Ухвала суду № 76492852, 14.09.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4017/17

Провадження № 1-кс/265/3497/18

У Х В А Л А

14 вересня 2018 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Костромітіна О. О., за участю секретаря Куксенко А.С., за участю ОСОБА_2, прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Наренкович Д.О., слідчого СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області Родіна М.В., розглянувши скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність органу досудового розслідування Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області та прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 у кримінальному проваджені № 12016050790002916 від 30.12.2016 року

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність органу досудового розслідування Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області та прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 у кримінальному проваджені № 12016050790002916 від 30.12.2016 року. В обґрунтування скарги посилається на те, що в проваджені Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області знаходиться кримінальне провадження № 12016050790002916 від 30.12.2016 року відносно ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України. Досудове розслідування триває з 30.12.2016 року по теперішній час, а саме понад 17 місяців. Вона неодноразово зверталася до органу досудового розслідування та прокуратури з заявами та скаргами на бездіяльність, зволікання, затягування досудового розслідування та зволікання у повідомленні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України. 14.05.2018 року вона в черговий раз звернулася до Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області та Маріупольської місцевої прокуратури № 2 з заявою про повідомлення їй дати повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 164 КК України. На її адресу надійшла відповідь Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області від 25.05.2018 року № П-116/105/05-2018, в якій зазначено, що статус ОСОБА_2 не визначено, досудове слідство триває, надані відповідні доручення. Також їй надійшли дві відповіді від Маріупольської місцевої прокуратури № 2 датовані 23.05.2018 року за № 59-6519-16(2201 вих-18) та №59-6519-16(2202вих-18, в яких зазначено, що досудове розслідування триває, про підозру ОСОБА_2 не повідомлено, стан досудового розслідування перебуває на контролі та надані відповідні вказівки. В подальшому вона неодноразово зверталася із скаргами до Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в порядку ст. 308 КПК України щодо факту недодержання органами досудового розслідування розумних строків при здійсненні ними процесуальних слідчих дій відносно збору матеріалів на підтвердження вини ОСОБА_2 у скоєні ним кримінально правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України. Однак на її адресу надходили відповіді, що її скарги розглянуті, та прокурором Маріупольської міської прокуратури № 2 надано обов'язкові вказівки щодо прийняття процесуального рішення в строк до 06.08.2018 року. Вважає, що вона має право оскаржити бездіяльність слідчого та прокурора в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у розумні строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, а також відносно встановлення розумного строку для вчинення процесуальної дії - повідомлення про підозру. Також вважає, що у процесі досудового розслідування зібрано достатньо доказів для повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України. Затримка у повідомлені про повідомлення йому про підозру є невиправданою, суперечить вимогам КПК України, порушує розумні строки, як проведення окремої процесуальної дії, так і проведення досудового розслідування в цілому, а також порушує її права у кримінальному провадженні на швидке і неупереджене розслідування та судовий розгляд. В резолютивній частині скарги просила визнати факт бездіяльності органу досудового розслідування Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області та прокурора Маріупольської міської прокуратури № 2 відносно неповідомлення в розумні строки про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину , передбаченому ч.1 ст.164 КК України, факт не додержання вищезазначеними органом досудового розслідування та прокурором розумних строків відносно процесуальної дії щодо повідомлення про підозру ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченому ч.1 ст. 164 КК України, зобов'язати вищевказаний орган досудового розслідування та прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 скласти повідомлення про підозру та повідомити про підозру ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч 1 ст. 164 КК України, в строк не більш одного місяця з дня прийняття рішення судом по даній справі.

У судовому засіданні ОСОБА_2 повністю підтримала зміст скарги та надала пояснення аналогічні змісту скарги.

Прокурор Маріупольської міської прокуратури № 2 Наренкович д.О. заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на те, що нормами КПК України не передбачено право оскаржувати не повідомлення особі про підозру, оскільки рішення про повідомлення про підозру приймається слідчим за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому просила відмовити у задоволені скарги.

Слідчий СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області Родін М.В. заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що протягом досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, відсутні достатні докази для повідомлення для підозри останньому в злісному ухиленні від сплати аліментів, тому просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволені скарги за наступних підстав.

Положення статті 303 КПК України містять вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Однак дане положення закону не дає права оскаржувати не повідомлення особі про підозру, оскільки відповідно до ст. 276 КПК України дане рішення приймається слідчим за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Зазначеною статтею не передбачено оскарження абстрактної бездіяльності яка призводить - до не проведення слідчих дій необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування.

Крім того, за ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, не маючих на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 114 КПК України передбачено право слідчого судді, суду встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України є розумність строків, які зазначені в ст. 28 КПК України.

Статтею 308 КПК України визначено, що недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня.

Частиною 2 статті 28 КПК України передбачено, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Таким чином, слідчий суддя забезпечує проведення досудового розслідування у розумні строки в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції і має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження в порядку ст. 114 КПК України під час вирішення питань, які входять до компетенції слідчого судді.

З урахуванням викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що повноваження слідчого судді на встановлення процесуальних строків у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом діють лише під час розгляду і вирішення слідчим суддею тих питань, які віднесені до компетенції слідчого судді. Зокрема, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя має право встановити більш короткий строк дії заходу забезпечення кримінального провадження, в межах строку, встановленого КПК України.

Встановлення строку проведення слідчим, прокурором слідчих чи процесуальних дій під час досудового розслідування, а тим більше строків для повідомлення особи про підозру, не входить до компетенції слідчого судді.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення скарги на бездіяльність слідчого, прокурора у кримінальному провадженні щодо не повідомлення про підозру особі та встановлення строку для повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 164 КК України, оскільки це не входить до компетенції слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність органу досудового розслідування Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області та прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 у кримінальному проваджені № 12016050790002916 від 30.12.2016 року щодо визнання фактів бездіяльності органу досудового розслідування Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області та прокурора Маріупольської міської прокуратури № 2 відносно неповідомлення в розумні строки про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину , передбаченому ч.1 ст. 164 КК України, не додержання органом досудового розслідування та прокурором розумних строків відносно процесуальної дії щодо повідомлення в розумні строки про підозру ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченому ст. 164 ч.1 КК України, зобов'язання органу досудового розслідування та прокурора Маріупольської місцевої прокуратури № 2 скласти повідомлення про підозру та повідомити ОСОБА_2 про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, в строк не більш одного місяця з дня прийняття рішення судом по даній справі, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.О. Костромітіна