за такий час, як в момент ДТП. Початкову точку для вимірювання (момент небезпеки) слідчий обирає сам, виходячи із обставин ситуації на підставі показів свідків тощо. Якщо 5 свідків зазначили різні покази, то слідчий має право для кожного показу свідка задати свій момент небезпеки. Під час виготовлення висновку, ним брались до уваги вихідні данні, встановлені слідчим під час досудового розслідування. В його висновку допущена описка в зазначенні відстані, яку подолав потерпілий до моменту наїзду - 19 метрів, під час дослідження у формулах розрахунок робився на підставі вищезазначеної відстані. В постанові слідчого дана відстань зазначена у розмірі 19,2 м. Дана розбіжність є незначною і не впливає на його висновки. Дані щодо швидкості руху потерпілого по проїзній частині до наїзду впливають на експертні висновки. Рух пішохода ОСОБА_6. з бордюра на дорогу є початком виходу пішохода на проїзну частину. Мінімальна швидкість руху водія ОСОБА_1 становить приблизно 70 км/ год., гальмівний шлях - 39 м. При такій швидкості і гальмівному шляху він міг би уникнути наїзду на пішохода. Водій ОСОБА_1 почав реагувати за 4,8 секунд до наїзду з моменту виникнення небезпеки. Зупинний шлях ОСОБА_1 - 80 м. Видимість 300 метрів - це необмежена видимість. Вважає, що наявність снігу під час слідчого експерименту могла вплинути на об'єктивність даних відносно темпу руху потерпілого під час ДТП.

Крім показів потерпілого та свідків, судом досліджені письмові докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.11.2016 року та схемою до протоколу огляду місця ДТП від 17.11.2016 року, відповідно до якого оглянуто місце події - проїжджа частина дороги від вул. Космічна до вул.( Малиновського) Європейська, сухий чистий асфальт, дорожні знаки 5.35.1, 5.35.2, плями крові на проїжджій частині, труп ОСОБА_6., 1933 р.н., знаходиться в кареті ШМД. На транспортному засобі - автомобілі «SCANIA R124» пошкодження передньої правої, передньої лівої частини кузову. Вилучено з автомобіля «SCANIA R124» тахошайбу та долучено до матеріалів ОМП;

-висновком експерта № 987/16 від 23.12.2016 року за результатами судової інженерно- транспортної експертизи дії водія автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм ОСОБА_1. вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування гальмування керованого ним автомобіля, не виконуючи екстреного гальмування, та у свою чергу і на припаркований автомобіль «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_3;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 03 грудня 2016 року та схеми до протоколу слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8, за яким свідки детально пояснили обставини дорожньо - транспортної пригоди, які також ідентичні поясненням, наданими ними в судовому засіданні під час судового слідства;

-висновком судово-медичної експертизи № 3946 від 16.12.2016 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_6. настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка виразилася в виникненні лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, забиття головного мозку, крововиливів під м'які мозкові оболонки і в м'які покриви голови, синця і саден в області голови, що ускладнилося набряком головного мозку. Всі пошкодження, виявлені при експертизі трупа ОСОБА_6., з огляду на їх морфологічні характеристики, могли утворитися 17.11.2016 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні автомобіля, що рухається з пішоходом;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 16.12.2016 року за участю свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_12, в ході якого свідок ОСОБА_12 показав, що максимальна зафіксована швидкість на даній тахошайбі складає приблизно 70-75 км/год., але не більше, відповідно, тахограф фіксує реальну швидкість руху автомобіля, що також підтвердив ОСОБА_7 Швидкість, зазначена на спідометрі відповідає швидкості, що зафіксована тахографом на тахокарту;

