Рішення № 76492120, 05.09.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/8799/17

Провадження № 2/265/515/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря Себко Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист порушеного права споживача фінансових послуг визнання кредитного договору № 50001019 від 29 грудня 2010 року недійсним, укладеним під приводом обману,

третя особа: ОСОБА_2,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Горячева А.В., Андрейків О.В., Таран М.В.,

третьої особи - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист порушеного права споживача фінансових послуг визнання кредитного договору № 50001019 від 29 грудня 2010 року недійсним, укладеним під приводом обману. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на ті обставини, що між ним та ТОВ «Порше Мобіліті», 29 грудня 2010 року, було укладено Кредитний договір № 50001019 з додатками до цього Договору. Поручителем за кредитним договором є його дружина - ОСОБА_2 (третя особа). Відповідно до п. 1.1 Загальних умов кредитування додатка до Кредитного договору № 50001019 від 29.12.2010 року, Компанія ТОВ «Порше Мобіліті» зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі, визначеній у Кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі Сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Згідно Кредитного договору № 50001019 від 29.12.2010 року, компанія ТОВ «Порше Мобіліті» надала кредитні кошти у розмірі 142 123,80 гривень, що складає на час укладення кредитного договору 17 810,00 доларів США за курсом ПАТ «КІБ «Креді Агріколь», що дорівнював 7,9800 грн/дол. США.

Надання коштів за вказаним договором, відповідає всім ознакам споживчого кредиту та відповідає ознакам продукції, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до умов кредитного договору було придбано автомобіль марки - VOLKSWAGEN, модель - GOLF PLUS, номер (шасі, кузов, рама) - НОМЕР_1, об'єм двигуна 1390 куб. см., рік випуску - 2010, колір - чорний, державний номер НОМЕР_2, зареєстрований за позивачем. Перший внесок за власні кошти в оплату автомобіля позивачем здійснено в еквіваленті 9 590,00 дол. США. Позивач вважає, що розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту, відповідач - компанія ТОВ «Порше Мобіліті», не здійснював, в письмовій формі не викладав, до його відома не доводив та з ним узгоджував.

У змісті кредитного Договору № 50001019 від 29.12.2010 є відсутніми встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме ТОВ «Порше Мобіліті», при укладанні спірного кредитного договору, не здійснив належно детальний, достовірний та об'єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно діючих на час укладення Кредитного договору імперативних вимог п.2 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.З «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (надалі - Правила), затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, не зазначив належно вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості згідно вимоги п.3.4 Правил, не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил, не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимоги п.3.3 «Правил», шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. В порушення вимоги п. 3.8 «Правил», ТОВ «Порше Мобіліті» не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків, всупереч вимоги п. 3.4 «Правил», не зазначив про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням.

Також в рамках цивільної справи № 265/2632/15-ц за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору № 50001019 від 29.12.2010 року та звернення стягнення на предмет застави, що розглядається Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя було проведено судово- економічну експертизу. Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 13002/16-45 від 16 червня 2016 року сукупна вартість кредиту по кредитному договору №50001019 від 29.12.2010 року у вигляді абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому та процентному вигляді) згідно умов кредитування та графіку погашення кредиту до кредитного договору № 50001019 від 29.12.2010 року становить 33,64% (процентне значення), 91 296,52 гривень (грошовий вираз).

Розмір реальної відсоткової ставки, виходячи з договору №50001019 від 29.12.2010 року становить 33,64%, а не 12,50% як зазначено у договорі, тобто йде перевищення на 21,14%. Кредитний договір №50001019 від 29.12.2010 року не містить даних щодо реальної відсоткової ставки, розміру абсолютного значення подорожчання кредиту та сукупної вартості кредиту.

Таким чином, позивач вважає, що ТОВ «Порше Мобіліті» фактично скористався тим, що йому бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а ТОВ «Порше Мобіліті», в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» не надав йому відомості , які потрібні при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. На підставі ст.ст. 203,215,230,548 ЦК України, позивач вважає що в момент підписання кредитного договору між сторонами, він був введений в оману ТОВ «Порше Мобіліті» щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним Кредитний договір № 50001019 від 29.12.2010 року та додаток Загальних умов кредитування до Кредитного договору № 50001019 від 29.12.2010 року, укладені між ТОВ «Порше Мобіліті» та громадянином ОСОБА_8, у зв'язку з укладенням їх під впливом обману зі сторони ТОВ «Порше мобіліті».

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача ТОВ «Порше Мобіліті» - Таран М.В., Горячев А.В., Андрейків О.В. діючі на підставі довіреності, заперечували проти задоволення позовних вимог, та просили застосувати строки позовної давності. Додали до матеріалів справи свій письмовий відзив, відповідно до якого твердження щодо відсутності розпису сукупної вартості кредиту, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1. Загальних умов кредитування, Відповідач зобов'язався надатипозивачеві Кредит у сумі, визначеній в Кредитному договорі, в українських гривнях.

