
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
11 вересня 2018 року м. Ужгород№ 807/536/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дору Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Гулай М.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Трускавецької Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання протиправним рішення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (далі - відповідач), в якій просить: визнати протиправним рішення від 17.04.2018 року № Г-227/35.01-04 про відмову у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) статусу та видачі посвідчення "член сім'ї загиблого". Ухвалою Закарпатьского окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою.
11.09.2018 року у судовому засіданні, у зв'язку з перейменуванням відповідача та відомостей наявних у Єдиному державному реєстрі, протокольною ухвалою суду замінено первинного відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на належного - Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Даний позов мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради від 17.04.2018 року №Г-227/35.01-04 протиправно відмовлено у наданні статусу та видачі посвідчення "член сім'ї загиблого" з підстави, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 і у неї є окрема сім'я. Оскільки, її матір'ю є ОСОБА_5, яка з 2000 року проживала разом з ОСОБА_6 у громадському шлюбі та з яким у 2001 році народила спільну дитину - ОСОБА_7. ОСОБА_6 був військовослужбовцем, учасником АТО, що засвідчується довідкою від 21.11.2016 року №40785 та 03.08.2016 року отримав статус інваліда 1 групи (посвідчення серії НОМЕР_2). ОСОБА_5 11.06.2002 року уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_5. Позивач вказує, що з 2000 року всі проживали однією сім'єю та на час спільного проживання позивач була неповнолітньою.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 помер. У зв'язку з чим позивач 2018 року звернулася до відповідача про надання їй статусу та видачі посвідчення "член сім'ї загиблого". Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради №Г-227/35.01-04 від 17.04.2018 року відмовили у наданні такого. Вказане рішення позивач вважає протиправним, у зв'язку з чим звернулася з даним позовом до суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що згідно пункту 3 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740, до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти. Дитина у ОСОБА_1 народилася поза шлюбом, за життя ОСОБА_6 та позивач проживала однією сім'єю разом з матір'ю та ОСОБА_6 та є утриманцем померлого ОСОБА_6
Окрім цього, у поданій до суду відповіді на відзив позивач вказує, що факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи та заявою мешканців гуртожитку де проживав ОСОБА_6. У поданому відзиві відповідач зазначає інші підстави для відмови у наданні статусу члена сім'ї загиблого ніж зазначені у оскаржуваному рішенні. За таких обставин рішення не відповідає вимогам статті 19 Конституції України.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили такі задовольнити у повному обсязі.
05.07.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 батьком останьої є ОСОБА_9 та, відповідно, позивач не є дитиною ОСОБА_6, а на момент його загибелі вже була повнолітньою. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_1, отже на момент звернення із заявою до відповідача про надання статусу та посвідчення "члена сім'ї загиблого" позивач не перебувала у складі сім'ї загиблого ОСОБА_6, оскільки створила свою власну сім'ю. Окрім цього, відповідач вказує, що факт спільного проживання позивача з ОСОБА_6 спростовується поданими позивачем власноруч заявами про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні такого.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 та згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого (повторно) 11 серпня 2017 року батьком позивача є ОСОБА_9, мати - ОСОБА_5.
Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 11 червня 2002 року укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 виданим (повторно) 16 липня 2013 року (а.с.11).
Встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_6 не усиновлював ОСОБА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину - ОСОБА_4, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_5, та згідно запису, батько ОСОБА_4 - ОСОБА_10.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, про що зроблено відповідний актовий запис №1134, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 - інвалід 1 групи (а.с.19).
Позивач неодноразово зверталася із заявами від 13.05.2015 року, від 11.02.2016 року, від 29.07.2016 року про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг. Згідно відомостей наявних у вказаних заявах місце проживання позивача вказано АДРЕСА_1 (а.с.а.с.18-36). Окрім цього, відповідно до декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги поданої ОСОБА_1 Василвною, остання вказала місце проживання АДРЕСА_1 та пунктом 3 декларації (члени сім'ї або зареєстровані у житловому приміщенні/будинку особи, члени сім'ї, що проживають окремо (дружина, чоловік, неповнолітні діти)) позивачем вказано: донька - ОСОБА_4. Відтак, згідно наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що склад сім'ї позивача: ОСОБА_1 та її донька - ОСОБА_4.
