
Справа № 303/6127/17
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11 вересня 2018 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Бисаги Т.Ю., Фазикош Г.В.,
з участю секретаря : Микуляк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 19 грудня 2017 року (головуючий суддя Монич В.О.) в справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, 3-х осіб без самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, який обґрунтовувала тим, що відповідно до обмінного ордеру № 226 від 1 жовтня 1966 року її дід ОСОБА_5 з бабусею ОСОБА_6 та її батьком ОСОБА_7 отримали для проживання квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира складається з двох житлових кімнат загальною площею 41 м. кв., підсобних приміщень, кухні, ванної кімнати, коридору. 13 березня 1969 року між Мукачівським міськвиконкомом в особі ЖРЕП -3 та ОСОБА_6 був укладений договір найму квартири відповідно до якого в користування було передано також гараж та два сараї. У вказаній квартирі вона проживала разом з своїми батьками з раннього дитинства. Їхня сім'я займала квартиру НОМЕР_1 загальною площею 73,7 м.кв., яка складається з трьох житлових кімнат, коридору, передпокою, кухні, вбиральні, ванної кімнати. Крім того, її дідом та батьком були побудовані приміщення гаражу, сараїв, що позначені літерами Г, Б, б, В, В-1 розташовані на правій половині спільного двора, та сарай позначений літерою Ж на схематичному плані земельної ділянки будинку АДРЕСА_1. Ніяка технічна документація на самовільно збудовані сараї не виготовлялась.
Після смерті діда та бабусі в квартирі залишилась проживати їхня сім»я. У 2008 році вона з батьком приватизувала вищевказану квартиру. Оскільки на той час сараї не були об'єктом приватизації, то вони не були охоплені цим процесом.
Після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона стала одноосібним власником квартири АДРЕСА_1.
Власниками квартири НОМЕР_2 у вказаному будинку була сім»я ОСОБА_4. У 2012 році спільно з сусідами був виготовлений державний акт, відповідно до якого їхнє домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,010 га і знаходиться у їхньому спільному користуванні.
Посилаючись на те, що вона як співвласник земельної ділянки, на якій розташовано самовільно збудоване нерухоме майно, позбавлена можливості належним чином ввести в експлуатацію будівлі та оформити на них право власності, просила суд визнати за нею право власності на самочинно збудовані приміщення гаражу та сараїв, що розташовані на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 та позначені на схематичному плані літерами Г, Б, В, В-1, Ж.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 19 грудня 2017 року визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані приміщення гаражу та сараїв, що розташовані на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 та позначені на схематичному плані літерами Г, Б, В, В-1, Ж.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 22 лютого 2018 року виправлено описку в рішенні Мукачівського міськрайонного суду від 19 грудня 2017 року щодо сараю під літерою «б» вартістю 10 115,00 грн. та визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані приміщення гаражу та сараїв, що розташовані на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 і позначені на схематичному плані літерами Г, Б, б, В, В-1, Ж.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову. Вказує на те, що позивачка ОСОБА_2 при подачі позову до суду завідомо неправдиво зазначила третіми особами без самостійних вимог її матір ОСОБА_4 та її покійного батька ОСОБА_3, які вже не мали ніякого відношення до квартири АДРЕСА_3, оскільки вона є власником цієї квартири відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 15.12.2017 року та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, згідно якого сарай під літерою Б і сарай під літерою Ж належить їй. Посилаючись на те, що суд вирішив питання про її права, а вона не брала участі у справі, просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_12., який апеляційну скаргу підтримав, позивача ОСОБА_9 та її представника адвоката ОСОБА_10, які апеляційну скаргу не визнали, 3-ю особу без самостійних вимог ОСОБА_4, яка апеляційну скаргу визнала, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 376 ЦК України наявні всі підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на самочинно збудовані приміщення гаражу та сараїв, що розташовані на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 і позначені на схематичному плані літерами Г, Б, б, В, В-1, Ж.
Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.
