Постанова № 76486038, 17.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/4680/18

Номер провадження 22-ц/788/1288/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

сторони:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2018 року, в складі судді Косолап М.М., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

27 квітня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, мотивуючи тим, що з 06 серпня 2001 року позивач працювала інженером-програмістом на ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання».

05 квітня 2017 року вона звільнилася з роботи у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору.

На день звільнення відповідач нарахував їй заробітну плату в сумі 31563,71 грн., але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовився, а тому вона звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2018 року було стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 31563,71 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 квітня 2017 року по 14 березня 2018 року в сумі 41700,96 грн. з послідуючим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів та 500 грн. моральної шкоди.

20 квітня 2018 року ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» виконало рішення суду і розрахувалося з нею, виплативши їй 65535,49 грн. шляхом перерахування коштів на карту ПАТ «ПриватБанк».

Оскільки рішення суду підприємством було фактично виконане лише 20 квітня 2018 року, просила стягнути з ПАТ «Сумське машинобудівне науков-виробниче об'єднаня» на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 7529,34 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 березня 2018 року по 20 квітня 2018 року включно у сумі 4054,26 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в дохід держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ст. 117 КЗпП України не передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після ухвалення рішення суду, яким вже вирішено питання такої відповідальності.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 року: 1762 грн. х 100= 176200 грн.), справа визнана малозначною і тому її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 06 серпня 2001 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (а.с. 7).

05 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору (а.с. 8).

Відповідно до довідки ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» № 16-07/346 від 05 березня 2018 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на день її звільнення становить 289,59 грн. (а.с. 9).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2018 року у справі № 592/1333/18 стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 31563,71 грн.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 квітня 2017 року по 14 березня 2018 року у сумі 41700,96 грн. з послідуючим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 500 грн. (а.с. 10-11).

Вказане рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2018 року виконане підприємством 20 квітня 2018 року шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, що підтверджується випискою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 24 квітня 2018 року (а.с. 12).

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивоване тим, що відповідач не провів з позивачем розрахунок заборгованості по заробітній платі у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, фактичний розрахунок проведено лише 20 квітня 2018 року, а тому є підстави для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

При визначенні суми заборгованості, суд виходив з трьохденного робочого тижня, який був установлений на підприємстві та середньоденної заробітної плати.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що статтею 117 КЗпП України не передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після ухвалення рішення суду, яким вже вирішено питання такої відповідальності, є безпідставними. Вказаною статтею передбачено виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день саме фактичного розрахунку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 6-788цс16 від 14.12.2016 року та № 6-144 цс13 від 29.01.2014 року, відповідно до яких не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як убачається з матеріалів справи рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 березня 2018 року, яким було стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, було виконано ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» фактично 20 квітня 2018 року шляхом перерахування коштів на банківську картку позивача.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з періодом, за який товариство повинно виплатити належний звільненому працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та правомірно послався на вимоги ст. 117 КЗпП України.

При визначенні суми заборгованості, суд першої інстанції правомірно послався на наказ № 75 від 21 березня 2014 року, згідно з яким у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» з 26 травня 2014 року встановлено всім працівникам робочу неділю з режимом роботи три робочі дні: понеділок, вівторок, середа.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко

С.Г. Хвостик