Постанова № 76492638, 13.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/585/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Дата ухвалення рішення 08.06.2018 р. Місце ухвалення: м. Миколаїв

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Домусчі С.Д.

судді - Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017р. №8396-00, скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017р. №8396-00.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що нарахування йому спірним податковим повідомленням-рішенням до сплати податку на нерухомість за 2016 рік в сумі 53561,48 грн. є незаконним, оскільки ні рішення Новоодеської міської ради №4 від 20.01.2015р. «Про місцеві податки та збори», яким встановлено на території м.Нова Одеса податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а ні рішення міської ради №6 від 25.03.2016р., яким внесено зміни до рішення №4 від 20.01.2015р., не були опубліковані належним чином, тобто, являються такими, що не вступили в дію.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано прийняте 01.06.2017р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення №8396-00. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно скасував спірне податкове повідомлення-рішення з посиланням на ненадання податковим органом відомостей щодо площі об'єкта нежитлової нерухомості, з якої нараховувався податок, оскільки ОСОБА_1 не оспорював той факт, що йому на праві власності у 2016 році належав комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3886,9 кв.м. Свої вимоги позивач обґрунтовував виключно встановленням на території м.Нова Одеса податку на нерухоме майно з порушенням норм ПК України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме майно - комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3886,9 кв.м.

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2016 рік на території Новоодеської міської ради встановлені рішенням №4 від 20.01.2015р. «Про місцеві податки та збори», із змінами внесеними рішенням №6 від 25.03.2016р.

01.06.2017р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №8396-00, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, у розмірі 53561,48 грн.

Не погодившись з правомірністю прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення - рішення ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про неправомірність нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, з підстав ненадання Головним управлінням ДФС у Миколаївській області відомостей щодо загальної площі об'єкта нерухомості, що належить позивачу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2017р. №8396-00 з огляду на наступне.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон №71-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 вказаного Кодексу (в редакції чинній станом на 1 січня 2015 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України №909-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», згідно з яким підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2016 рік) викладено у такій редакції: ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, законодавець встановив чіткий строк до якого органам місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

В той же час, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VІІІ передбачено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Окрім того, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Аналогічну правову позицію з приводу даного питання висловлено Верховним Судом у постановах від 24.04.2018р. (справа №803/1307/17) та від 26.06.2018р. (справа №824/651/17-а), яка, на підставі ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при застосуванні відповідних норм права.

Факт наявності обов'язку із сплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, не є спірним у цій справі.

При зверненні з позовом до суду ОСОБА_1 не заперечував наявності у нього об'єкту оподаткування в розумінні підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, як і не заперечував правильності визначення податковим органом бази оподаткування згідно п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст.266 ПК України.

Висновок суду першої інстанції про ненадання Головним управлінням ДФС у Миколаївській області відомостей щодо загальної площі об'єкта нерухомості, що належить позивачу, спростовується наданим відповідачем розрахунком податкового зобов'язання, в якому зазначено відомості про загальну площу об'єкта нерухомого майна - 3886,90 кв.м.

При цьому, незважаючи на витребування ухвалами від 22.03.2018р. та від 12.04.2018р. документів, що містять опис нерухомого майна та його площу, саме в позивача, останній не надав таких документів та не зазначав про те, що площа належної йому нерухомості відрізняється від площі, на яку йому нараховано податок.

Предметом цього спору було правомірність застосування податку на підставі рішень Новоодеської міської ради №4 від 20.01.2015р. «Про місцеві податки та збори», із змінами внесеними рішенням №6 від 25.03.2016р., які, за твердженнями позивача, не були опубліковані належним чином, тобто, являються такими, що не вступили в дію.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача, оскільки факт належного оприлюднення рішення Новоодеської міської ради №4 від 20.01.2015р. «Про місцеві податки та збори» встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017р. по справі №482/1252/16-а, яка набрала законної сили.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.06.2017р. №8396-00 прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, та відповідає іншим критеріям правомірності, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, а тому підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення, тому постановлене судове рішення підлягає скасуванню в порядку ст.317 КАС України, з ухваленням нової постанови - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року -скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 17.09.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.А. Шевчук