-висновком експерта № 146-18 від 22.03.2018 року за результатами додаткової судової інженерно- транспортної експертизи, в умовах місця пригоди водій автопоїзду у складі автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_6., який розпочав рух через проїжджу частину вул. Чумаченка з місця його зупинки на подвійній суцільній лінії, під деяким кутом, віддаляючись від автомобіля, з моменту поновлення пішоходом руху екстреним гальмуванням при русі зі швидкістю, що дозволена для руху транспорту у населених пунктах та у свою чергу і на припаркований автомобіль «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_3. В умовах місця пригоди з урахуванням слідової інформації, яка була зафіксована під час огляду місця ДТП 17.11.2016 року, швидкість автопоїзду у складі автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, перед застосуванням водієм ОСОБА_1. гальмування дорівнювала не менше ніж 71,8 км/год. Обрана водієм автопоїзду у складі автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1. швидкість руху транспортного засобу перед пригодою перевищувала дозволену швидкість руху транспорту в населених пунктах - 60 км/год. Дії водія ОСОБА_1 не відповідають вимогам п.п. 10.1, 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України. Невідповідність дій водія автопоїзда ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з подією даної дорожньо- транспортної пригоди.

Отже водій ОСОБА_1 під час дорожньо - транспортної пригоди 17.11.2016 року порушив Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами № 869 від 21.10.2015 року, відповідно до яких:

- п.10.1. « Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

- п. 12.4. «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.»;

- п. 12.9. «Водієві забороняється:

а) перевищувати максимальну швидкість, визначену технічною характеристикою даного транспортного засобу;

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7,

в) перешкоджати іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби з дуже малою швидкістю;

г) різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді).

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1. знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо - транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6. отримав смертельні тілесні ушкодження.

За протоколом додаткового огляду місця події від 03.12.2016 року на вул. Чумаченка, в районі буд. № 18 в м. Запоріжжя у присутності водія ОСОБА_1, останній зазначив місце наїзду на пішохода та механізм ДТП, які відповідають поясненням обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні.

За протоколом проведення слідчого експерименту від 08.02.2018 року та схемою до протоколу слідчого експерименту від 08.02.2018 року, під час якого ОСОБА_1 змінив свої покази, дані ним попередньо під час огляду місця події від 03.12.2016 року на вул. Чумаченка, в районі б.№ 18 в м. Запоріжжя, та пояснив, що місце наїзду на пішохода однозначно відповідає дійсності, а місце виявлення ним пішохода знаходиться ближче до смуги його руху (дійсності не відповідає) та розташоване на відстані 5,4 м від місця наїзду в напрямку вул. Космічної на 1,2 м від дор.розмітки 1.3. Після цього обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що з місця виявлення пішохода той пройшов спокійним кроком до подвійної суцільної лінії 1.3 та зупинився, простояв декілька секунд, після чого відновив рух та швидким кроком рухався до місця наїзду. На питання, чому раніше, під час досудового розслідування, ОСОБА_1 не говорив про те, що пішохід зупинився на дорозі, він пояснив, що був без адвоката і не знав, що це важливо, тому й не казав.

Дані протокол додаткового огляду місця події від 03.12.2016 року та протокол проведення слідчого експерименту від 08.02.2018 року, схему до протоколу слідчого експерименту від 08.02.2018 року, суд не бере до уваги, оскільки вони складені на показах обвинуваченого ОСОБА_1, які не відповідають дійсності та повністю спростовуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.11.2016 року та схемою до протоколу огляду місця ДТП від 17.11.2016 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 16.12.2016 року за участю свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_12, висновком експерта № 987/16 від 23.12.2016 року за результатами судової інженерно- транспортної експертизи дій водія автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, висновком експерта № 146-18 від 22.03.2018 року за результатами додаткової судової інженерно-транспортної експертизи.

Позицію обвинуваченого в судовому засіданні як і зміну показів останнього під час судового слідства та визнання своєї провини після проведення додаткової судової інженерно - транспортної експертизи № 146-18 від 22.03.2018 року, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення встановлена повністю та досліджені в судовому засіданні докази, в їх сукупності та взаємозв'язку, дають підстави суду для ухвалення по даному кримінальному провадженню відносноОСОБА_1 обвинувального вироку.Також у суду не має підстав не довіряти поясненням свідків та експерта, які в судовому засіданні давали послідовні пояснення, були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, причин обумовлювати свідками обвинуваченого судом не встановлено.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді органу пробації про обвинуваченого у кримінальному провадженні ОСОБА_1, останній має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, на думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування спеціально - виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який закон відносить до тяжких злочинів, дані про обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований, на обліку в КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» та в психіатричній лікарні не перебуває, формально характеризується за місцем проживання, 46 разів притягався до адміністравтивної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів. Підстав призначення покарання із застосуванням положень ст.ст.69,75 КК України суд не вбачає.

Також надаючи оцінку ставленню обвинуваченого до скоєного, суд враховує, що майже за два роки з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, обвинувачений ОСОБА_1 будучи ознайомлений з матеріалами кримінального провадження та цивільним позовом потерпілого та достовірно обізнаний, що у загиблого залишилася хвора дружина похилого віку, ніякої матеріальної допомоги не надавав останній, в той час, як в силу положень ч. 2 ст. 1188 ЦК України, обов'язок з відшкодування заподіяної потерпілим шкоди виник у обвинуваченого ОСОБА_1 незалежного від його вини у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та незалежно від визнання його винуватості у даному кримінальному провадженні.

Відношення обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєного кримінального діяння на думку суду свідчить по те, що обвинувачений ОСОБА_1 не тільки не розкаявся і не зробив критичної оцінки своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, а рівно навпаки через два роки після скоєння дорожньо-транспортної пригоди продовжує висувати неспроможні виправдання своєї злочинної недбалості.

Під час судового розгляду ОСОБА_1. заявлене клопотання, підтримане його захисником та прокурором про застосування до ОСОБА_1 положень Закону України «Про амністію у 2016 році», посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, скоєного до дня набрання цим законом чинності, цей злочин не відноситься до категорії особливо тяжких, на час в ступу в силу Закону України «Про амністію у 2016 році» має батька, який досяг 70-річного віку.

Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України та цього Закону.

Так, 22.12.2016 року прийнятий Закон України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VIII, який набрав чинності 07.09.2017 року. Відповідно до ст. 13, дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VIII передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: є) осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Судом встановлено, що злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, ОСОБА_1 вчинив у листопаді 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VIII, вчинив з необережності, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, на момент вчинення злочину ОСОБА_1 має батька ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2., який досяг 70-річного віку та мешкає разом з обвинуваченим за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 виданого міським відділом РАЦС м. Семіпалатинська 03.06.1965 року та копією паспорта на імя ОСОБА_14. серії НОМЕР_5 виданого Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області 25 липня 1998 року. Інших працездатних дітей у ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2. судом не встановлено.

Перелік осіб, до яких амністія не застосовується, визначені у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також у статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VIII. Обвинувачений ОСОБА_1 до цього переліку осіб не віднесений. Означені статті також не містять заборон для застосування амністії до осіб, які вчинили злочини, передбачені ч.2 ст. 286 КК України.

Статтею 86 КК України визначено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за здійснення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі акту амністії.

Водночас, згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII, особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Тобто, зазначеною нормою закону встановлено право суду на вирішення питання про звільнення особи від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У справі «О'Галлоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року ЄСПЛ зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

Суд враховує суспільну небезпеку скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, його тяжкість і наслідки у вигляді смерті потерпілого. ОСОБА_1 формально визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення після проведення додаткової експертизи, цивільний позов потерпілого не визнав, не відшкодував ні моральні, ні матеріальні збитки родині загиблого, схильний до скоєння адміністративних правопорушень за порушення Правил дорожнього руху, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, посилання обвинуваченого що керування транспортними засобами є його єдиним доходом, жодним чином в судовому засіданні не підтверджено, у зв'язку з цим суд не вбачає підстав про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судом також розглянуто цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_15, Закритого акціонерного товариства «Оранта січ», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» про стягнення у солідарному порядку 216385,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди, яка складається з завданих матеріальних збитків у розмірі 16385,00 грн. (згідно договору -замовлення на надання послуг та похоронної атрибутики № 64 сплачені ОСОБА_2. за здійснення захоронення ОСОБА_6. у розмірі 8595,00 грн.; 1500 грн. витрачені на організацію помінального обіду, 5 290, 00 гривень - установка памятника) та завданої моральної шкоди у розмірі 200 000,00 гривень, яка полягає у захворюванні матері, яка залишилась без чоловіка, перенесла два інсульти, психологічних страждань родини, пов'язаних з втратою члена родини та вимушених змінах порядку особистого життя у зв'язку з необхідністю догляду за хворою матір'ю.

Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

В силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ч.6 ст.55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

ОСОБА_2, як потерпілий, з урахуванням віку та стану здоров'я своєї матері ОСОБА_16, 1935 р.н., дружини загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок ДТП ОСОБА_6., в силу ст.55 КПК України, як близький родич, не позбавлений права звернутись в якості цивільного позивача з позовними вимогами про стягненння матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок вчинення дорожньо - транспортної пригоди

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно ч. 2 ст. 1190 ЦК України, за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу напівпричепу бортового тентованого «SCHMITZ SPR 24» серії НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1996 року випуску, власником останнього є ОСОБА_7.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 напівпричепу «SCHMITZ SPR 24» реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_15 не є власником транспортного засобу, відповідно до особливих відміток в свідоцтві, надано право для участі в міжнарожному русі.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 керував автопоїздом у складі автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 під час події, та в його діях встановлений склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Доказів, що обвинувачений на час події перебував у трудових відносинах з власником автопоїзду у складі автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 судом не встановлено. Крім того, ОСОБА_15 не є власником транспортного засобу ні автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1, ні напівпричепу «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Отже, керуючись ч.1 ст.1166 ЦК України та ч.1 ст.1167 ЦК України, враховуючи, що в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_15 не встановлено вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, позовні вимоги в частиі стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Згідно поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7844426, ОСОБА_7 11.03.2016 року застрахував транспортний засіб - напівпричеп «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2 в ПрАТ «СК Оранта - Січ».

Відповідно до п. 36.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням

буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Враховуючи положення ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підстав щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з ПрАТ «СК Оранта - Січ» судом не встановлено, оскільки з даною страховою компанією укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо напівпричепу «SCHMITZ SPR 24» реєстраційний номер НОМЕР_2, який під час події був у складі автопоїзду з автомобілем «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з ПрАТ «СК Оранта - Січ» задоволенню не підлягають.

В обгрунтування позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16385,00 грн. на відшкодування сплачених ОСОБА_2. коштів згідно договору -замовлення на надання послуг та похоронної атрибутики № 64 за здійснення захоронення ОСОБА_6. у розмірі 8595,00 грн.; 1500 грн. витрачених на організацію помінального обіду та 5 290, 00 гривень, витрачених на установку пам'ятника, позивачем надано копію квитанції № 426118 виданої ЧП ОСОБА_17 щодо сплати ритуальних послуг у розмірі 4013,00 грн. Суд не приймає до уваги надану квитанцію, оскільки вона не містить, передбачений квитанцією, ідентифікаційний код ДРЗОУ та Код за УКУД. Також судом не надано доказів, що ЧП ОСОБА_17 надає ритуальні послуги за кошти сплачені саме позивачем. Наданий позивачем договір - замовлення на надання послуг та похоронної атрибутики № 64, замовником якого є ОСОБА_16, не підписаний замовником та містить доказів, що даний договір оплачений. В обгрунтування вимог щодо витрат позивачем коштів у розмірі 5 290, 00 гривень на установку пам'ятника надано договір № млв-870444 виданий майстерньою памятників Пантеон від 25.08.2017 року на суму 5 290, 00 гривень, замовником якого є ОСОБА_18. Доказів, що даний договір оплачений та має відношення до витрат позивача на установку пам'ятника загиблого ОСОБА_6. суду не надано. У звязку з цим, суд визнає дані квитанцію та договори як неналежні докази, які не містять інформацію щодо предмету доказування.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню у зв'язку з необгрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно матеріалів справи, а саме письмових пояснень Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», встановлено, що 19.10.2016 року між ОСОБА_7 та ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було укладено Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № АК/1420781, забеспечений транспортний засіб «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1.

В обгрунтування даної обставини сторонами не надано суду зазначений договір. На пропозицію суду уточнити позовні вимоги, звернутись до суду з клопотаннями, позивачем та його представником проігноровані вимоги суду. Суд позбавлений права самостійно збирати докази для підтвердження позовних вимог.

Суд не погоджується з доводами Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», про те, що неподання потерпілим письмового повідомлення про ДТП та заяви про страхове відшкодування є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. до ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» з даних підстав, оскільки такі доводи також не грунтуються на нормах матеріального права.

Відповідно до пп. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Отже законом покладено обов'язок із подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, на водіїв транспортних засобів, причетних до такої пригоди, але такий обов'язок не визначено для потерпілих, причетних до такої пригоди.

Відповідно п.п. 37.1.3. п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Суд вважає, що само по собі не подання повідомлення про страховий випадок не є підставою для припинення зобов'язання страховика щодо здійснення страхового відшкодування, оскільки може бути підставою для відмови від страхового відшкодування лише в тому випадку, коли таке неповідомлення позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, коли відсутність у страховика відомостей про пригоду могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

У даному випадку, факт та обставини настання страхового випадку ніким не оспорюється, обставини страхового випадку із достатньою повнотою зафіксовані правоохоронними органами у рамках досудового розслідування кримінального провадження, тому, сам по собі факт неповідомлення ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» про настання страхового випадку не є підставою для припинення зобов'язання ТДВ СТ «ДОМІНАНТА» із виплати страхового відшкодування.

Відповідно п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається на підставі рішення суду.

Відповідно до п 27.2. ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п 27.3. ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Цивільний позивач ОСОБА_2 не входить у перелік осіб, визначених ст.1200 ЦК України та ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які мають право на відшкодування моральної шкоди з боку страховика, заподіяної смертю потерпілого.

В такому випадку дружина загиблого ОСОБА_16 не позбавлена права звернутися до страховика з заявою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, а саме її чоловіку ОСОБА_6.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка завдала її, при наявності її вини.

Відповідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

При вирішенні питання про розмір моральної шкоди, заподіяний ОСОБА_1. потерпілому ОСОБА_2., суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує роз'яснення п. 4, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де сказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні вимог цивільного позову про відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд вважає, що характер і ступінь моральних страждань позивача, який діє в інтересах своєї похилої та хворої матері, яка втратила свого чоловіка, вимушеність зміни способу життя родини загиблого, що спричинені протиправними діями ОСОБА_1, свідчать про заподіяння цивільному позивачу моральної (немайнової шкоди), еквівалент якої має становити 200 000 грн., що відповідає принципам справедливості, виваженості та розумності та підлягають стягненню саме з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складають 10 559,36 грн. за залучення експертів при проведенні судових інженерно-транспортних експертиз № 987/16 від 23.12.2016 року та № 146-18 від 22.03.2018 року по данному кримінальному провадженню.

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що зазначені експертизи було проведено експертами спеціалізованої державної установи Запорізького НДЕКЦ МВС України та Запорізького відділення Дніпропетровського НДЕКЦ Міністерства юстиції України, вони підлягають відшкодуванню у якості процесуальних витрат з ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 100, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі п.«є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню не обирався.

Арешт майна - автомобіля «SCANIA R124», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SPR 24», реєстраційний номер НОМЕР_2, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжною В.В. 21.11.2016 року, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Цивільни позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4., проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень (двісті тисяч гривень).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні судових експертиз у розмірі 10 559,36 грн. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 36 коп.).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Комунарского районного суду

м. Запоріжжя І.Й.Наумова