Рішення № 76485566, 11.09.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року справа № 925/549/18 м. Черкаси

За позовом комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради

про стягнення 24612 грн. 46 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Рябенька Я.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 04.01.2018;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 19.03.2018.

Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (далі також – відповідач) про стягнення 26445 грн. 93 коп., у тому числі: 19146 грн. 26 коп. основної суми боргу за поставлену теплову енергію, 2047 грн.77 коп. пені, 4249 грн. 75 коп., інфляційних нарахувань і 1002 грн. 15 коп. 3% річних.

Також позивач у позовній заяві просить господарський суд покласти на відповідача витрати позивача на сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне невиконання відповідачем грошових зобов’язань за укладеними між сторонами договорами купівлі – продажу теплової енергії за державні кошти від 26.12.2014 №2, від 24.12.2015 №2 і від 15.02.2017 №2 щодо своєчасної оплати поставленої йому позивачем у період з березня 2015 року по грудень 2017 теплової енергії.

Ухвалою від 04.06.2018 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі, за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче засіданні на 09 год. 40 хв. 26.06.2018 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

14 червня 2018 року відповідач подав до господарського суду відзив на позов із запереченнями проти позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що заборгованість виникла через несплату йому орендарем – Черкаським міським осередком Всеукраїнської громадської організації "Захист дітей війни" комунальних платежів, у тому числі і за спожиту ним теплову енергію за договором про відшкодування комунальних послуг від 04.02.2015 (із змінами від 01.03.2015) за оренду нежитлового приміщення по вул. Смілянській, 4 в м. Черкаси. У відповідача відсутні правові можливості щодо сплати боргу іншої юридичної особи, за користування тепловою енергією, яка фактично відповідачем не використовувалася.

Також відповідач у відзиві на позов заявив про застосування до заявлених позивачем позовних вимог строку позовної давності.

Ухвалою від 26.06.2018 Господарський суд Черкаської області відклав підготовче провадження на 11 год. 30 хв. 19.07.2018 в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

18 липня 2018 року представник позивача подав до господарського суду відповідь на відзив якою зменшив розмір позовних вимог з 26445 грн. 93 коп. до 24612 грн. 46 коп. за рахунок зменшення стягуваної суми пені з 2047 грн. 77 коп. до 214 грн. 30 коп.

Господарський суд прийняв вказане зменшення представником позивача розміру позовних вимог.

Ухвалою від 19.07.2018 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 09 год. 00 хв. 04.09.2018 в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.09.2018 за участю представників обох сторін, господарський суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 11.09.2018.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.09.2018 за участю представників обох сторін:

представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав;

представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов;

господарський суд розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини прийнятого ним у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі письмові докази, Господарський суд Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2014 року позивач як постачальник і відповідач як споживач уклали між собою договір купівлі – продажу теплової енергії за державні кошти №2 (далі – договір від 26.12.2014), згідно з яким постачальник зобов’язався у 2015 році поставити споживачу теплову енергію у вигляді пари та гарячої води у обсязі 8139,40 Гкал загальною вартістю 9685430 грн. 19 коп. за вказаними у додатку №1 адресами, у тому числі по вул. Смілянській, 4, м. Черкаси, на потреби бюджетних установ на підставі балансової належності, а споживач зобов’язався прийняти і оплатити теплову енергію.

24 грудня 2015 року позивач як постачальник і відповідач як споживач уклали між собою договір купівлі – продажу теплової енергії за державні кошти №2 (далі – договір від 24.12.2015), згідно з яким постачальник зобов’язався у 2016 році поставити споживачу теплову енергію у вигляді пари та гарячої води у обсязі 7199,59 Гкал загальною вартістю 12661198 грн. 97 коп. за вказаними у додатку №1 адресами, у тому числі по вул. Смілянській, 4, м. Черкаси, на потреби бюджетних установ на підставі балансової належності, а споживач зобов’язався прийняти і оплатити теплову енергію.

15 лютого 2017 року позивач як постачальник і відповідач як споживач уклали між собою договір купівлі – продажу теплової енергії за державні кошти №2 (далі – договір від 15.02.2017), згідно з яким постачальник зобов’язався у період з 15.02.2017 до 31.12.2017 поставити споживачу теплову енергію у вигляді пари та гарячої води у обсязі 714796 Гкал загальною вартістю 19713912 грн. 01 коп. за вказаними у додатку №1 адресами, у тому числі по вул. Смілянській, 4, м. Черкаси на потреби бюджетних установ на підставі балансової належності, а споживач зобов’язався прийняти і оплатити теплову енергію.

У п.4.1 договорів від 26.12.2014, від 24.12.2015 і від 15.02.2017 їх сторони передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після пред’явлення постачальником рахунка у термін до 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим, або у відповідності з вимогами п.7 ст. 276 Господарського кодексу України шляхом попередньої оплати на підставі рахунку постачальника.

Пунктом 7.3.3 договорів від 26.12.2014, від 24.12.2015 і від 15.02.2017 передбачено, що за порушення строків виконання грошових зобов’язань, передбачених п. 4.1 договорів, споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

У період з березня 2015 року по грудень 2017 року позивач на виконання договорів від 26.12.2014, від 24.12.2015 і від 15.02.2017 поставив відповідачу за адресою вул. Смілянська, 4, м. Черкаси теплову енергію за встановленими тарифами на загальну суму 39251 грн. 38 коп., що підтверджується розрахунком позивача стягуваної суми основного боргу і не заперечується відповідачем.

Відповідач за поставлену у вказаний період за адресою вул. Смілянська, 4, м. Черкаси теплову енергію сплатив позивачу усього 20105 грн. 12 коп., у тому числі: 2381 грн. 74 коп. за платіжним дорученням від 24.12.2015 №70, 1590 грн. 34 коп. за платіжним дорученням від 28.12.2015 №71, 2076 грн. 41 коп. за платіжним дорученням від 09.03.2016 №10, 1301 грн. 65 коп. за платіжним дорученням від 23.03.2016 №24, 1225 грн. 45 коп. за платіжним дорученням від 25.04.2016 №31, 154 грн. 07 коп. за платіжним дорученням від 19.07.2016 №42, 4407 грн. 69 коп. за платіжним дорученням від 27.12.2016 №67, 3782 грн. 09 коп. за платіжним дорученням від 24.05.2017 №22 та 3185 грн. 68 коп. за платіжним дорученням від 22.12.2017 №62.

Станом на день прийняття господарським судом цього рішення сума боргу відповідача перед позивачем за поставлену у період з березня 2015 року по грудень 2017 року за адресою вул. Смілянська, 4, м. Черкаси теплову енергію становить 19146 грн. 26 коп. (39251 грн. 38 коп. – 20105 грн. 12 коп.). При цьому неоплаченою залишилася теплова енергія поставлена у березні 2015 року на суму 2829 грн. 34 коп., у квітні 2015 року на суму 1517 грн. 57 коп. та у інші окремі місяці вказаного періоду.

За прострочення оплати теплової енергії позивач нарахував відповідачу до сплати 214 грн. 30 коп. передбаченої п.7.3.3 договорів від 26.12.2014, від 24.12.2015 і від 15.02.2017 пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення з 06.01.2018 по 20.02.2018 на суму боргу за поставлену у жовтні – грудні 2017 року теплову енергію, а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування у сумі 4249 грн. 75 коп. за період прострочення з 10.04.2015 по 31.01.2018 та три проценти річних у сумі 1002 грн. 15 коп. 10.04.2015 по 20.02.2018.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 264 Цивільного кодексу України, передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується

Відповідно до частин 3-5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 266 Цивільного кодексу України визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб’єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Відповідач, як зобов’язана за договорами від 26.12.2014, від 24.12.2015 і від 15.02.2017 особа, не виконав належним чином грошові зобов‘язання щодо оплати поставленої йому позивачем у період з березня 2015 року по грудень 2017 року теплової енергії у встановлений цими договорами строк, чим порушив право позивача на своєчасне і повне одержання плати за поставлену теплову енергію.

Разом з тим, станом на 31.05.2018 – день подання позову сплила загальна позовна давність у три роки за вимогами про стягнення боргу за теплову енергію, поставлену у березні 2015 року на суму 2829 грн. 34 коп., перебіг якої розпочався з 10.04.2015, і поставлену у квітні 2015 року на суму 1517 грн. 57 коп., перебіг якої розпочався з 10.05.2015, та нарахованих на ці суми інфляційних нарахувань у розмірі 2078 грн. 98 коп. і 3% річних у розмірі 370 грн. 33 коп.

Відповідач оплачував поставлену теплову енергію за певні, чітко визначені у платіжних дорученнях місяці, тому оплата теплової енергії, поставленої у наступні після квітня 2015 року місяці не означає про визнання відповідачем боргу за теплову енергію, поставлену у березні, квітні 2015 року.

Інших доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про визнання відповідачем боргу за теплову енергію, поставлену у березні, квітні 2015 року, позивач господарському суду не надав.

Отож підстав вважати перерваним перебіг позовної давності за вимогами про стягнення боргу за теплову енергію, поставлену у березні 2015 року на суму 2829 грн. 34 коп. і у квітні 2015 року на суму 1517 грн. 57 коп. та нарахованих на ці суми інфляційних нарахувань у сумі 2078 грн. 98 коп. і 3% річних у сумі 370 грн. 33 коп. немає.

Позивач не назвав причин пропущення ним строку позовної давності за вказаними у попередньому абзаці вимогами, а відтак суд не вбачає поважних причин цього пропущення, що є підставою для відмови у позові за такими вимогами.

Решта стягуваних сум основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3% річних нараховані позивачем у відповідності з умовами договорів від 26.12.2014, від 24.12.2015 і від 15.02.2017, фактичними обставинами їх виконання сторонами, вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно і заявлені позивачем до господарського суду до спливу позовної давності.

Таким чином, позивач у порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами від 26.12.2014, від 24.12.2015 і від 15.02.2017 шляхом стягнення з відповідача на свою користь лише 14799 грн. 35 коп. боргу за поставлену теплову енергію, а також передбачену п. 7.2.3 цих договорів пеню у сумі 214 грн. 30 коп. та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань у сумі 2170 грн. 77 коп. і 3% річних у сумі 631 грн. 82 коп.

Позивач за платіжним дорученням від 10.05.2018 №7202 сплатив за подання позову 1762 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати позивача на сплату судового збору у сумі 1275 грн. 46 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (вул. Гоголя, 251, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 36299692) на користь комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (вул. О.Дашковича, 62, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДОРПОУ 02082522) – 14799 грн. 35 коп. боргу, 214 грн. 30 коп. пені, 2170 грн. 77 коп. інфляційних нарахувань, 631 грн. 82 коп. три проценти річних і 1275 грн. 46 коп. витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 17.09.2018.

СУДДЯ М.В. Дорошенко