Постанова № 7649152, 20.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-20741/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Кірієнка В.О.

при секретарі                                                  Ломиног А.М.

за участю представника позивача - Сорока С.С.

представника відповідача - Вінц Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень, -

В С Т А Н О В И В:

26.11.2009 року державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень від 23.07.2009р. № 105210010209194, від 21.08.2009р. № 105210010219109, від 08.07.2009р. № 105210010207308, від 20.07.2009р. № 105210010208939 від 23.07.2009р. № 105210010209195, від 21.08.2009р. № 105210010219110, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач платіжними дорученнями № 6584 від 20.07.2009р., № 7361 від 20.08.2009р., № 6580 від 17.07.2009р., № 6598 від 20.07.2009р., № 7360 від 20.08.2009р. було сплачено податковий борг та пеню. Зазначені повідомлення були сформовані на підставі Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003р. № 290, але як вважає позивач, податковий орган не мав жодних законних підстав для зміни напрямку платежу та безпідставно розподіляти частки від сплаченої позивачем суми поточних зобов’язань на погашення пені. Дії відповідача суперечать нормам Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного Банку України від 02.01.2004р. № 22

Таким чином, податковий орган безпідставно змінив напрямок платежу, оскільки жодна норма Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу, яким є податковий орган, змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Просив визнати недійсними податкові повідомлення від 23.07.2009р. № 105210010209194, від 21.08.2009р. № 105210010219109, від 08.07.2009р. № 105210010207308, від 20.07.2009р. № 105210010208939 від 23.07.2009р. № 105210010209195, від 21.08.2009р. № 105210010219110.

Ухвалою від 21.12.2009 року позовні вимоги у адміністративній справі роз’єднано, позовними вимогами справи № 2-а-20741/09/0570 є визнання недійсними повідомлення від 23.07.2009р. № 105210010209194 про зарахування сплати податкового зобов’язання з плати користування надрами за 2-й квартал 2009 року, від 21.08.2009р. № 105210010219109 про зарахування сплати податкового зобов’язання з плати користування надрами за 3-й квартал 2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи їх аналогічно викладеному у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав. Надала суду заперечення, в яких зазначила, що черговість погашення узгоджених податкових зобов’язань платника чітко визначена п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, згідно з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму непогашеного податкового боргу відповідно до ст. ст. 16, 17 вищевказаного Закону нараховується пеня та штрафні санкції. Також, п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 встановлено обов’язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов’язання та строки його погашення. Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 платнику податків надається право самостійно визначити черговість задоволення вимог кредиторів виключно тоді, коли активи такого платника податків вільні від заставних зобов’язань. Крім того, п. 8.1 ст. 8 Закону України № 2181 передбачено передачу активів платника податків у податкову заставу з моменту виникнення податкового боргу. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані суду докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що державне підприємство «Селідіввугілля» зареєстроване 06.06.2005 року виконавчим комітетом Селідівської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 192565 (а.с. 9), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 10).

Державним підприємством «Селидіввугілля» було отримано спірні податкові повідомлення про зарахування сплачених позивачем сум поточних податкових зобов’язань зі збору за геологорозвідувальні роботи на погашення податкового боргу та пені згідно з абзацем 2 п.п. 16.3.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р., а саме:

-          повідомлення № 105210010209194 від 23.07.2009 року про зарахування сплати податкового зобов’язання з плати за користування надрами за 2-й квартал 2009 року, сплаченого платіжним доручення № 6584 від 20.07.2009р. у сумі 70000,00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 66468,15 грн. та пені 3531,85 грн.

-          повідомлення № 105210010219109 від 21.08.2009р. про зарахування сплати податкового зобов’язання з плати за користування надрами за 3-й квартал 2009 року, сплаченого платіжним доручення № 7361 від 20.08.2009р. у сумі 220000 грн. на погашення податкового боргу у сумі 211434,89 грн. та пені 8565,11 грн.

Проблемою даного спору є питання щодо правомірності прийняття податкових вимог.

Податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, згідно з яким у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що перевищує 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платіжним дорученням від 20.07.2009 року (а.с. 19) позивач сплатив збір за користування надрами за 2-й квартал 2009р. у сумі 70000,00 грн.

Платіжним дорученням від 21.08.2009 року (а.с. 21) позивач сплатив збір за користування надрами за 3-й квартал 2009р. у сумі 220000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що зазначеними вище платіжними дорученнями сплачені зобов’язання за 2-й, 3-й квартал 2009 року, які безпідставно враховані відповідачем в рахунок зобов’язань інших звітних періодів.

Згідно з ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не доказав правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд знаходить необґрунтованим посилання відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Суд вважає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Крім того, відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного Банку України від 02.01.2004 року № 22 реквізити призначення платежу в платіжному дорученні здійснюється платником для надання повної інформації про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Таким чином, оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу штрафних санкцій, суд визнає недійсними податкові повідомлення від 23.07.2009р. № 105210010209194, від 21.08.2009р. № 105210010219109.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень.

Визнати недійсним податкове повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про зарахування суми сплаченого податкового зобов’язання у погашення податкового боргу та пені № 105210010209194 від 23.07.2009р..

Визнати недійсним податкове повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про зарахування суми сплаченого податкового зобов’язання у погашення податкового боргу та пені № 105210010219109 від 21.08.2009р..

           Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м. Селидове, вул.. Карла Маркса, 41 п/р 26003301490817 у філії «Відділення Промінвестбанку України» у м. Селидове, МФО 334312, код ЄДРПОУ 33426253) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 20 січня 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 25 січня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Кірієнко В.О.