Згідно відмітки наявної у паспорті громадянина України позивача, останнє місце проживання такої зареєстроване 12 листопада 2016 року за адресою АДРЕСА_2 (на звороті а.с.31).
12.04.2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання статусу та видачі посвідчення "член сім'ї загиблого". Рішенням від 17.04.2018 року №Г-227/35.01-04 ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу та видачі посвідчення "член сім'ї загиблого". Дане рішення відповідач мотивує, тим, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту населення" до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти. Оскільки позивач є матір'ю ОСОБА_4 та має окрему сім'ю, то відповідно не відноситься до членів сім'ї загиблого та ОСОБА_6 у складу сім'ї не значився.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Дані спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (далі КАС України), Сімейним кодексом України, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту населення" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" деяким категоріям осіб (далі - Порядок).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту населення" до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти. Дана норма кореспондується з приписами пункту 3 підпункту 2 Порядку.
Згідно пункту 7 Порядку посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218).
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до досягнення ними 16-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім'ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини. Після досягнення такими особами 16-річного віку в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує дію посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Поняття терміну "сім'я" визначено Сімейним кодексом України. Відповідно до частин 2-4 статті 3 вказаного кодексу сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно із частиною 1 статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років (ч.1 ст.34 ЦКУ).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 № 1768-III (далі - Закон № 1768-ІІІ) визначено, що сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Згідно ст.4 Закону № 1768-ІІІ до складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах IV рівнів акредитації до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 3 СК України можливість набуття статусу члена сім'ї своїх батьків без спільного проживання з ними закон надає лише дитині, правовий статус якої згідно з п. 1 ст. 6 СК України має особа до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто на час загибелі ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 вже була повнолітньою та мала власну сім'ю - доньку ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1). Проживала ОСОБА_1 окремо від ОСОБА_6 та не була пов'язана з ним спільним побутом. Так, зокрема, згідно заяв про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг поданих позивачем за період 2015-2016 року, остання вказала місце проживання: АДРЕСА_1, та місце реєстрації - АДРЕСА_3, що не збігаються з місцем проживання ОСОБА_6. Повідомлення позивача про зміни адреси для отримання адресної допомоги позивачем не подавалося.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 06.07.2015 року складеним уповноваженою особою Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради підтверджено проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в орендованому будинку за адресою: АДРЕСА_1. Також, зазначено, що встановлено достовірність інформації зазначеної у заяві про фактичне місце проживання (а.с.38). Вказаний акт підписано позивачем. Відтак, твердження позивача про те, що вона проживала однією сім'єю разом з матір'ю та ОСОБА_6 і була на його утриманні не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеними доказами.
Доводи позивача щодо підтвердження факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 довідкою про реєстрацію місця проживання особи та заявою мешканців гуртожитку, суд не бере до уваги, оскільки, згідно довідки №10 від 03.01.2018 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 12 листопада 2016 року, тобто вже після загибелі ОСОБА_6. Заява мешканців гуртожитку не може слугувати переконливим та достатнім доказом у розумінні статті 76 КАС України, оскільки спростовується попередніми доказами та не підлягає оцінці у контексті допустимості та достовірності такого.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач не була членом сім'ї ОСОБА_6 та не була пов'язана з ним спільним побутом, а відтак не має права на отримання посвідчення "члена сім'ї загиблого".
На підставі вищенаведеного суд приходить висновку, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті ст. 2 КАС України.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проаналізувавши приписи зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, суд дійшов переконання, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними й спростованими долученими до матеріалів справи письмовими доказами.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-76, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (88000, м.Ужгород, вул..Феденця, буд.47, оф.2, код ЄДРПОУ 03192997) про визнання протиправним рішення від 17.04.2018 року №Г-227/35.01-04 про відмову у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) статусу та видачі посвідчення "член сім'ї загиблого" - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 17.09.2018 року.
СуддяЮ.Ю. Дору
Судове рішення № 76484989, Закарпатський окружний адміністративний суд було прийнято 11.09.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 807/536/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: