Постанова № 76486210, 11.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5063/18

Номер справи місцевого суду: 500/2934/17

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Калараш А.А.

розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_3 (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене під головуванням судді Швець В.М. 12 березня 2018 року у м. Ізмаїл Одеської області, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів - приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - УПСК) та ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 січня 2017 року о 17 годині 25 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Hyunday», держ. номер НОМЕР_1, рухалась по вулиці Семінарській в місті Ізмаїл Одеської області, не виконала вимог дорожнього знаку «Надати дорогу», виїхала на головну дорогу - вулицю Білгород-Дністровську, де скоїла зіткнення з автомобілем ЗАЗ, держ. номер НОМЕР_4, під керуванням позивача, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду від 27 січня 2017 року ОСОБА_3 визнана винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Згідно до страхового полісу було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого відповідальність відповідача була застрахована УПСК. Згідно висновку експерта, вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача складає 26 988грн. 19коп., а матеріальної шкода з урахуванням коефіцієнту зносу та без ПДВ - 22 534грн. 65коп. Позивач просив стягнути з відповідача УПСК суму матеріальної шкоди - 22 534грн. 65коп., а з відповідача ОСОБА_3 - різницю між розміром шкоди та вартістю відновлювального ремонту - 4 453грн. 54коп., франшизу згідно страхового договору в сумі 1000грн. та витрати на проведення дослідження в сумі 1000грн. Крім того, ОСОБА_2 просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 10 000грн. та витрати на правову допомогу з відповідача ОСОБА_3.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська,40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 22 534грн. 65коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1740грн. судових витрат, а разом 24 274 грн. 65коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 6 453грн. 54коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000грн. на відшкодування моральної шкоди та 1 260 грн. судових витрат, а разом 17 713 грн. 54 коп.

Вирішено питання щодо судового збору.

На вказане судове рішення принесена апеляційна скарга представником Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», в якій останній просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: на думку апелянта, позивач не є власником транспортного засобу, а тому не має права на відшкодування шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови Ізмаїльського міськрайонного суду від 27 січня 2017 року ОСОБА_3 визнана винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (матеріали адміністративної справи №500/419/17, а.с.12) на підставі того, що 24 січня 2017 року о 17 годині 25 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Hyunday», держ. номер НОМЕР_1, рухалась по вулиці Семінарській в місті Ізмаїл Одеської області, не виконала вимог дорожнього знаку «Надати дорогу», виїхала на головну дорогу - вулицю Білгород-Дністровську, де скоїла зіткнення з автомобілем ЗАЗ, держ. номер НОМЕР_4, під керуванням позивача, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до ст.ст.22,1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Автомобілем на час ДТП законно володіла відповідачка ОСОБА_3 Згідно ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст.ст.979, 988, 990 ЦК України, збиток повинна сплатити страхова компанія. Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Цивільна відповідальність автомобіля відповідачки ОСОБА_3 була застрахована відповідачем УПСК (а.с.46). Згідно висновку експерта, вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача складає 26 988 грн. 19 коп., а матеріальної шкода з урахуванням коефіцієнту зносу та без ПДВ - 22 534 грн. 65 коп. (а.с.14-20). Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріальну шкоду у розмірі 22 534 грн. 65коп. повинен сплатити відповідач УПСК відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Різницю в сумі 4 453грн. 54 коп., витрати по оплаті експертного висновку в сумі 1 000 грн. та франшизу в сумі 1 000 грн. має відшкодувати відповідачка ОСОБА_3, яка ці вимоги визнала.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяного внаслідок порушення його прав. Моральна шкода складається у фізичному болі і стражданнях, які фізична особа перетерпіла в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у зв'язку із протиправним поводженням щодо нього самого, членів його родини або близьких родичів; у зв'язку зі знищенням або ушкодженням його майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, що її заподіяла, при наявності його її. Судом вірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 допустила незаконні дії у відношенні позивача, що спричинило моральні страждання для нього, які виразилися у психічних стражданнях внаслідок хвилюванням з приводу ДТП, порушенням нормальних життєвих зв'язків, пошкодження транспортного засобу. Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував визнання позовних вимог та встановив розмір відшкодування моральної шкоди в межах позовних вимог в сумі 10 000 грн.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з урахуванням викладених обставин, що позовні вимоги підлягали задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судова колегія не приймає до уваги довід апеляційної скарги представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», що позивач не є власником транспортного засобу, а тому не має права на відшкодування шкоди, з таких підстав.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує. Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеного у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 344/10730/15-ц, провадження № 61-5079 св 18.

Тому, встановивши, що позивач ОСОБА_2 управляв транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно володів цим майном, а тому має право на відшкодування завданої шкоди.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2018 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2018 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 11 вересня 2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді О.М. Таварткіладзе

А.А. Калараш