Відповідно до вищезазначених умов Кредитного Договору, Сума кредиту, у розмірі, погодженому Сторонами, була надана Позивачеві саме в українських гривнях. При цьому, як в Кредитному договорі, так і у всіх додатках до нього розмір платежів встановлюється не в іноземній валюті, а в еквіваленті доларів США.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору, Сторони погодили, що кошти у повернення Кредиту відображають справедливу вартість Кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання відповідачем очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено Сторонами у Кредитному договорі.

Таким чином в Графіку погашення Кредиту передбачено розмір платежів в еквіваленті доларів США, який при сплаті відповідного щомісячного платежу відповідатиме певній сумі у гривні.

Такий спосіб розрахунку щомісячного платежу у Графіку погашення кредиту відповідає положенням п. 1.3.1. Загальних умов кредитування, які є невід'ємною частиною Кредитного договору, згідно якого повернення Кредиту здійснюється Позивачем у повному обсязі в строки, встановлені Графіком погашення кредиту. Позивач сплачує платежі у повернення Кредиту відповідно до виставлених Відповідачем рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Договорі.

При цьому, у першому рядку Графіку погашення чітко зазначено, що усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають сплаті за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента Суми кредиту у доларах США, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов кредитування.

Наприкінці Графіку погашення встановлено вартість послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням Кредитного договору та орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом у еквіваленті доларів США та гривні на день укладення Кредитного договору.

Крім цього, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не встановлює обов'язковість зазначення валюти у детальному розписі сукупної вартості кредиту та в орієнтовній сукупній вартості кредиту, а встановлює обов'язок кредитодавця розписати їх у процентному та грошовому виразі.

Факт досягнення згоди між Сторонами стосовно всіх умов Кредитного договору, з якими Позивач був попередньо ознайомлений, підтверджується підписанням Кредитного договору.

Тобто, при укладенні Кредитного договору Позивач вільно та свідомо погодився виконувати усі зазначені в ньому зобов'язання. Таким чином, доводи Позивача про те, що Відповідач при укладенні Кредитного договору начебто діяв із застосуванням нечесної підприємницької практики не відповідають дійсності.

Отже, твердження позивача про нібито введення його в оману стосовно умов Кредитного договору не відповідає дійсності. Також представники відповідача, вважають, що експертом в додатку до висновку наведені розрахунки здійснені не у відповідності з умовами Кредитного договору лише в гривнях без врахування застосування сторонами еквіваленту доларів США. Враховуючи вищевикладене, Відповідач вважає, що проведена судово-економічна експертиза не може прийматися судом до уваги як належний та допустимий доказ у справі, оскільки: експертом застосовано нормативно-правові акти, які не регулюють діяльність Відповідача, оскільки Відповідач не є банком; експертом не враховано умови Кредитного договору, укладеного між Сторонами; експертом здійснено розрахунки без застосування еквіваленту доларів США; питання щодо наявності підстав для встановлення нікчемності Кредитного договору має бути встановлена виключно судом.

В судовому засіданні 5 червня 2018 року, представником відповідача Андрейків О.В. було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Третя особа ОСОБА_2 повністю підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевирівши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторні та іших осіб, які беруть участь у справі.

29 грудня 2010 року, було укладено Кредитний договір № 50001019 на суму 17 810,00 доларів США що на момент підписання договору дорівнювало 142 123,80 гривень. Строком на 48 місяців а саме до 29 грудня 2014 року зі змінною відсотковою ставкою 12.5 % . Поручителем за кредитним договором - ОСОБА_2 (третя особа).

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кошти були наданні в споживчих цілях. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», 1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Так, позивач посилається на ті обставини, що відповідно до п.2.1 Загальних умов кредитування додатка до Кредитного договору № 50001019 від 29.12.2010, за використання Кредиту у межах встановленого терміну кредитування Позичальник сплачує Компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у Кредитному договорі.

За змістом пунктів 1.1, 1.3, 1.3.1, 1.3.2 загальних умов кредитування компанія зобов'язалася надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. У кредитному договорі сторони встановили еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін. Сторони погодили, що кошти з повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі чинного обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі. Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником з повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні. При цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент встановлення рахунка обмінною курсу банку. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни або обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Компанія має право вимагати, щоб платежі у погашения кредиту були розраховані за обмінним курсом за безготівковими операціями іншого банку, замість обмінного курсу банку, вказаного виніс. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд компанією і без обмежень щодо кількості таких вимог протягом дії кредитного договору, і для цього не вимагатиметься згода позичальника. Компанія повинна повідомити позичальника про свій намір щодо такої зміни за 7 робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений.

Нарахування процентів відбувається помісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти враховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту (пункт 2.4 Загальних умов кредитування).

Відповідно до пунктів 9.5-9.7 Загальних умов кредитування, позивач ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив, що ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином ознайомило його, зокрема, з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, з інформацією, передбаченою статтею II Закону України «Про захист прав споживачів», із правилами надання фінансових послуг (кредитів), також їй надана вичерпна інформація про умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника. Також у пункті 9.6 кредитного договору зазначено, що додатково до положень пункту 9.5 загальних умов кредитування позичальник підтверджує, що йому надано вичерпну інформацію про: умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальників; умови надання додаткових фінансових послуг, пов'язаних з фінансовим кредитом, та їх вартість (за умови надання таких послуг); розмір винагороди компанії у разі, коли вона пропонує послугу фінансового кредиту, що надається іншими фінансовими установами; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо).

ТОВ «Порше Мобіліті» виконало свої зобов'язання за кредитним договором та видало кошти відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

У ст. 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст. 524, ч.1 ст. 533 ЦК України зобов'язання мас бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч.2 ст. 524, ч.2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті І цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року15рн/201І щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті IX, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що під час укладення оспорюваного правочину діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів саме в іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників - отримати споживчий кредит в гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквівалент і іноземної валюти.

При цьому згідно із частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 18 цього Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Суд вважає, що посилання позивача на обчислення заборгованості в еквіваленті обмінного курсу гривні до долара США у ПАТ «Креді Агріколь Банк» як на порушення вимог чинного законодавства не є обґрунтованим, оскільки загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею З ЦК України, серед яких, зокрема, свобода договору.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України договором с домовленість двох або більше сторін, спрямована па встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У кредитному договорі від 29 грудня 2012 року, укладеному між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1, зазначено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному до курсу ПАТ «Креді Агріколь Банк».

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідно до законодавства, яке було чинним на час укладення спірного правочину, ТОВ «Порше Мобіліті» не було позбавлене права надати, а ОСОБА_1 - отримати споживчий кредит в гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти, а тому відсутні підстави вважати, що умови кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві.

Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору або визнання його недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості, міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частиною першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З укладеному між сторонами кредитному договорі, який складається із договору, графіка погашення кредиту та загальних умов кредитування, чітко визначені умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який він наданий, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін тощо.

Кредитним договором передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента суми кредиту у доларах США відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач при укладенні спірного кредитного договору надав позивачу повну, достовірну та детальну інформацію про сукупну вартість кредиту відповідно до умов кредитного договору, а тому підстав для визнання кредитного договору недійсним в цілому відповідно до ст. 203 ЦК України - не має підстав.

Відповідно до пунктів 9.5.-9.6 Загальних умов кредитування, які є невід'ємною частиною кредитного договору, позивач своїм підписом підтвердив, що відповідач належним чином ознайомив його, зокрема, з правилами надання фінансових послуг, інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», умовами надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника тощо.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Загальними вимогами процесуального права, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

В рамках цивільної справи № 265/2632/15-ц за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору № 50001019 від 29.12.2010 року та звернення стягнення на предмет застави, що розглядається Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя було проведено судово- економічну експертизу. Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 13002/16-45 від 16 червня 2016 року сукупна вартість кредиту по кредитному договору №50001019 від 29.12.2010 року у вигляді абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому та процентному вигляді) згідно умов кредитування та графіку погашення кредиту до кредитного договору № 50001019 від 29.12.2010 року становить 33,64% (процентне значення), 91 296,52 гривень (грошовий вираз).

Розмір реальної відсоткової ставки, виходячи з договору №50001019 від 29.12.2010 року становить 33,64%, а не 12,50% як зазначено у договорі, тобто йде перевищення на 21,14%.

Кредитний договір №50001019 від 29.12.20010 року не містить даних щодо реальної відсоткової ставки, розміру абсолютного значення подорожчання кредиту та сукупної вартості кредиту.

Згідно зі статтею 217 ЦК України, правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає

наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний

недійсним.

Таким чином, суд вважає, що у позивача є цивільне право на звернення до суду з позовом про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними, а саме п. 2.3 Загальних умов кредитування.

Відповідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної позовної вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кредитний договір між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено 29 грудня 2010 року. До суду позивач ОСОБА_1 звернувся 14 грудня 2017 року. Тривалий час позивачем сплачувалися платежі за користування кредитом. Таким чином позивач знав або повинен був знати про порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору укладеному між ТОВ «Порше Мобіліті та ОСОБА_1 відповідно до статті 257 ЦКУ країни встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов'язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права. У даному випадку така вимога стосується визнання частини кредитного договору недійсним, а тому срок позовної давності повинен обраховуватися з моменту укладення зазначеного договору, тоб то з 29 грудня 2010 року.

Аналогічний висновок щодо застосування норм статті 261 Цивільного кодексу України та визначення початку перебігу позовної давності викладений у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 915/1437/13, та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 року № 910/9452/17.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що у позивачів є підстави для звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, але ними було порушено строк позовної давності, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору від 29 грудня 2010 року недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист порушеного права споживача фінансових послуг визнання кредитного договору № 50001019 від 29 грудня 2010 року недійсним, укладеним під приводом обману, третя особа: ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення було складено та підписано 14 вересня 2018 року.

Суддя: