Постанова № 76485737, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5523/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року (суддя першої інстанції Луцович М.М., м. Ужгород, повний текст складено 19.04.2018),

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено суми податкових зобов'язань за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №18180-13 від 12.06.2017, №18179-13 від 12.06.2017, №18183-13 від 12.06.2017.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області від 12.06.2017 № 18180-13, №18179-13 та 18183-13. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області (88000, м.Ужгород, вул. А.Волошина, 52, 39393632) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640,00 грн сплачених згідно квитанції №65 від 04.09.2017.

Із рішенням не погодилося Головне управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що таке є незаконне та необгрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та винести нове - про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду, зазначає, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями правомірно визначено суму податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки ОСОБА_1, як фізичній особі - власнику такого нерухомого майна, яке не є цехом чи складським приміщенням промислового підприємства.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований 04.01.2002 Тячівською районною державною адміністрацією згідно запису №23190170000001207 (а.с. 8-10).

Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Закарпатській області 12.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення № 18180-13, №18179-13 та 18183-13, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - види діяльності, що здійснюються позивачем зазначені наступні: 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, 31.02 Виробництво кухонних меблів, 31.09 Виробництво інших меблів, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 16.24 Виробництво дерев'яної тари, 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону, 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтв серії НОМЕР_2, відповідно від 27 листопада 2009 року та від 30 серпня 2009 року; Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно №№ 24629310, 24629614, 23770189 відповідно від 01 грудня 2009 року та від 04 вересня 2009 року; Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 77822045 77823211 від 06 січня 2017 року; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30167019 від 22 червня 2016 року; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 62006083 від 22 червня 2016 року - позивач є власником: нежитлової будівлі, складу фанерного цеху літ. «Л», загальною площею 2047,8 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_3; нежитлової будівлі, будівля ЩМД (щитових меблевих деталей) літ. «К», загальною площею 3397,60 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_4 нежитлової будівлі, будівлі рубильного цеху літ. «У», загальною площею 883,80 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 12-21).

Відповідно до висновку судового експерта Павлича О.В. №0016/2017 від 11.12.2017 зазначені будівлі віднесені до будівель промисловості (а.с. 66-72).

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником нежитлових будівель - складу фанерного цеху, будівля ЩМД (щитових меблевих деталей), будівлі рубильного цеху, які за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові», а факт відповідності належного позивачу нерухомого майна класу «Будівлі промислові» також підтверджується висновком судового експерта Павлича О.В. №0016/2017 від 11.12.2017, а тому відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року (справа №822/2624/16), а відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що податковими повідомленнями-рішеннями правомірно визначено суму податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки ОСОБА_1, як фізичній особі - власнику такого нерухомого майна, яке не є цехом чи складським приміщенням промислового підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року у справі № 807/983/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст складено 17 вересня 2018 року.