Рішення № 76486051, 04.09.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3081/17

Провадження № 2/346/128/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючої - судді Беркещук Б.Б.,

секретаря Вербіщук О.Д.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся з даним позовом до суду мотивуючи тим, що 02 березня 2004 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 розірвано шлюб . Під час їх спільного проживання 14 травня 1999 року народився син ОСОБА_5, який на даний час досяг повноліття.

Вказує, що в даний час син навчається у Військовому інституті Київського національного університету імені ОСОБА_6 та по теперішній час є курсантом денної форми навчання.

ОСОБА_7 потребує допомоги в утриманні та забезпеченні житлом, харчуванням, підручниками, одягом, засобами гігієни тощо. Вказав, що його син проживає у найманому житлі на що витрачає значні кошти. Добровільно відповідач не бажає надавати допомогу сину, а йому, позивачу важко самостійно утримувати сина для продовження ним навчання.

Зазначив, що у нього низький розмір доходів, а відповідач з 2014 року працює на сезонних роботах в Іспанії та має можливість сплачувати аліменти на час навчання сина .

Позивач та його представник просять суд постановити рішення, котрим стягувати з ОСОБА_4 на його, позивача користь щомісячно аліменти на утримання сина у розмірі 3 500 грн. до закінчення сином навчання.

Відповідач в судове засідання не з’явився, її представник подав до суду письмове заперечення , відповідно до якого вказує, що позивач не надав суду доказів, що ОСОБА_5 проживає разом з ним. Син відповідача ОСОБА_5 знаходиться на повному державному утриманні у навчальному закладі. Відповідач постійно добровільно через своїх батьків допомагає синові, і крім того по рішенню суду сплачувала аліменти на його утримання. Крім сина ОСОБА_8 відповідач має на утриманні двох неповнолітніх дітей : ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та Андрія ІНФОРМАЦІЯ_2 У зв’язку з необхідністю догляду за неповнолітніми дітьми відповідач не має можливості працювати , та згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_5 не працює з 31.03.2016 р. Крім того, вказує, що відповідач по спільній домовленості між сторонами не ставила питання про виділ їй половини придбаної в шлюбі квартири АДРЕСА_1 в рахунок майбутнього утримання сина, а аліменти, які просить стягнути позивач на утримання сина необхідні особисто позивачу.

Враховуючи пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 (д.п. ОСОБА_2) Н.Я. 23 квітня 1998 року зареєстровано шлюб (а.с.4)

Під час спільного проживання сторін 14 травня 1999 року народився син ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого 27 липня 2000 року відділом РАГС Коломийського міськвиконкому Івано-Франківської області (а.с.9)

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу виданого 02 березня 2004 року відділом РАЦС Коломийського міського управління юстиції Івано-Франківської області між сторонами 02 березня 2004 року шлюб розірвано(а.с.10)

Як вбачається з довідки №356 від 31 березня 2017 року ОСОБА_5 у 2016 році поступив до Військового інституту Київського національного університету імені ОСОБА_6 та по теперішній час є курсантом денної форми навчання.(а.с.8)

Відповідно до відповіді заступника начальника Військового інституту Київського національного університету ім.. ОСОБА_6 ОСОБА_9 № 18/1144 від 26.04.2018 р. ОСОБА_5 дійсно проходить військову службу у Військовому інституті Київського національного університету імені ОСОБА_6 на посаді курсанта , знаходиться державному забезпеченні та його грошове забезпечення складає 620 грн. 00 коп. (а.с.71)

Відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.08.2017 р. з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 проводились стягнення аліментів в сумі 500 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_5 (а.с.34)

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітнього сина регулюються главою 16 Сімейного Кодексу України (статті 198 - 201).

Згідно зі ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Позивач, звернувшись з даним позовом до суду скористався своїм правом відповідно до вищезгаданої статті.

За правилами статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов'язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина має отримати освіту, направлену на її загальний культурний розвиток і завдячуючи якій дитина могла б, виходячи із рівності можливостей, розвивати свої здібності і особисте судження, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності та стати корисним членом суспільства.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кого покладена відповідальність за її освіту та навчання; така відповідальність у першу чергу покладена на її батьків.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаної Україною 21.02.1990 року, ратифікованої 27.02.1991 року і 27.09.1991 року набула чинності для України, зазначено, що Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу; в сім'ї як основному осередку суспільства і природному середовищі для зростання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вони могли повністю покласти на себе зобов'язання в рамках суспільства; дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності.

Статтею 26 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством. Ці блага в міру необхідності надаються з урахуванням наявних ресурсів і можливостей дитини та осіб, які несуть відповідальність за утримання дитини, а також будь-яких міркувань, пов'язаних з одержанням благ дитиною чи від її імені.

З врахуванням, що позивачем не представлено доказів про проживання сина у найманому житлі, суми оплати за проживання, можливість відповідача сплачувати аліменти в сумі 3 500 грн. на повнолітнього сина, який продовжує навчання, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку та навчанні, що на утриманні відповідача перебувають двоє неповнолітніх дітей (а.с.35-38), суд вважає доцільним стягнення аліментів з відповідача проводити в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, з часу подачі позовної заяви , окільки відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача слід стягнути 640 гривень судового збору в дохід держави.

На підставі наведеного та ст. ст. 199, 200 СК України та керуючись ст. ст. 88,268,273,354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який продовжує навчання у військовому інституті Київського національного університету ім.Т.Шевченка, в твердій грошовій сумі 500 (п»ятсот) гривень щомісячно без урахування часу канікул до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років, починаючи з 05 липня 2017 року, а в решті позову відмовити.

Рішення підлягає до негайного виконання згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України в межах стягнення суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок ) грн..00 коп. на користь держави (на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001 ,Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_6, 78200, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1

ОСОБА_4, останнє відоме місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_7, 78200, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2018 року.

Суддя Беркещук Б. Б.