Рішення № 76485382, 12.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа №1640/2603/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною та скасування відмови у розгляді документів щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"; зобов'язання розглянути заяву щодо наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.21991 №2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Однак, Департамент фінансів Міністерства оборони України право позивача на отримання одноразової грошової допомоги не визнає. Вважає, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України протиправно відмовлено у розгляді документів комісією Міністерства оборони України, оскільки прийняття рішення про повернення документів без розгляду чинним законодавством не передбачено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

14.08.2018 судом одержано пояснення третьої особи, у яких Полтавський обласний військовий комісаріат погоджується з висновком Міністерства оборони України про відсутність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги. Зазначає, позивач проходив військову строкову службу, з часу звільнення з якої минуло понад три місяці, а інвалідність йому встановлена з 30.04.2013, позивач не має права на призначення йому допомоги. Крім того, Полтавський ОВК наполягав на пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом.

04.09.2018 судом одержано відзив Міністерства оборони України на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що у зв'язку з тим, що позивача 1981 року звільнено з військової служби та з 30.04.2013 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, то права на отримання одноразової грошової допомоги у особи, яка проходила та була звільнена зі строкової військової служби ОСОБА_2 взагалі не виникає.

З урахуванням пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу з 05.03.1980 по 11.05.1981.

Під час проходження служби позивач отримав поранення, ЗЧМТ- контузія головного мозку і захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого позивач у подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №324 від 18.02.2013, а також довідкою МСЕК Серії 10 ААА №171442, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 30.04.2013

11.09.2015 позивач звернувся до військового комісаріату Полтавського обласного військового комісаріату із заявою стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Зазначену заяву та документи подані позивачем 17.09.2015 вих. №10/2135 направлено Полтавським ОВК до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом від 09.10.2015 №248/3/6/2656 повідомлено Полтавський ОВК, що дія постанови КМУ від 25.12.2013 №975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 1 січня 2014 року. Оскільки інвалідність позивачем отримана до 01.01.2014, то позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги.

Листом Полтавського ОВК від 28.10.2015 № 10/611 повідомлено позивача, що дія постанови КМУ від 25.12.2013 №975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 1 січня 2014 року. Оскільки дія вищезазначених законодавчих та нормативно-правових актів на позивача не поширюється, то і підстав для розгляду поданих позивачем документів не вбачається.

Не погодившись з відмовою у розгляді поданих документів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При цьому, судом поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом виходячи з правових висновків, до яких дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 14.03.2018 у справі №1519/983/2012. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII /надалі - Закон №2011-XII/ (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 1-2 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону №2011-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на умовах, визначених пунктом 3 цієї статті.

Суд зазначає, що станом на дату встановлення інвалідності позивачу - 30.04.2013 умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 /надалі - Порядок №499/.

Відповідно до пункту 3 Порядку №499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно з пунктом 7 Порядку №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Також відповідно до пункту 4.8 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 №530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071 /надалі - Положення, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги/, висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (пункт 4.10 Положення).

Виходячи зі змісту підпункту 30 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України.

Суд зазначає, що згідно з указаними положеннями відповідач має прийняти рішення про відмову у виплаті одноразової грошової чи виплату допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що Міністерство оборони України за наслідками розгляду документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги рішення про виплату коштів або ж про відмову у виплаті коштів не приймало, а повернуло документи до обласного військового комісаріату, тобто фактично рішення прийнято не було.

Таким чином, рішення про виплату коштів або про відмову у виплаті коштів оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом, відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на заяву особи.

Відсутність належним чином оформленого рішення про виплату коштів або про відмову у виплаті коштів після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Лист відповідача від 029.10.2015 №248/3/6/2656 та лист третьої особи від 28.10.2015 №10/611 у відповідь на заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги за змістом та формою не може вважатись відмовою у розумінні Порядку №499.

доопрацювання.

Таким чином, відповідачем порушено право позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів та прийняття у встановленому порядку відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розгляд заяви ОСОБА_2 відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком №499, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони не приймалося.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Порядком №499, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 з прийняттям відповідного рішення відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Стосовно посилань позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві набрав чинності - 24.01.2014.

Відповідно до пункту другого Порядку №975 установити, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., №89, ст. 3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Суд зазначає, що позивачу первинно встановлено другу групу інвалідності - 30.04.2013.

Таким чином, 30.04.2013 є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу на те, що Порядок №975 не було прийнято станом на дату встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги - 11.09.2015, Порядком №975 визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме: в редакції Закону України від 03.11.2006 №328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014 та Порядку №499.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 з прийняттям відповідного рішення відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко