Ухвала суду № 76492799, 10.09.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/7221/16-к

Номер провадження 1-кп/235/90/18

У Х В А Л А

(про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого,

оголошення розшуку,

зупинення кримінального провадження)

10 вересня 2018 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в складі:

головуючого судді: Клікунової А.С.,

суддів: Корнєєвої І.В., Стоілової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

прокурора: Регана Ю.А.,

захисника обвинуваченого: адвоката Соловйова В.Б. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в режимі відеоконференції в залі суду м. Покровська кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_2, обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляді суду знаходиться вказане кримінальне провадження, в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України проводиться спеціальне судове провадження.

В судовому засіданні прокурором Реган Ю.А. (уповноважений на підтримку державного обвинувачення) заявлено клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_2 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За переконанням прокурора, обвинувачений свідомо ухиляється від явки до суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, ігнорує виклики, здійснені судом в порядку ст. 297-5 КПК України.

Захисник обвинуваченого адвокат Соловйов В.Б. у вирішенні заявленого прокурором клопотання поклався на розсуд суду, пояснюючи це тим, що з ОСОБА_2 він жодного разу не бачився, особисто не спілкувався навіть в телефонному режимі, не може узгодити позицію захисту, що перешкоджає виконанню ним професійних обов'язків.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, в обсязі, необхідному для розгляду заявленого прокурором клопотання, - приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини. Положенням вказаної правової норми визначено, що обов'язок (тягар) доведення перед судом підстав для затримання обвинуваченого з метою приводу, який зводиться до доведення зазначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставин, які вказують на наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою, а також, що є достатні підстави вважати, що обвинувачений: 1) переховується від органів досудового розслідування чи суду; 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

В обґрунтування заявленого клопотання прокурором зазначено, що слідчим управлінням прокуратури Донецької області в ході проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні відповідно до ст. ст. 276, 277 КПК України складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 258-3 КУпАП та оголошено його розшук з огляду на переховування від органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності. В ході проведення оперативно-розшукових заходів встановити точне місцезнаходження обвинуваченого не представилося можливим. Про переховування обвинуваченого від суду, на думку прокурора, свідчить і ігнорування ним неодноразових викликів, надрукованих в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр» та веб-сайті суду, що за переконанням прокурора є доказом того, що обвинувачений повинен знати та знає про кримінальне провадження за його обвинуваченням.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами прокурора, оскільки вони підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Крім того, факт переховування обвинуваченого від суду був встановлений після надходження обвинувального акту у кримінальному провадженні на розгляд суду.

Доведеність факту переховування обвинуваченого визначено підставою для призначення судом розгляду кримінального провадження в спеціальному заочному порядку, тобто в відсутність обвинуваченого ОСОБА_2, про що постановлено ухвали колегії суддів від 27.04.2017 року.

Після призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 до розгляду в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України судом, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, було визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та встановлено порядок їх дослідження. Колегією суддів в порядку ст. 358 КПК України досліджено письмові документи у кримінальному провадженні, в порядку ст. 352 КПК України забезпечено проведення свідків сторони обвинувачення, рішення про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами в порядку ст. 363 КПК України не приймалося.

Розглядаючи клопотання прокурора про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу, колегія суддів оцінює ініціювання таких вимоги як фактичне заявлення про неможливість подальшого продовження розгляду справи в порядку спеціального (заочного) судового кримінального провадження з огляду на існування об'єктивної потреби встановлення місця знаходження обвинуваченого для забезпечення його права на захист, доступ до правосуддя.

Так, право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом. Крім того, в § 3 (d) статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що застосування інституту заочного розгляду, можливе за умов виконання низки рекомендацій, серед яких, гарантування, що при заочному розгляді, не повинно порушуватися право обвинуваченого на юридичну допомогу та гарантуватись права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд, що включає: право виробити лінію захисту; право бути вислуханим; право оскаржити заочний вирок (рішення у справах «Лус Домінгеш Феррейра проти Бельгії», «Меденіца проти Швейцарії). Разом з тим, в даному кримінальному провадженні захисник обвинуваченому адвокат Соловйов В.Б. призначений на досудовому розслідувані слідчим за дорученням центру безоплатної правової допомоги. З особистих пояснень захисника встановлено, що жодного зв'язку з ОСОБА_2 він не має, тому дійсно з об'єктивних причин не може здійснювати захист обвинуваченого.

У справі «Сейдович проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. Колегія суддів відмічає, що однозначного висновку про обізнаність та поінформованість ОСОБА_2 про обсяг обвинувачення та можливе притягнення його до кримінальної відповідальності. З цих підстав колегія суддів також вважає, що не можна робити висновок, що ОСОБА_2 недвозначно відмовився від свого права прибути в судові засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Європейський суд з прав людини зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді". Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики Європейського суду з прав людини є знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Колегією суддів встановлено, що на теперішній час місце перебування ОСОБА_2 достовірно не відомо ані стороні обвинувачення, ані стороні захисту. В зв'язку з чим не встановлено недвозначним чином чи відмовився і за яких обставин обвинувачений від реалізації свого права від здійснення права, гарантованого Конвенцією: «бути присутнім при розгляді справи», "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові".

Беручи до уваги викладене, зважаючи на те що, що станом на поточну дату в суду відсутні актуальні фактичні дані, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває на тимчасово окупованій території України та переховується від суду саме з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що було підставою для здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні, а також враховуючи приписи ч.4 ст.323 КПК України, за якими, якщо підстави для постановлення судом ухвали про спеціальне судове провадження перестали існувати, подальший судовий розгляд розпочинається спочатку згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, - колегія доходить висновку, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками ч. 1 ст. 258-3 КК України, необхідно здійснювати спочатку в загальному порядку.

З вимог ч. 3 ст. 21, ч. 2 ст. 318 КПК України слідує, що явка обвинуваченого в судове засідання є обов'язковою. Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі, якщо обвинувачений ухилився від суду, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає необхідним оголосити обвинуваченого ОСОБА_2 в розшук.

При цьому, при покладанні обов'язку організації розшукових заходів на встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 колегія суддів, з метою зміцнення гарантій законності забезпечення виконання ухвали, вважає доцільним задовольнити клопотання прокурора про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді на тримання під вартою.

Так, затримання є тимчасовим запобіжним заходом, який застосовується з підстав та в порядку, передбаченому КПК України (ч. 2 ст. 176 КПК України) та виходить до системи заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України). Аналіз норм КПК України засвідчує встановлення декілька різновидів затримання особи, зокрема, затримання на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання з метою приводу (ст.ст. 187 - 191 КПК України). Згідно ч. 3 ст. 190 КПК України ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: приводу обвинуваченого до суду; або закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; або відкликання ухвали прокурором.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що строк дії ухвали про дозвіл на затримання визначається з урахуванням певних особливостей. Так, судом встановлено наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 в розшук, при цьому кримінальне провадження підлягає зупиненню до встановлення його місця знаходження, тому строк дії ухвали суду в частині дозволу на затримання останнього, в розумінні п. 1 ч. 3 ст. 190, 335 КПК України, втрачає законну силу з моменту приводу обвинуваченого до суду.

Керуючись ст. ст. 189, 190, 335 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 263 КК України проводити в загальному порядку.

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва слідчого управління прокуратури Донецької області Регана Ю.А. про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_4для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Надати дозвіл на затримання ОСОБА_2, обвинуваченогов скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Затримана особа на підставі ухвали суду не пізніше 36 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Кримінальне провадження зупинити до розшуку обвинуваченого.

Виконання ухвали покласти на прокурора-процесуального керівника у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та оголошена в судовому засіданні.

Повний текст ухвали оголошений 11 вересня 2018 року о 16.00 годині.

Головуючий суддя: ________ А.С. Клікунова

Судді: ________ І.В. Корнєєва

________ Т.В. Стоілова