Постанова № 76492637, 11.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

11 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6019/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 820/6019/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Внедренческе підприємство "Мост"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2017, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Внедренческе підприємство Мост" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 24 листопада 2017 року № 0000031417.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2017 року №0000031417 без врахування положень законодавства та всіх встановлених обставин здійснених господарських операцій.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 24 листопада 2017 року № 0000031417.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанціїобставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ВП Мост" відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Внедренческе підприємство Мост", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи 15.04.1991 року, № 12661200000006031, ідентифікаційний код юридичної особи № 13476514 та перебуває на обліку як платник податків в Ізюмській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі наказів ГУ ДФС у Харківській області від 24.10.2017 року № 5972 та від 31.10.2017 року № 6239 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайлес Груп" (надалі за текстом - ТОВ "Сайлес Груп") за листопад 2015 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

ГУ ДФС у Харківській області 06.07.2017 року засобами поштового зв'язку направлено запит ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" від 03.07.2017 року № 8662/10/20-40-14-11-18 про надання інформації та її документального підтвердження господарських відносин ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" з ТОВ "Сайлес Груп" за листопад 2015 року.

Листом від 31.10.2017 року № 67 надані пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Сайлес Груп" за листопад 2015 року.

У зв'язку з ненаданням в повному обсязі ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит начальником ГУ ДФС у Харківській області було прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 13.11.2017 року за №19538/20-40-14-17-08/13476514 про результати документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Сайлес Груп" за листопад 2015 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що що можливі порушення податкового законодавства контрагентом позивача можуть тягти за собою індивідуальну відповідальність, та не можуть бути наслідком першочергового проведення перевірки позивача, без з'ясування факту відповідності податкової інформації у рамках відповідної перевірки такого контрагента.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки, перевіркою було встановлено наступні порушення:

1. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, 201.7 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 209636,00 грн., у тому числі за листопад 2015 року у сумі 209636,00 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2017 року № 0000031417, яким встановлено порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 209636,00 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції 54409,00 грн..

Аналізом баз даних ГУ ДФС у Харківській області встановлено, що в листопаді 2015 року постачальником перильної огорожі та незмінної опалубки ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" було ТОВ "Сайлес Груп".

Між ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" (згідно зі змістом договору - Покупець) та ТОВ "Сайлес Груп" (згідно зі змістом договору - Продавець) укладено договір поставки від 13.11.2015 року № 13/11-2015 в місті Дніпропетровськ.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з п.п. 14.1.36 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі змістом договору від 13.11.2015 року № 13/11-2015 судом першої інстанції встановлено:

Відповідно до предмету договору постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, залізобетонні конструкції, металоконструкції, іменовану в подальшому за текстом "Продукція", асортимент, кількість, якість та ціна якої погоджується сторонами в Специфікації, які є невід'ємною частиною Договору.

Ціна Продукції є договірною та погоджується Сторонами в Специфікації, які є невід'ємною частиною Договору.

Загальна сума Договору є сумою всіх здійснених поставок Продукції за цим Договором, що буде підтверджено підписаними обома Сторонами видатковими накладними.

Оплата Продукції здійснюється Покупцем в порядку та на умовах, погоджених Сторонами у Специфікації до Договору.

У розділі 3 договору "Умови та строки поставки" зазначено, що поставка продукції здійснюється за умовах, погоджених Сторонами у Специфікаціях до Договору. Датою поставки є дата підписання Сторонами видаткової накладної.

Строк поставки Продукції за цим Договором погоджуються Сторонами у відповідній Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Постачальник надає Покупцю на кожну партію Продукції: рахунок-фактуру (оригінал); видаткову накладну (оригінал); сертифікати якості заводу-виробника (завірена копія); товарно-транспортну накладну, у разу постачання Продукції Постачальником (оригінал); податкову накладну (в електронному вигляді).

Серед іншого зазначено, що якість Продукції має підтверджуватися відповідними документами якості (сертифікатами, інше). Поставлена Продукція за цим Договором приймається Покупцем: за кількістю - згідно кількості, зазначеній у видаткових накладних; за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість Продукції.

До договору №13/11-2015 від 13.11.2015 ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" надало специфікацію № 1 від 13.11.2015 року, щодо незмінної опалубки та перильної огорожи.

На адресу ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" згідно бази даних ЄРПН зареєстровано наступну податкову накладну по взаємовідносинам з ТОВ "Сайлес груп" у листопаді 2015 року на загальну суму 1257817,56 грн., у т.ч. ПДВ 209636,26 грн., зазначена обставина не заперечується з боку податкового органу.

ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" до перевірки надано видаткову накладну від 13.11.2015 року № 1113/03, яка отримана від ТОВ "Сайлес груп" на загальну суму 1257817,56 грн., у т.ч. ПДВ 209636,26 грн..

ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" у листопаді 2015 року перераховано грошові кошти (рахунок на оплату №1 від 13.11.2015).

Згідно платіжного доручення від 13.11.2015 року №58 на адресу ТОВ "Сайлес груп" перераховано грошові кошти за перильну огорожу та незнімної опалубки в сумі 1257817,56 грн..

Відповідно до наданої до перевірки картки рахунки 631 ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" станом на 31.12.2015 року відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ "Сайлес груп".

Також, між ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" та Управлінням комунального господарства (податковий номер 30098218) укладено договір будівельного підряду на виконання робіт: "Капітальний ремонт шляхопроводу по вул. Білоусова-Ємельянова в м. Костянтинівка" від 30.10.2015 року № 42.

В рамках договору була складена податкова накладна № 9 від 12.11.2015 року. Відповідно до договору від 30.10.2015 року № 42 розділу 3 "Строки виконання робіт та строки дії договору" п. 3.1 зазначено, що "початком строків виконання робіт є протягом 3 робочих днів з моменту підписання договору та отримання Генпідрядником на свій поточний рахунок попередньої оплати відповідно до умов договору".

Судом встановлено, що податкова накладна № 9 від 12.11.2015 року була складена з метою початку виконання робіт за договором, а кошти перераховані як попередня оплата в рамках договору від 30.10.2015 року № 42.

В матеріалах адміністративної справи наявний лист-відгук від 09.02.2017 року Управління комунального господарства (податковий номер 30098218), згідно зі змістом якого зазначено, що договір від 30.10.2015 року № 42 виконано з боку ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" якісно та в строк.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до наступного:

- не підтвердження поставки товарів по ланцюгу постачання ТОВ "Сайлес груп" (згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних);

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання податкового органу не є обґрунтованими, оскільки факт підтвердження поставки товарів по ланцюгу постачання ТОВ "Сайлес груп" діючим законодавством віднесено до виключної компетенції податкових органів, крім того, з боку відповідача не вжито достатніх заходів щодо встановлення зазначеної обставини в рамках відповідної зустрічної звірки чи перевірки.

Посилання податкового органу на факт порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Сайлес груп", а саме не знаходження за адресою є такими, що віднесені до індивідуалізованої відповідальності та не можуть бути наслідком притягнення позивача до відповідальності.

Згідно договору поставки №13/11-2015 від 13.11.2015, наданого ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" до перевірки зазначено, що місце укладання договору "м. Дніпропетровськ", а в п.9 зазначеного договору "Місцезнаходження, банківські реквізити та підписи сторін" юридична адреса ТОВ "Сайлес груп" - 01033 м. Київ, вул. Володимирська,81-А, юридична адреса ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" - 64306 Харківська область, м. Ізюм, вул.. Некрасова, 78/38 (ст. 647. Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, із змінами та доповненнями, передбачено: "Місце укладення договору - Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором").

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання податкового органу на зазначені обставини не є обґрунтованими, оскільки в силу ст. 647 Цивільного кодексу України встановлено "інше" місце укладання договору, а саме місто Дніпропетровськ.

В ході розгляду адміністративної справи встановлена наявність товаро-транспортних накладних від 13.11.2015 року № 1311 та 16.11.2015 року № 1611, згідно з якими здійснювалось транспортування товару за договором від 13.11.2015 року № 13/11-2015 та сертифікатів № 1799 та № 1856.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання контролюючого органу на встановлення невідповідність дати придбання зазначених товарів та дати виписки податкової накладної на контрагента-замовника, а саме: відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та документів дата отримання товарів від ТОВ "Сайлес груп" 13.11.2015 року, а дата надання послуг з капітального ремонту шляхопроводу по вул. Білоус-Ємельян становить 12.11.2015 року (документи, які б підтверджували надані послуги ТОВ "Внедренческе підприємство Мост" до перевірки не надані) не є обґрунтованими, оскільки зазначені посилання податкового органу спростовуються обсягом первинної документації за договором від 30.10.2015 року № 42.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України зазначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

З огляду на пункт 201.8. статті 201 ПК України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що наявні у справі матеріали не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом в ході розгляду адміністративної справи не встановлено.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено, а судом в ході розгляду адміністративної справи не встановлено.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень ч. 1,2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення позарозумними сумнівом. Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні питання та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 820/6019/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді А.О. Бегунц С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 17.09.2018.