Так, відповідно до ст.3 ЦПК України (2004 року, чинного на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача виконавчого комітету Мукачівської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на самочинно збудовані приміщення гаражу та сараїв, що розташовані на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1 та позначені на схематичному плані літерами Г, Б, В, В-1, Ж, посилаючись на те, що вона як співвласник земельної ділянки, на якій розташовано самовільно збудоване нерухоме майно, позбавлена можливості належним чином ввести в експлуатацію будівлі та оформити на них право власності.
Однак, у позовній заяві ОСОБА_2 не зазначила, які саме її права порушено відповідачем виконавчим комітетом Мукачівської міської ради.
Як слідує з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2. є власником квартири АДРЕСА_1. Зазначена обставина стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим комунальним підприємством «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 21.12.2009 р (а.с.16).
Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Мукачівською державною нотаріальною конторою 21.02.1991 року, зареєстрованого в реєстрі №І-1120, та реєстраційного посвідчення, виданого Мукачівським бюро технічної інвентаризації 27.02.1991 р за №3-424, квартира АДРЕСА_3, яка складається з одної кімнати загальною площею 43,60 кв.м., житловою площею 21,60 кв. м., в тому числі з підвалом площею 10,50 кв.м., гаражем літерою Д, сараєм літерою Б та частиною сараю літерою Ж, належала ОСОБА_11 на праві приватної власності (а.с. 131-133).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого Мукачівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Закарпатської області 17 травня 2017 року, ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 129).
З свідоцтва про право на спадщину за законом слідує, що спадкоємцем майна ОСОБА_11 є його дочка - ОСОБА_1. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з цілої квартири АДРЕСА_3, яка знаходиться на першому поверсі житлового будинку літ. А, та складається з одної житлової кімнати, загальна площа квартири в цілому становить 49,60 кв.м., в тому числі підвал площею 6,00 кв.м., житлова площа квартири - 21,60 кв. м., до квартири належать такі будівлі та споруди: сарай літ. «Б», сарай літ. «Ж» (а.с.135).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер:107771458 від 15.12.2017 року вказане спадкове майно зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 136).
Також з матеріалів справи слідує, що будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці, яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (спадкоємцем майна якого є ОСОБА_1.) (а.с.17).
Однак ОСОБА_1, яка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_11, який був власником квартири АДРЕСА_4 та співвласником земельної ділянки за цією адресою (а.с.17), судом першої інстанції до участі в справі в якості відповідача залучена не була, і позивачка до неї, як відповідача, вимог не пред'являла, внаслідок чого суд вирішив питання про її права та обов'язки.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 в якості відповідача зазначила виконавчий комітет Мукачівської міської ради, який не має відповідати за позовом в даній справі, що вказує на пред'явлення позивачкою позову до неналежного відповідача.
Однак, в процесі розгляду справи, в порядку ст.33 ЦПК України (2004 р), не здійснювалася заміна відповідача чи залучення до справи співвідповідача, якою було передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Згідно частини першої статті 51 ЦПК України (2017 року, чинної на час розгляду справи судом та ухвалення судового рішення) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відповідно до закріпленого в статті 11 ЦПК України (2004 р.) та в статті 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України (2004 р) і статті 51 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача - можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або ж залучення в якості співвідповідача особи, яка має відповідати за позовом.
Однак, розглядаючи дану справу місцевий суд не виконав вимоги ч.4 ст.10 ЦПК (2004р.), ст.12 ЦПК України, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного співвідповідача за правилами ст.33 ЦПК України (2004 р), 51 ЦПК України та не попередив позивача про наслідки не вчинення даної процесуальної дії.
Апеляційний суд, відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень, не має права залучати співвідповідачів на стадії апеляційного провадження.
Встановивши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, а рішенням місцевого суду безпосередньо вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, зважаючи на вказані порушення норм процесуального права, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.3 ст.376 ЦПК, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, як пред'явленого до неналежного відповідача, що не позбавляє права позивача на звернення до суду із самостійним позовом до осіб, які мають відповідати за таким позовом.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 19 грудня 2017 року - скасувати.
У позові ОСОБА_2 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, 3-ї особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 960 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 вересня 2018 року.
Головуюча : Судді :
Судове рішення № 76494120, Апеляційний суд Закарпатської області було прийнято 11.09.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 303/6127/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: