Постанова № 76483812, 11.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа№ 910/3631/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Сірік І.А., за дов. № 09-32/482 від 18.09.2017р.

від відповідача: 1) Ізвєков К.В., за дов. № 29 від 04.07.2018р.

2) не з»явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 р.

у справі № 910/3631/18 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

відповідача 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України

по Донецькій області

2) Державного підприємства "Макіїввугілля

про припинення договору оренди та повернення сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про 1) визнання договору оренди № 4964/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" припиненим з 22.10.2014; 2) стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області 495,73 грн. сплачених орендних платежів по договору оренди № 4964/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011; 3) стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" 354,09 грн. сплачених орендних платежів по договору оренди № 4964/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди № 4964/2011 від 28.10.2011, укладений між позивачем та відповідачем 1 щодо оренди державного майна - частини нежитлового приміщення, загальною площею 2,0 кв.м. для розміщення банкомату, яке знаходиться на першому поверсі будівлі АПК, місцезнаходження: м.Макіївка Донецької області, балансоутримувачем якого є відповідач-2, припинив свою дію 22.10.2014 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а сплачена сума орендної плати за грудень 2014 року на користь відповідача- 1 495,73 грн. (70% відповідно до Методики розрахунки орендної плати), на користь відповідача - 2 354,09 грн. (30% відповідно до Методики розрахунки орендної плати) є помилково сплаченою, оскільки постановами Нацбанку № 436 від 23.07.2014, № 466 від 06.08.2014 було запроваджено надзвичайний режиму роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях, та АРК, та призупинено здійснення всіх фінансових операцій у населених пунктах, що не контролюються українською владою, тобто перебувають в межах території проведення антитерористичної операції, до яких відносилось місто Макіївка і в силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", орендар звільняється від сплати орендної плати за користування державним майном з 14.04.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 р. у справі № 910/3631/18 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 р. у справі № 910/3631/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018р. апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2018 р. та призначено справу № 910/3631/18 до розгляду на 11.09.2018р.

10.09.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018р. у справі № 910/3631/17 - без змін.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача- 2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

28.10.2011 між відповідачем 1 - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) з одного боку, та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (надалі - орендар) був укладений договір оренди № 4964/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - частину нежитлового вбудованого приміщення першого поверху будівлі АПК, площею 2,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: 86113, м. Макіївка, Червоногвардійський район (далі - майно), що перебуває на балансі ВП "Шахта "Бугівська" ДП "Макіїввугілдя" (надалі - балансоутримувач), з метою розміщення банкомату, вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 30 квітня 2011 і становить за незалежною оцінкою 2496,00 грн.

У додатку № 1 до договору визначений розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна.

За актом приймання-передавання від 28.10.2011 (додаток № 2 до договору) орендодавець передав, а орендар прийняв у користування визначений договором об'єкт оренди.

За умовами п.10.1 договору сторони визначили, що цей договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 28.10.2011 до 22.10.2014 включно.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря.

Відповідно до пп.10.3-10.4 договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонують внести, розглядаються протягом місяця з дати їх подання до розгляду іншою особою. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.4).

У п.10.6 договору встановлено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, у т.ч. закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає договір оренди № 4964/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011 припиненим з 22.10.2014 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, з урахуванням листа № 20-6/580 від 27.02.2015, в якому банк повідомляв орендодавця про перешкоди у здійснені демонтажу банкомату та неможливість звільнення приміщення та листа Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області № 11-06-07207 від 12.06.2014, в якому орендодавець визнав припиненими правовідносини сторін, та з огляду на те, що рішення про продовження строку дії даного договору не приймалось, оцінка майна було проведена більш як три роки тому, що свідчить про відсутність підстав для продовження договору в розумінні ч. 2 ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також стверджує про помилкове перерахування орендної плати за грудень 2014 на користь орендодавця (70%) та балансоутримувача (30%) враховуючи проведення на території місцезнаходження орендованого майна антитерористичної операції, призупинення діяльності банківських операцій на підставі безпосередньо постанов Національного банку України № 436 від 23.07.2014, № 466 від 06.08.2014 та в силу Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", звільняється від сплати орендної плати за користування державним майном з 14.04.2014, тому сплачені кошти просить повернути в судовому порядку.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписами ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Матеріалами справи встановлено, що за умовами договору оренди № 4964/2011 від 28.10.2011 позивач отримав на відповідній правовій підставі в оренду нерухоме майно: частину нежитлового приміщення, загальною площею 2,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Макіївка, Червоноградський район, Донецької області на строк до 22.10.2014 з пролонгацією договору на той самий строк на тих самих умовах, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його чинності протягом одного місяця (п.10.4 договору).

Позивачем не надано суду доказів висловлення заперечень орендарю у визначений п.10.4 договору строк: після закінчення строку чинності договору протягом одного місяця щодо неможливості, небажання продовжувати орендні відносини по договору № 4964/2011 від 28.10.2011, що було б підставою для припинення дії договору 22.10.2014 у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Однак, з листування сторін судом встановлено, що 12.06.2014 орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна по Донецькій області звернувся з листом № 11-06/05-07207 до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з повідомленням, що строк дії договору оренди № 4964/2011 від 28.10.2011 закінчується 22.10.2014 і для розгляду питання про продовження договору необхідно у 10-ти денний термін надати документи згідно переліку для проведення оцінки об'єкта, у разі недотримання зазначених умов договір продовжено не буде.

У відповідь на вказаний лист орендар заявою-листом № 20-6/2255 від 07.08.2014 щодо пролонгації договору оренди нерухомого майна надав пакет документів, також листом № 20/6/3587 від 29.10.2014 додатково надано документи.

При цьому, 08.10.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (замовник), Суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Острик Тетяною Василівною (виконавець), ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (платник) був укладений договір на проведення оцінки об'єкта оренди, предметом якого є проведення виконавцем за завданням замовника незалежної оцінки об'єкта оренди - частини нежитлового вбудованого приміщення першого поверху будівлі АПК, площею 2,0 кв.м., місцезнаходження: 86113, м.Макіївка, Червоноградський район, а платник - зобов'язався оплатити її виконання. Звіт про оцінку об'єкта оренди на виконання договору від 08.10.2014 був переданий Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області, що сторонами не заперечується.

В подальшому наказами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області № 01785 від 17.11.2014, № 01926 від 23.12.2014 затверджено висновок про вартість майна об'єкта оренди по договору № 4964/2011 від 28.10.2011 та вирішено на підставі заяви орендаря № 20-6/2255 від 07.08.2014 та висновку про вартість, складеного станом на 31.08.2014 внести зміни до договору № 1 про внесення змін до договору та здійснити перерахунок орендної плати з 23.10.2014.

Орендар листом № 20-6/580 від 27.02.2015 повідомив орендодавця, що внаслідок соціально-політичних подій, які мають місце в Донецькій області та м. Донецьку з 31.12.2014 банк позбавлений можливості користуватись майном, отриманим в оренду, і він є таким, що звільнений від обов'язку здійснювати орендну плату за договором на підставі закону з 31.12.2014, тому просив розірвати договір з дня отримання листа і зобов'язався звільнити орендоване майно невідкладно після припинення обставин, що перешкоджають виконанню робіт з демонтажу обладнання банку та його безпечному вивозу.

18.10.2017 орендодавець надіслав орендарю заяву № 11-05-05631 про припинення дії договору оренди № 4964/2011 від 28.10.2011 та повідомив, що на новий строк зазначений договір продовжено не буде, Регіональне відділення вимагає повернення майна з оренди за актом приймання-передачі. Доказів спростування вищевказаних обставин позивач суду не надав.

Згідно зі статтею 764 ЦК України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Жодних належних, допустимих доказів в розумінні статтей 76-79 ГПК України на підтвердження своєчасної відмови орендодавця від пролонгації договору оренди № 4964/2011 від 28.10.2011 суду не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень орендаря та орендодавця у визначений строк щодо продовження договірних відносин оренди майна, вчинення сторонами дій щодо проведення нової оцінки майна, договір № 4964/2011 від 28.10.2014 не припинив свою дію 22.10.2014, а був автоматично пролонгований на той самий строк та на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Щодо посилань позивача про відсутність прийнятого рішення орендодавцем про продовження дії договору та визнання Регіональним відділенням Фонду державного майна по Донецькій області листом № 11-06-05-07207 від 12.06.2014 факту припинення договору, відсутності оцінки майна, суд зазначає, що вказані обставини спростовуються матеріалами справи та діями банку, спрямованими на проведення оцінки майна, надання пакету документів у відповідь на лист № 11-06-05-07207 від 12.06.2014 з метою продовження договірних відносин сторін.

Крім того, доказів звільнення відповідачем орендованого майна шляхом передачі його за актом приймання-передачі орендарю чи балансоутримувачу, повідомлення про намір звільнити майно станом на 22.10.2014 та протягом місяця після вказаної дати, суду не надано.

Лист № 20-6/580 від 27.02.2015, на який посилається позивач у позовній заяві, також не містить змісту припинення договору і датований вже після встановленого строку для висловлення заперечень орендарем.

Інші докази на підтвердження обґрунтованості вимог позивача про припинення договору з 22.10.2014 у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд зауважує, що статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України не встановлено можливості визнавати договір припиненим, оскільки передбачений у п. 6 ч. 2 статті 16 ЦК України спосіб захисту як "припинення правовідношення" не є тотожним "припиненню правочину", тобто Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в цій частині позовних вимог обрано спосіб захисту, який не передбачений діючим законодавством та не забезпечує захисту його порушених прав, оскільки спрямований на встановлення юридичного факту, з яким пов'язується можливість вимагати повернення майна з оренди.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про визнання договору оренди № 4964/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011 припиненим з 22.10.2014 по суті є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не відповідає передбаченим законом (стаття 20 ГК України, ч. 2 ст. 16 ЦК України) способам захисту порушеного права і задоволенню не підлягає.

Позивач просив стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області 495,73 грн. сплачених орендних платежів по договору оренди № 4964/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011; та стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" 354,09 грн. сплачених орендних платежів по договору оренди № 4964/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.10.2011.

Свої вимоги щодо стягнення вказаних коштів з відповідача -1, як орендодавця та відповідача-2, як балансоутримувача орендованого майна ґрунтує на тому, що ПАТ "Промінвестбанк" звільнений від сплати орендної плати за користування державним майном з 14.04.2014 відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"; постановами Нацбанку № 436 від 23.07.2014, № 466 від 06.08.2014 було запроваджено надзвичайний режими роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях, та АРК, та призупинено здійснення всіх фінансових операцій у населених пунктах, що не контролюються українською владою, тобто перебувають в межах території проведення антитерористичної операції, до яких відносилось і місто Макіївка, що свідчить також і призупинення надання банківських послуг ПАТ "Промінвестбанк" та неможливістю використовувати орендоване майно за прямим призначенням, а також вказує, що враховуючи призупинення приймання УДППЗ "Укрпошта" поштової кореспонденції з 22.07.2014 банк не мав можливості надсилати поштові відправлення на адресу населених пунктів Донецької області, кошти у розмірі 495,73 грн. та 354,09 грн. орендних платежів сплачені банком по договору за грудень 2014 помилково і є безпідставно отриманими відповідачами.

Відповідно до ч. 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Умовами п.3.1 укладеного між сторонами договору оренди № 4964/2011 від 28.10.2011 встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - серпень 2011р. 82,78 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2011 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень 2011.

Відповідно до п.3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок подальших платежів (п.3.9 договору).

Матеріалами справи встановлено, що позивач орендує майно: частину нежитлового вбудованого приміщення першого поверху будівлі АПК, площею 2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Макіївка, Червоноградський район, що перебуває на балансі ВП"Шахта "Бутівська" ДП "Макіїввугілля" по договору оренди № 4964/2011 від 28.10.2011 згідно акту приймання-передачі, підписаного між орендарем та орендодавцем, з 28 жовтня 2011 року з метою розміщення банкомату.

Позивач просить повернути суму 849,82 грн. сплачених орендних платежів за грудень 2014 попередньо посилаючись на закінчення договору оренди з 22.10.2014 та безпідставне отримання вказаних коштів.

Разом з тим, позивач вказує на положення Закону України "Про тимчасові заходи проведення антитерористичної операції" та затверджений розпорядженням КМУ № 1275-р від 02.12.2015 Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, як на підстави звільнення від сплати орендної плати з 14.04.2014, і не оспорює сплачені орендні по 22.10.2014.

Помилковість сплаченої суми спірних коштів в якості орендних платежів за грудень 2014 по договору оренди № 4964/2011 від 28.10.2011 позивачем належними засобами доказування не доведено та судом за наявними матеріалами справи не встановлена.

Факт сплати коштів по договору оренди, враховуючи його пролонгацію, виключає безпідставність отримання їх відповідачами.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 постановлено банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, що не контролюються українською владою, тобто перебувають в межах території проведення антитерористичної операції.

Наказом в.о. Голови Правління ПАТ "Промінвестбанк" № 149 від 15.08.2014 призупинено з 18 серпня 2014 року здійснення усіх видів фінансових операцій до окремого розпорядження про їх відновлення у відділеннях банку по Донецькій та Луганській області, проте перелік банкоматів, у т.ч. у м.Макіївці ВП"Шахта "Бутівська" ДП "Макіїввугілля" до цього наказу не увійшов.

Відповідно до наказу Антитерористичного центру при Службі національної безпеки України № 33/6/а від 07.10.2014 визначено проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях з 07 квітня 2014 року.

Статтею 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (редакції станом на час спірних правовідносин), скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, проте не з 14.04.2014, як вказує позивач, а з набранням законної сили цього закону, з жовтня 2014 року.

Позивачем не надано доказів звільнення площі від банкомату, розміщеного по договору, у т.ч. у грудні 2014 року.

Призупинення здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, неможливість використання майна згідно з умовами договору, не можуть однозначно засвідчувати неможливість використання такого майна ані відповідно до мети договору, яка не обмежується лише здійсненням фінансових операцій, ані взагалі, зокрема і з метою, що не суперечить положенням договору та/або закону, а отже наведена ця обставина не є абсолютною самостійною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.

Долученим до матеріалів справи розпорядженням ПАТ "Промінвестбанку" № 664-1/20-6 від 13.07.2015 вирішено не здійснювати оплату орендних платежів для розміщення банкоматів згідно переліку Додатку № 1, до переліку якого увійшов і банкомат у м.Макіївці ВП"Шахта "Бутівська" ДП "Макіїввугілля", з січня 2015 року.

Доказів оформлення звернень зі змістом про звільнення ПАТ "Промінвестбанк" від сплати орендної плати за користування майном за грудень 2014 року, як і не можливості такого надсилання на адресу Фонду державного майна України, позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018р. у справі № 910/3631/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018р. у справі № 910/3631/18 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3631/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець