Постанова № 76487718, 03.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2230/18

Номер справи місцевого суду: 496/6194/14-ц

Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Маяківська сільська рада Біляївського району Одеської області про визнання заповіту нікчемним, на рішення Біляївського районного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Трушина О.І. 31 серпня 2017 року в м. Біляївка,-

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача, який було уточнено, про визнання заповіту, складеного ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 нікчемним (т. 1 а. с. 2-7, т. 2 а. с. 64-67).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4 Він, як спадкоємець за законом першої черги, звернувся до приватного нотаріуса Біляївського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і рекомендовано звернутися до суду, оскільки згідно заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_3, складеного ОСОБА_4, остання заповіла все своє майно відповідачеві по справі ОСОБА_3, який є його рідним братом. Вважає, що вказаний заповіт є нікчемним з наступних підстав. З тексту заповіту не вбачається, хто саме звернувся до секретаря Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, секретарем не встановлено особу заповідача. З тексту заповіту та посвідчувального напису вбачається, що особа заповідача встановлена із реєстраційного номеру облікової картки платників податків, так як серія та номер паспорту заповідача не зазначена ані в самому тексті заповіту, ані в посвідчувальному написі. Крім того, посвідчуючи заповіт поза приміщенням органу місцевого самоврядування, секретар сільської ради мала вказати адресу вчинення нотаріальної дії і причину, з якої вона вчиняється за цією адресою, а тому незазначення вказаних обставин у заповіті та реєстрі для реєстрації нотаріальних дій тягне за собою нікчемність вказаного заповіту. Крім того, позивач вказував на ту обставину, що у реєстрі вчинення нотаріальних дій ідентифікаційний номер вказаний не ОСОБА_4, а іншої особи, в реєстрі вказано паспорт, який належить іншій особі, а не заповідачу. Вважає, що заповіт ОСОБА_4 взагалі не пройшов державної реєстрації, що є порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Рішенням суду від 07 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено (т. 1 а.с. 193-197).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення суду відхилено, рішення залишено без змін (т. 1 а. с. 270-274).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 07 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а. с. 50-53).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 31 серпня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано заповіт, укладений ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, нікчемним (т. 2 а. с. 134-138).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. А саме, на думку апелянта, відсутність в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій місця вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси але в межах нотаріального округу, невірне зазначення паспортних даних заповідача, не є істотними умовами для визнання заповіту недійсним, якщо судом буде встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України і волевиявлення заповідача було вільним (т. 2 а. с. 147-150).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що в оспорюваному заповіті та реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в порушення вимог ст. 1247 ЦК України не вказано фактичне місце його складення, вказаний заповіт не породжує будь-яких прав та обов'язків, а тому є нікчемним, оскільки вчинений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов'язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1234 ЦК України установлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно з частиною першою статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних, а також інших учасників цивільних відносин.

За приписами статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Так, частиною четвертою статті 207 ЦК України, що встановлює вимоги до письмової форми правочину, яким є й заповіт, передбачено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Згідно з частиною другою статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253цього Кодексу).

Статтею 1253 ЦК України визначено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом 3 частини другої статті 1248 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Відповідно до статті 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Крім того, пунктом 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), визначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Пунктом 2.1 розділу II указаного Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення нотаріальні дії можуть бути вчиненні поза вказаним приміщенням, про, що в поевічувальному написі записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином (пункт 1.4 розділу III Порядку).

За приписами частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 19).

Позивач та відповідач є дітьми ОСОБА_4, згідно свідоцтв про народження (т. 1 а.с. 13, 66).

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Біляївського районного нотаріального округу ОСОБА_5 для оформлення права на спадщину, але йому було повідомлено, що згідно заповіту, посвідченого 26 червня 2014 року секретарем Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є ОСОБА_2 (т.1 а.с. 10).

26 червня 2014 року ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений секретарем Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, зареєстрований у реєстрі за № 85, яким на випадок смерті все своє майно заповіла ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 24-27). Як вбачається з матеріалів справи, при складанні вказаного заповіту посадовою особою Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області було допущено ряд помилок.

Так, доводи апеляційної скарги про те, що у тексті заповіту зроблено відмітку про те, що у зв'язку з похилим віком та хворобою заповідача, на її особисте прохання та в її присутності, текст заповіту, який прочитано уголос, підписано ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у присутності свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ідентифікаційні дані та підписи яких містяться в тексті заповіту. При цьому зазначено, що заповіт прочитаний свідками, хоча повинен був бути прочитаним посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка посвідчувала заповіт, тобто секретарем Маяківської сільської ради ОСОБА_9; про те, що з тексту заповіту не вбачається, хто саме звернувся до секретаря Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області з проханням посвідчити заповіт. У судовому засіданні допитана у якості свідка ОСОБА_10, яка посвідчувала заповіт, пояснила, що до неї з проханням посвідчити заповіт звернувся відповідач по справі ОСОБА_3, а не сама ОСОБА_4; про те, що секретарем Маяківської сільської ради в тексті заповіту не вказано повної адреси вчинення нотаріальної дії, а також причини, з якої нотаріальна дія вчинена поза приміщенням органу місцевого самоврядування; про те, що з реєстру для реєстрації нотаріальної дії органу місцевого самоврядування вбачається, що в записі нотаріальної дії під № 85 колонка № 5 (Зміст нотаріальної дії і місце вчинення нотаріальної дії) не заповнена (т. 1 а.с. 124-127); про те, що з Реєстру (графа 3) вбачається, що зазначено ідентифікаційний номер фізичної особи - НОМЕР_1, а в тексті заповіту вказаний інший ідентифікаційний номер - НОМЕР_2. До того ж, в графі 4 реєстру № 85 вказано «НОМЕР_3», але в матеріалах цивільної справи знаходиться ксерокопія паспорту ОСОБА_4, його серія та номер «НОМЕР_4», тобто вказані паспортні дані іншої особи, не можуть бути підставою для визнання заповіту нікчемним.

Так, вдповідно до ч.ч.1,2 ст. 52 Закону України «Про нотаріат» про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.

Згідно зі ст. 56 вказаного Закону нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

П. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 «Про затвердження порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі» державній реєстрації підлягають заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені у статтях 1251 та 1252 ЦК України, ст. 37 та ч.1 ст. 40 Закону України «Про нотаріат», а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін'юсту, або його філіям заяв про реєстрацію.

В п.14 названого Порядку зазначено, що реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у спадковому реєстрі у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у ч.2 п.16, ч.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 - заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Погоджуючись із висновком суду щодо наявності формальних помилок при складанні заповіту, колегія суддів зауважує, що заповідач ОСОБА_4 недієздатною чи обмежено дієздатною визнана судом не була, тому мала право на складання заповіту; заповіт має письмову форму та посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування; зміст заповіту, текст якого був зачитаний уголос та неодноразово роз'яснений заповідачу, був належним чином доведений до її відома у присутності двох свідків, а також запрошеної заповідачем для підписання заповіту секретарем Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області; заповіт був фактично прочитаний уголос заповідачу в присутності свідків та відповідав її волі, запеєєстрований у встановленому законом порядку.

Таким чином, призначення ОСОБА_2 спадкоємцем є правом заповідача ОСОБА_4, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. Волевиявлення заповідача було вільним і зміст заповіту щодо призначення відповідача ОСОБА_2 спадкоємцем майна відповідало його внутрішній волі.

Враховуючи те, що з підстав дефекту волі заповідача заповіт не визнано недійсним, справжність підпису від імені заповідача у заповіті не оспорено, а вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність формальних помилок, вчинених при складанні заповіту, не може бути підставою нікчемності заповіту.

При вказаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 третя особа - Маяківська сільська рада Біляївського району Одеської області про визнання заповіту нікчемним - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 14 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: С.О. Погорєлова

Судді: А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе